КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року                                                                         № 2а-2878/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області < Список > Відкритого акціонерного товариства «Росава», про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Росава», про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (список № 1, список № 2)  в сумі 795 309, 73 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 та списком № 2 за березень, квітень, травень 2011 року. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

В призначений день та час до суду сторони не з’явилися.

Представник позивача надав суду клопотання (вхідний № 13129 від 02.08.2011 року) про розгляд справи в порядку письмового провадження разом із додатковим правовим обґрунтуванням, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду клопотання (вхідний № 13131 від 02.08.2011 року) про розгляд справи в порядку письмового провадження разом із доповненнями до заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Таким чином, клопотання представника позивача та представника відповідача вважаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача борг по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень, квітень, травень 2011 року по списку                 № 1 (основний) – 701130, 77 гривень, по списку № 1 (іногородні) – 22460, 16 гривень та по списку № 2 (основний) 63506, 60 гривень, по списку № 2 (іногородні) – 8212,20 гривень.

В наданих суду запереченнях до позову від 14.07.2011 року заперечував щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 302 181, 71 гривень, з яких 296 731, 15 гривень – за березень, квітень, травень 2011 року за списком № 1 по особам, пільгова пенсія яким була призначена до 01.01.2004 року та у сумі 5450, 56 гривень (вважає, що вказана сума вже включена у інших справах, які знаходяться на розгляді в Київському окружному адміністративному суді).

Щодо посилань представника відповідача на те, що сума 5450, 56 гривень не правомірна включена за вказаний у позовній заяві період, слід відмітити наступне.

Представник відповідача посилається на те, що у наданих позивачем розрахунках вказаний інший період, а не березень, квітень, травень місяці 2011 року, як зазначено в позові:

на 1 особу за 2010 рік та з січня 2011 року на загальну суму 217, 50 гривень за списком № 1;

на 1 особу з 2011 року у двох екземплярах на загальну суму 1 520, 14 гривень за списком № 1;

розрахунок з лютого 2011 року на 7 осіб в розмірі 3 712, 92 гривень за списком № 1 (за лютий місяць 2011 року на розгляді в Київському окружному адміністративному суді знаходиться справа № 2а-2324/10/1070).

У матеріалах справи є заява позивача про відсутність аналогічного спору між тими ж самими сторонами, про той же саме предмет, і з тих же підстав.

Побоювання відповідача виникли у зв’язку з тим, що розрахунки по іногороднім особам формуються іншими управліннями Пенсійного фонду України і в них вказується або з лютого 2011 року або з 2011 року спростовуються тим, що позивач просить стягнути заборгованість  з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, термін сплати якої настав відповідно у березні, квітні та травні 2011 року.

І ця сума у 5450, 56 гривень включена у загальну заборгованість за вказаний період, яку просить стягнути позивач і в інші періоди не включалася.

У доповненнях до заперечень від 02.08.2011 року представник відповідача в наданій суду письмовій заяві про розгляд справи без участі представника заявив про часткове визнання позову та повністю заперечує проти відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 по 323 особам, яким призначено пенсію до 01.01.2004 року на загальну суму 298156, 25 гривень.  

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що, на його думку, обов’язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій цій категорії пенсіонерів у відповідача виник лише з 1 січня 2004 року з набранням чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Застосування цього закону до правовідносин, що виникли до 1 січня 2004 року, є неправомірним, адже закон зворотної сили не має. Представник позивача в цій частині просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані матеріали, всебічно та об’єктивно дослідивши додані до  справи документи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Росава» є юридичною особою (ідентифікаційний код: 00152269). Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список № 1), відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв’язку з виплатою та доставкою пенсій:

за березень 2011 року у сумі 216107, 18 – витрати Управління Пенсійного фонду у місті Білій Церкві та 5923, 92 витрати на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні);

за квітень 2011 року у сумі 224133,82 гривень  – витрати на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у місті Білій Церкві  та  16536, 24 гривень – витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні);

за травень 2011 року у сумі 260889, 77 гривень - витрати на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у місті Білій Церкві.  

Загальний розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за списком № 1 за березень, квітень, травень  2011 року складає суму 723590, 93 гривень.

Крім того, позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список № 2), відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв’язку з виплатою та доставкою пенсій:

за березень 2011 року у сумі 20783, 85 гривень – витрати на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у місті Білій Церкві  та 3178, 98 гривень - витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні);

за квітень 2011 року у сумі 23225,37 гривень – витрати на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у місті Білій Церкві Київської області та 5033,22 гривень  – витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні);

за травень 2011 року у сумі 19497, 38 гривень - витрати на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у місті Білій Церкві.

