ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2012 року < год:хв > Справа № 2а/0370/3449/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі) звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1450, 08 грн.
Вказаний позов мотивовано тим, що підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник внесків до Пенсійного фонду, використовує найману працю і відповідно до цього Закону зобов’язаний сплачувати своєчасно та в повному розмірі страхові внески.
Відповідачем не сплачено страхові внески до Фонду за 2010 рік в сумі 1450,08 грн., чим порушено пункт 6 частини 2 статті 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не прибув, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач заперечень проти позову не подав. Ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, а також повістки про виклик до суду, надіслані відповідачу, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв’язку – «за зазначеною адресою не проживає», тобто не вручені адресату з незалежних від суду причин, а тому відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважається, що останній належним чином був повідомлений про розгляд справи. Тому суд вважає можливим вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.
Ухвалою суду від 10.01.2012 року відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 31.01.2001 року зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку в УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, обрав особливий спосіб оподаткування – платник єдиного податку на 2010 рік, що підтверджується реєстрами платників за спрощеною системою оподаткування Пенсійного фонду.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-IV) страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону;
Пунктом 1 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97 – ВР (Закон № 400/97-ВР) передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Частиною 2 статті 20 Закону № 1058-IV визначено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Крім того, згідно із пунктом 4.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі –Інструкція), встановлені розміри страхових внесків для платників за ставкою в розмірі 2 відсотка із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, сум грошового забезпечення, що включається до складу загального оподатковуваного доходу.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески страхувальники зобов’язані сплачувати не пізніше 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовий період для фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності становить календарний місяць.
Відповідно до абзацу 11 пункту 4.1 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 Інструкції, - 33,2 відсотка від сум виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Згідно із пунктом 11.11 Інструкції розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, передбачених частиною 9 статті 106 даного Закону.
Як вбачається із розрахунку суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, підприємцем ОСОБА_1 згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік не сплачено до УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі 1450,08 грн. страхових внесків.
Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі, як то передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Мін'юсті за № 64/8663 від 16.01.2004 року.
Факт наявності заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом в сумі 1450,08 грн. підтверджується розрахунком суми заборгованості, звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та таблицею нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний, фіксований податок).
Отже, у відповідача є заборгованість до Пенсійного фонду, яка на сьогоднішній день не сплачена, а тому позов УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до бюджету Пенсійного фонду України підлягає до задоволення і сума заборгованості в розмірі 1450,08 грн. повинна бути стягнута на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 17, 128, 158, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1450 (одна тисяча чотириста п’ятдесят) гривень 08 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк