КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2011 року № 2а-5345/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В. при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Завальської С.В.,
відповідача:- ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області до суб’єкта господарської діяльності – фізичної особи ОСОБА_3, про стягнення заборгованості в сумі 1489737 (один мільйон чотириста вісімдесят дев’ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 70 копійок, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до суб’єкта господарської діяльності – фізичної особи ОСОБА_3, про стягнення заборгованості в сумі 1489737 (один мільйон чотириста вісімдесят дев’ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 70 копійок.
Ухвалою від 19 травня 2010 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 червня 2010 року о 15 годині 15 хвилин.
09 червня 2010 року від представника відповідача до суду надійшло письмове клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі, мотивуючи клопотання тим, що 23 березня 2010 року Київським окружним адміністративним судом (суддя Спиридонова В.О.) відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4103/10/1070 за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, про визнання нечинним рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 2-а-4103/10/1070.
З отриманої інформації канцелярії Київського окружного адміністративного суду стало відомо, що Київським апеляційним адміністративним судом 11 січня 2011 року винесено постанову в адміністративній справі № 2а-4103/10/1070, якою апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року – задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року – скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій – задоволено. Визнано нечинним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2009 року № 0003192305/4849.
Таким чином, обставини, які зумовили зупинення провадження у справі відпали, отже, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19 липня 2011 року.
В призначений день та час у судове засідання з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, позовні вимоги не визнав.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено у Постанові Київського окружного адміністративного суду та Постанові Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-4103/10/1070 службовими особами позивача на підставі направлень, виданих ДПІ в Обухівському районі Київської області від 23.10.2009 року № 225/001555/351 та від 06.11.2009 року № 232/001562/364, було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта господарської діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 року по 30 06.2009 рік.
В ході проведення перевірки було встановлено порушення відповідачем вимог:
- пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320);
- пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Суть вказаних порушень вбачається в тому, що позивач при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (виїзній торгівлі) проводив розрахункові операції із споживачами із застосуванням незареєстрованого органами державної податкової служби реєстратора розрахункових операцій. При цьому, облік отриманих готівкових коштів позивач здійснював у книзі за формою, визначеною Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 18.11.2009 року за № 2638/2301/2305/НОМЕР_1, на підставі якого було прийнято рішення від 02.12.2009 року № 0003192305/4849 про застосування до суб’єкта господарської діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 489 737,70 гривень та рішення № 0003182305/4848 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340, 00 гривень.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, розпочав процедуру його адміністративного оскарження.
За результатами розгляду скарги відповідача, ДПА в Київській області було винесено рішення від 04.02.10 року за № 43/к/25-017/412-81 про залишення скарги відповідача без задоволення, а спірного рішення позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій – без змін.
За результатом розгляду повторної скарги відповідача, ДПА України було винесено рішення від 11.03.10 року за № 4854/7/25-0315 про залишення скарги відповідача без задоволення, а рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2009 року № 0003192305/4849 та рішення ДПА в Київській області від 04.02.10 року № 43/к/25-017/412-81 про результат розгляду первинної скарги відповідача – без змін.
Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_3 по скасуванню рішення ДПІ в Обухівському районі № 0003192305/4849 від 02.12.2009 року Київській апеляційний адміністративний суд вказує, що порушення порядку ведення книги обліку розрахункових операцій не призвело та не могло призвести до недотримання державою податків та інших обов’язкових платежів; кожен місяць відповідач по справі № 2а-4103/10/1070 подавав звіти про використання РРО та КОРО, в яких були відображені суми розрахунків за місяць у готівці.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти чинні на день винесення рішення, слід зазначити наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі по тексту – Закон № 265/95-ВР).
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно частиною першою статті 7 Закону № 265/95-ВР, порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
На території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає контрукторсько-технологічній та програмній документації виробника (стаття 12 Закону № 265/95-ВР).
