КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2011 року № 2а-3013/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В. при секретарі судового засідання Коваленко О.О. за участю представників
прокуратури: Лугіна А.Ю.,
позивача: Бутенко Н.А.,
відповідача: Кального В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Прокурора Таращанського району Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області до Публічного акціонерного товариства Заводу «Мотор» про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Таращанського району Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства Заводу «Мотор» про стягнення заборгованості.
Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Державного бюджету України, безумовно, позов прокурором пред’явлено в інтересах держави, в межах наданих законом повноважень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не сплачено суми страхових внесків у визначений законом строк. Внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість (недоїмка, штрафні санкції та пеня) за цими обов’язковими платежами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2011 року відкрито провадження у справі. 01.07.2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.07.2011 року.
20.07.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву для надання додаткових доказів по справі до 27.07.2011 року.
В судовому засіданні 27.07.2011 року відбулася заміна відповідача у зв’язку із зміною найменування юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства Заводу «Мотор» на Публічне акціонерне товариство Завод «Мотор» (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 333623 від 28.04.2011 року).
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, Довідку з ЄДРПОУ, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію статуту ПАТ Заводу «Мотор».
З метою отримання додаткових доказів по справі в судовому засіданні оголошено перерву до 02.08.2011 року.
02.08.2011 року в судовому засіданні були надані додаткові докази по справі, а саме лист УПФУ у Таращанському районі Київської області до начальника ДВС Управління юстиції у Таращанському районі № 2578/02 від 10.05.2011 року, з якого встановлено, що борг по вимозі про сплату боргу до ВАТ Завод «Мотор» № 175-Ю від 01.02.2011 року на суму 136518, 18 гривень погашено частково в сумі 12604, 19 гривень (28.04.2011 року); копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 24697657 від 25.02.2011 року з виконання вимоги № 175-Ю від 01.02.2011 року та супровідний лист, з яким надсилалася вищевказана постанова на адресу відповідача.
Прокурор та представник позивача – Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство Завод «Мотор» є юридичною особою, зареєстрований Таращанською районною державною адміністрацією Київської області 11.12.1996 року, ідентифікаційний код: 14312890. У зв’язку із зміною найменування юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства Заводу «Мотор» на Публічне акціонерне товариство Завод «Мотор», 28.04.2011 року відбулася заміна свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI суми внесків, нарахованих на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування платники податків зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду України відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені чинним законодавством.
Так, за листопад 2010 року ПАТ Завод «Мотор» (ВАТ Завод «Мотор») нарахував та повинен був сплатити до 20.12.2010 року 36083, 48 гривень страхового збору за листопад, за грудень 2010 року – 30502, 22 гривень та відповідно сплатити їх до 20.01.2011 року, проте сплата проведена не була.
Відповідачу Управлінням Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області була виставлена вимога про сплату боргу від 04.03.2011 року за № 170-Ю станом на 01.03.2011 року на суму 136518, 18 гривень, яка отримана відповідачем 10.03.2011 року та на день розгляду справи не сплачена.
Загальна сума заборгованості відповідача перед Державним бюджетом України зі сплати страхових внесків за листопад та грудень 2010 року складає 66585 (шістдесят шість тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) гривень 70 копійок.
Відповідно до пункту шостого статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення періоду.
Відповідач неодноразово повідомлявся Управлінням Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.
На день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.
Посилання відповідача на те, що оскільки постановою заступника начальника відділу ДВС Таращанського районного управління юстиції Лисаченко Лілією Андріївною 25.02.2011 року по вимозі № 175 Ю від 01.02.2011 року відкрито виконавче провадження, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити, судом до уваги не беруться, оскільки винесення такої постанови не позбавляє позивача звертатися до суду з адміністративним позовом, якщо відповідач ухиляється від сплати обов’язкових страхових внесків.
Посилання відповідача, про те, що ним сплачувалися страхові внески і в платіжних дорученнях вказувалося призначення платежу – по вимозі № 175, також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 106 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року набрав чинності 01.01.2011 року), страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов’язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов’язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов’язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. При цьому в разі наявності у страхувальника одночасно із зобов’язаннями із сплати недоїмки зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, у тому числі зобов’язань за іншими рішеннями суду, стягнення недоїмки здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями та стягненнями (крім зобов’язань щодо виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та витрат, пов'язаних з виконанням судових рішень із стягнення недоїмки). Це правило також застосовується в разі стягнення недоїмки за рахунок майна страхувальника, у тому числі майна, що перебуває в податковій заставі, а також у разі стягнення недоїмки із страхувальника, щодо якого порушено справу про банкрутство.
За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Отже, оскільки предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості саме по сплаті обов’язкових страхових внесків за листопад та грудень 2010 року, не сплачених відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Заводу «Мотор» заборгованість по страхових внесках в сумі 66585 (шістдесят шість тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) гривень 70 копійок на користь Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно ч частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 серпня 2011 року.