ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 28 грудня 2011 року                     № 2а-14857/11/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві

до Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву

про скасування актів форми Н-1 та Н-5,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві звернулося із позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву про скасування акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акту про груповий нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_2, за формою Н-1 від 13 травня 2011 року.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 17 листопада 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання 17 листопада 2011 року та 7 грудня 2011 року не з’явився, заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав. Про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності», Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 1998 року № 923 та зазначає, що  нещасний випадок, який стався 7 серпня 2001 року з ОСОБА_2 у Відкритому акціонерному товаристві «Універмаг Україна»не може бути кваліфікований як нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, оскільки нещасний випадок стався з ОСОБА_2 під час використання деревообробного верстата в особистих цілях. Крім того, представник позивача зазначив, що в 2001 році вказаний нещасний випадок кваліфікований як такий, що не пов’язаний з виробництвом, про що було складено акт про нещасний випадок невиробничого характеру № 10 від 13 серпня 2001 року за формою НТ.

 Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

7 серпня 2001 року о 15 годині 35 хвилин у Відкритому акціонерному товаристві «Універмаг «Україна»стався нещасний випадок із столяром цеху столярно-механічної служби ОСОБА_2.

Наказом від 29 березня 2011 року № 74 Територіального управління Держгірпромнагляду України по Київській області та м. Києву призначена комісія спеціального розслідування нещасного випадку.

13 травня 2011 року Комісією спеціального розслідування нещасного випадку складений акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 7 серпня 2001 року у Публічному (Відкритому) акціонерному товаристві «Універмаг «Україна»за формою Н-5 та акт № 2 про груповий нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1, якими встановлено порушення вимог безпечної експлуатації деревообробного верстата, а саме: не використання спеціального пристрою при виконанні робіт на фрезерному верстаті. З  висновками комісії не погодились представники ПАТ «Універмаг «Україна»(за довіреністю), які були членами комісії.

Закон України від 23.09.1999 № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(із змінами та доповненнями, далі –Закон № 1105), відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Згідно статті 1 Закону № 1105 завданнями страхування від нещасного випадку є:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання , у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (стаття 2 Закону № 1105).

Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3 Закону № 1105).

Статтею 5 Закону № 1105 встановлені основні принципи страхування від нещасного випадку, зокрема: обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;  обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

Відповідно до статті 6 Закону № 1105 суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду (стаття 18 Закону № 1105).

Статтею 37 Закону № 1105 встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мало подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 серпня 2001 року до столяра столярного цеху столярно-механічної служби ВАТ «Універмаг «Україна»ОСОБА_2 звернулася інженер відділу організації торгівлі ОСОБА_3 з проханням зробити вагонку із власного матеріалу на комбінованому стругально-фрезерному верстаті.

Під час виконання вказаної роботи 7 серпня 2001 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, про що складено акт від 13 серпня 2001 року про нещасний випадок невиробничого характеру № 10 за формою НТ.

У вказаному акті зазначено, що ОСОБА_3 звернулася з проханням постругати дошки для власної потреби, проте ОСОБА_2 відповів, що без дозволу керівника столярно-механічної служби інженера І категорії ОСОБА_5 він роботу виконати не зможе. Із слів ОСОБА_3, ОСОБА_5 дозволив виконати цю роботу, про що вона повідомила столяра. Згідно пояснювальної записки, ОСОБА_5 дозвіл на виконання цієї роботи не давав. Офіційне розпорядження на виконання вказаної роботи відсутнє.

В пояснювальних записках від 30 березня 2011 року ОСОБА_2 зазначив, що він розпочав виконувати роботу на прохання ОСОБА_3 на підставі вказівки ОСОБА_5 Проте, у своїх пояснювальних записках він зазначив, що про надання ОСОБА_5 згоди на проведення робіт, не пов’язаних з трудовими обов’язками, ОСОБА_2 дізнався від самої ОСОБА_3

В пояснювальній записці від 19 квітня 2011 року свідка нещасного випадку столяра ОСОБА_6 зазначено, що ОСОБА_2 отримав розпорядження від ОСОБА_5 виконати роботу у вільний від основної роботи час.

Згідно Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, спеціальному розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я.

За результатами спеціального розслідування складаються акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого, нещасний випадок з яким визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або форми НПВ в іншому випадку, карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, передбачені пунктами 54 і 55 цього Порядку.

Кількість примірників акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), карти форми П-5 визначається залежно від кількості потерпілих та органів, яким зазначені документи надсилаються відповідно до пунктів 56 і 57 цього Порядку.

Відповідно до статті 14 Закону № 1105 нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.  

Згідно Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устатковання, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2, є таким, що не пов’язаний з виробництвом.

Крім того, суд зазначає, що роботодавцем 13 серпня 2001 року за результатами розслідування даного нещасного випадку складений акт про нещасний випадок невиробничого характеру № 10.

Відповідно до пункту 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ).

В матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження акту про нещасний випадок невиробничого характеру № 10 від 13 серпня 2011 року та відповідно доказів того, що Держнаглядохоронпраці видавало припис за формою Н-9 щодо необхідності проведення повторного розслідування.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при проведенні повторного розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_2 у Відкритому акціонерному товаристві «Універмаг «Україна».

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві задовольнити повністю.

2. Скасувати акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про груповий нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_2, за формою Н-1 від 13 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

          Суддя                                                                                        М.А.Бояринцева