Положенням частини першої статті 15 Закону № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно частиною першою статті 16 Закону № 265/95-ВР, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Відповідно до статті 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів податкової служби України застосовують фінансові санкції у визначених законом розмірах.
Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15 грудня 2004 року – книга обліку розрахункових операцій – прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг)
Оприбуткування готівки – проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Згідно до пунктом 2.6 даного Положення – уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Відповідно підпункту 4.3 пункту 4 даного Положення, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.
Відповідно до пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, що затверджений наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО, підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій, ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі КОРО.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» - у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також встановив граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим.
До вказаного переліку, зокрема, входить роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі, що розташовані за межами стаціонарних приміщень.
Пунктом 2 вказаної Постанови для форм та умов проведення діяльності, визначених у пункті 2 переліку, встановлено граничний річний обсяг розрахункових операцій з продажу товарів на один суб'єкт господарської діяльності, у разі перевищення якого застосування РРО є обов'язковим, у розмірі 200 000, 00 гривень.
Як встановлено, у рішеннях судів по розгляду справи № 2а-4103/10/1070 і в силу статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує встановленню у даній справі, у відповідності до звітів відповідача про використання ним РРО та КОРО (розрахункових книжок) за формою № 3ВР-1, річний обсяг розрахункових операцій з продажу товарів, суб’єкт господарської діяльності – фізична особа ОСОБА_3 перевищив граничний розмір раніше, ніж за місяць до початку періоду перевірки. Так, лише з 01.12.2007 року по 31.05.2008 року загальна сума розрахунків відповідача складала 234 237, 92 гривень, що свідчить про обов’язковість застосування відповідачем РРО та КОРО.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач під час здійснення ним роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі, проводив розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, що не був зареєстрований органами державної податкової служби у визначеному законом порядку. Крім цього, відповідач мав в наявності книгу обліку доходів та витрат, а також книгу обліку розрахункових операцій, що також не були зареєстровані органами державної податкової служби.
Встановлено, що в своїй діяльності відповідач постійно використовував РРО, який знаходився в робочому режимі в момент проведення ним розрахункових операцій та мав в наявності книгу обліку розрахункових операцій, в яку були внесені відповідні записи та вклеєні всі фіскальні чеки.
Крім цього, відповідачем у визначеному законом порядку здійснювався облік всіх розрахункових операцій в книзі обліку доходів.
В книзі обліку розрахункових операцій, всі розрахункові операції проведено через РРО, відповідач належним чином оформлював та зберігав фіскальні чеки, за період, що перевірявся відповідачем було внесено в банк готівки на суму 297 947, 54 гривень, що підтверджується копіями банківських виписок та надано всі підтверджуючі документи позивачу під час перевірки та під час судового розгляду справи, тобто фактично оприбуткування готівки відбулося повністю.
Крім цього, відповідач вніс всі дані про доходи, одержані ним в декларацію про прибуток, з яких повністю та належним чином сплатив усі податки та обов’язкові платежі до бюджету та державних цільових фондів.
Кожен місяць відповідач подавав звіти про використання РРО та КОРО, в яких були відображені суми розрахунків за місяць у готівці.
Вказане дає підстави зробити висновок, що використання відповідачем незареєстрованих КОРО та РРО, не є порушенням у вигляді неоприбуткування готівки, а є порушенням порядку ведення КОРО та РРО, за яке чинним законодавством України, а саме пунктом 2 та пунктом 3 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачений інший вид відповідальності, ніж застосований позивачем.
Також слід відмітити, що враховуючи, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-4103/10/1070 рішення про застосування до суб’єкта господарської діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 489 737, 70 гривень було визнане нечинним, оскільки було прийняте в порушення вимог діючого законодавства та у зв’язку з чим скасоване, підстав для стягнення вказаної заборгованості не вбачається.
Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області до суб’єкта господарської діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 1489737 (один мільйон чотириста вісімдесят дев’ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 70 копійок, - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 липня 2011 року.