КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2011 року місто Київ № 2а-3189/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В. при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача: Топала Л.М.,
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай» до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай», звернувся до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та акту документальної позапланової невидної перевірки.
Ухвалою від 13.07.2011 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі. 13.07.2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.08.2011 року.
Разом із позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії щодо виконання висновків Акту документальної позапланової невиїзної перевірки та податкового повідомлення-рішення від 09.06.2011 року № 0000432307, складеного Ірпінською ОДПІ Київської області від 26.05.2011 року № 888/23-7/32973762 та податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 року № 0000432307 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, в частині скасування акту документальної позапланової невидної перевірки відмовився від заявлених позовних вимог, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Що стосується позовних вимог щодо визнання неправомірним Акту документальної позапланової невиїзної перевірки, складеного Ірпінською ОДПІ Київської області від 26.05.2011 року № 888/23-7/32973762, представник позивача в цій частині від позовних вимог відмовився з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акти перевірки не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, а, отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість подальшого розгляду адміністративної справи в частині визнання неправомірним Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.05.2011 року № 888/23-7/32973762, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред’явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а, отже, не підпадають під судову юрисдикцію.
Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
В даному випадку відмову позивача від позовних вимог в частині визнання неправомірним Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.05.2011 року № 888/23-7/32973762 прийнято судом, як таку, що відповідає нормам чинного законодавства України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай» здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого Виконавчим комітетом Бутанської міської ради Київської області 03.08.2004 року серії АО1 № 224222.
З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2011 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 888/23-7/32973762 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Дунай» (код за ЄДРПОУ 32973762) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року по взаємовідносинам з ПП «Алюр – 2009» (код за ЄДРПОУ 36448510)».
Перевіркою встановлені та в акті зафіксовані порушення підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91 727, 00 гривень, в тому числі: за серпень 2010 року на суму 37 547, 9 гривень, за вересень 2010 року на суму 42 678, 5 гривень та за жовтень 2010 року на суму 11 320, 6 гривень.
На підставі акту № 888/23-7/32973762 від 26.05.2011 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 року № 0000432307.
За період з 1 серпня 2010 року по 31 жовтня 2010 року позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ на суму 220 104, 00 гривень.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення в сумі 91 727, 00 гривень по відносинам з суб’єктом господарювання ПП «Алюр – 2009» (код за ЄДРПОУ 36448510), яке зареєстроване в Мелітопольській ОДПІ як платник податків з 20.05.2009 року.
Крім того встановлено, що між позивачем та ПП «Алюр – 2009» (код за ЄДРПОУ 36448510) укладений договір на сільськогосподарські послуги від 1 серпня 2010 року № б/н та від 9 серпня 2010 року № 65.
На виконання зобов’язань за вищезазначеними договорами були складені та підписані акти прийому-здачі робіт та квитанції до прибуткового касового ордеру, що вказують в повному обсязі на оплату послуг та товару готівковими коштами.
При цьому ПП «Алюр – 2009» (код за ЄДРПОУ 36448510) видано позивачу видаткові накладні, ксерокопії яких містяться в матеріалах справи, а позивачем отримані податкові накладні, ксерокопії яких також містяться в матеріалах справи.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 58.1 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.
Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) (чинний на момент виникнення відносин між позивачем та ПП. «Алюр»), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:
транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;
касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належного оформлення податкових накладних, виданих ПП «Алюр – 2009».
Отже, суд дійшов висновку, що наявність у позивача виданої йому ПП «Алюр – 2009» - продавцем товару і послуг податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата позивачем вартості товару та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього ПДВ з бюджету.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої ПП «Алюр – 2009».
Сама по собі несплата податку ПП «Алюр – 2009» за фактичним здійсненням господарської операції не впливає на формування податкового кредиту позивача та суму бюджетного відшкодування.
Позивач зазначив, що бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни ПП «Алюр – 2009». Підставою для погашення бюджетної заборгованості позивач вважає відомості, наведені в податковій декларації платника податків за звітний період.
За обставин, викладених в акті перевірки, суд дійшов висновку, що наявність у позивача – платника податку, виданої йому ПП «Алюр – 2009» товару та послуг податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата ПП «Алюр – 2009» вартості товару та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Також, як доказ дійсності господарських операцій між позивачем та ПП «Алюр» представником позивача надано лист Кіндратевської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим про те, що на території Кіндратевської сільської ради позивач займається вирощуванням сільськогосподарських культур, а саме зернових та технічних культур. З виписки із державного земельного кадастру, наданої міськрайонним управлінням Держкомзему у місті Джанкой та Джанкойському районі Автономної Республіки Крим вбачається, що позивач має у користуванні земельні ділянки, на яких може займатися сільським господарством.
Представником позивача також надано довідку Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про оформлення договорі оренди земельних ділянок на території Кіндратевської сільської ради.
Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПП «Алюр», що у свою чергу свідчить про відсутність у діях позивача порушення підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91 727, 00 гривень, в тому числі: за серпень 2010 року на суму 37 547, 9 гривень, за вересень 2010 року на суму 42 678, 5 гривень та за жовтень 2010 року на суму 11 320, 6 гривень.
Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 року № 0000432307.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить висновку, що прийняте Ірпінської ОДПІ Київської області податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 року № 0000432307 є необґрунтованим та безпідставним і таким, що підлягає скасуванню.
В силу частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 136, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 року № 0000432307.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай» здійснені ним судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 серпня 2011 року.