16.01.2012 Справа № 2а/2570/6233/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про скасування рішення № 468, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, в якому просить скасувати рішення Управління ПФУ в Деснянському районі м. Чернігова від 10.07.2008 року № 468.
Протокольною ухвалою суду від 12.01.2011 року замінено первинного відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на належного відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем винесено рішення від 10.07.2008 року № 468 про застосування фінансових санкцій як до страхувальника, однак позивач вважає що він згідно статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як фізична особа не є страхувальником, тому вважає рішення відповідача протиправним.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірне рішення винесено у відповідності до законодавства України, оскільки позивач перебуває на обліку в управлінні, як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України з 19.05.1994 року та своєчасно не подав розрахунок сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з довідки від 12.01.2012 року № 514/08, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові (а.с. 72) СПД – фізична особа ОСОБА_1 взятий на облік в управлінні, як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України 19.05.1994 року за реєстраційним номером 2511-1493.
Відповідно до пункту 5 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) страхувальниками відповідно до цього Закону є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Пунктом 3 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1, як фізична особа суб’єкт підприємницької діяльності є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.
В судовому засіданні встановлено, що в зв’язку з неподанням розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, відповідачем прийнято рішення від 10.07.2008 року № 468 (а.с. 3) про накладення на ОСОБА_1 штраф в розмірі 170,00 грн.
Відповідно до пункту 5 статті частини дев’ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, а саме: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо прийняття спірного рішення про накладення штрафу відповідають законодавству, тобто є правомірними, оскільки ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні та своєчасно не подав розрахунок сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Твердження позивача, що спірне рішення не відповідає формі, оскільки воно прийнято відносно фізичної особи, що не передбачено законодавством, суд не бере до уваги, оскільки при розгляді справи встановлено, що рішення від 10.07.2008 року № 468 відповідає типовій формі, яка визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень та довів суду правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволені адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
< Список >
П О С Т А Н О В И В :
< Резулятивна частина >
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про скасування рішення № 468 – відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Непочатих В.О.