Загальний розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за списком № 2 за березень, квітень, травень 2011 року складає суму 71718, 8 гривень.

Як вже зазначалось, відповідач вказує на неправомірність вимог Пенсійного фонду  у місті Білій Церкві відносно визначення витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у сумі 298156, 25 гривень - відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 по 323 особам, яким призначено пенсію до 01.01.2004 року.

На підтвердження даної обставини відповідач надав перелік таких пенсіонерів із зазначенням дати призначення пенсії та її розмір.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі –Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003                  № 1058-IV покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).

Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з підпунктом «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Однак, до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV, витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та набули право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», на рахунок підприємств –працедавців не відшкодовувались.

Це означає, що підстави для застосування положень частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV з метою відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, відсутні.

Оцінка положень частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV оприлюднена Пенсійним фондом України в листі від 27.06.2006 № 8215/03-20.

Суд зазначає, що поширення положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV на відносини з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які набули права на пенсію до 01.01.2004, означатиме надання цьому закону зворотної дії в часі, що суперечить положенням статті 58 Конституції України.

Таким чином, правові підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, та отримали право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до 01.01.2004, відсутні. Отже, суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій вказаним особам до розрахунку включені безпідставно і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та отримали право на пенсію з 01.01.2004, то, починаючи з 01.01.2004, згідно з абзацом п’ятим частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд констатує, що включення органом Пенсійного фонду до складу витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, сум, виплачених пенсіонерам, яким призначено пенсії до 01.01.2004 року з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним, адже вчинено без наявності законних підстав.

Щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, суд відмічає наступне.

Порядок відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список №2) передбачено частиною 2 Прикінцевих положень Закону України  від 09.07.2003 року №1058-IV, Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01. 2004 року за №64/8663 та статей 13, 14 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року на відповідача покладено обов’язки по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список №2).

Згідно пунктами 6.4 та 6.5 даної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно з повідомленням про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Ці розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. На підставі пункту 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Статтею 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальникам в строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Пунктом 10 статті 20 Закону від 09.07.2003 №1058-IV передбачено застосування фінансових санкцій до страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески.

Відповідно до пункту 1 статті 2, пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи сплачують також збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, на відповідача покладено обов’язок в повному обсязі відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно до частини 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:

для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у встановлених відсоткових розмірах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з березня по травень 2011 року виплачено та доставлено позивачем пенсію, призначену на пільгових умовах за списком № 2 на загальну суму 71627, 8 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вказаний у позовній заяві період.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що доказами понесення фактичних витрат –розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, складених позивачем, оскільки вони містять інформацію в графах «Місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій» та «Сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку», з відповідними  формулами, які відповідають графам, передбаченим у додатку № 7 Інструкції.  

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин суд, дослідивши подані матеріали, встановивши всі фактичні обставини справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення суми заборгованості, яка складає  497153 (чотириста дев’яносто сім тисяч сто п’ятдесят три) гривні 48 копійок.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов’язаний взяти на себе тягар доказування розміру фактичних витрат на виплату і доставку пенсій та правомірності їх формування замість суб’єкта владних повноважень.

Положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства  України слід розуміти так, що витребування доказів з ініціативи суду може стосуватися лише особи, яка не є суб’єктом владних повноважень, адже, в публічно-правових відносинах фізична чи юридична особа ніколи не бувають рівними з суб’єктом владних повноважень, тому ініціатива суду у збиранні доказів замість суб’єкта владних повноважень чи на його користь призведе до порушення конституційного принципу судочинства - неупередженості суду та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (статті 129 Конституції України).

Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, а також правомірності їх нарахування.

Приймаючи рішення суд враховує положення частини другої статті 51, статті 112, 136 Кодексу адміністративного судочинства України щодо часткового визнання відповідачем позовних вимог і невизнання позовних вимог у частині стягнення 298156 (двісті дев’яносто вісім тисяч сто п’ятдесят шість) гривень 25 копійок – по списку № 1 за період до 01.01.2004 року.

Відповідно до вимог частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства  України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідачем  не було надано суду доказів понесення  судових витрат, вимог про їх відшкодування суду він не заявляв. Таким чином, судові витрати присудженню на користь відповідача з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Росава» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 00152269) на користь Управління Пенсійного фонду у місті Білій Церкві заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку  пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2, термін сплати якої настав у період з березня по травень 2011 року у сумі  497153 (чотириста дев’яносто сім тисяч сто п’ятдесят три) гривні 48 копійок.

3.          У задоволенні решти позовних вимог  - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                      Шевченко А.В.