ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/3482/11
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш Віталій Олександрович, розглянувши адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
В поданому до суду адміністративному позові Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті страхових внесків за 3-й та 4-й квартал 2010 року в сумі 1288,80 грн.
Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується борг по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 3 та 4 квартал 2010 року у сумі 1288,80 грн. Оскільки заборгованість в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України, на адресу відповідача, яка вказана у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов або заяву про визнання позову. Ухвалу відповідач отримав 23.12.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення проте, вказаним правом не скористався. Заперечення або заяву про визнання позову протягом строку встановленого судом не надано, тому справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державне реєстрацію НОМЕР_2, відповідач зареєстрований Заставнівською районною державною адміністрацією, як суб'єкт підприємницької діяльності з 26.05.2009 року (а.с. 3). Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 15.09.2011 року місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).
Заборгованість відповідача підтверджується повідомленням-розрахунком, відповідно до якого недоїмка по доплаті до мінімального страхового внеску, з урахуванням частини сплачених сум єдиного (фіксованого) податку становить 1288,80 грн., з яких за 3 квартал 2010 року - 632,46 грн., за 4 квартал - 656,34 грн. (а.с. 9-10).
У зв'язку із сформованою заборгованістю, відповідачу надіслані корінець вимоги від 26.11.2010 року №Ф590 на суму 632,46 грн. (а.с. 8) та корінець вимоги від 11.02.2011 року №Ф485 на суму 656,34 грн. (а.с. 6), які відповідач отримав 26.11.2010 року та 25.05.2011 року, відповідно. Таким чином заборгованість відповідача є узгодженою, проте в добровільному порядку відповідачем не сплаченою.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства.
Законом України від 08.07.2010 року "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до п.п.4 п. 8 Розділу XV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058-ІV (в редакції що діяла на момент виникнення заборгованості) (далі-Закон №1058-ІV), до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року): фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно ч .6 ст. 20 Закону №1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності) - квартал.
Частиною 12 ст. 20 Закону №1058-ІV встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об’єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, а відповідач не навів доводів протилежного чи доказів відсутності заборгованості.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об’єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 6-12, 17, 18, 160-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код - НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Заставнівському районі Чернівецької області, заборгованістьпо сплаті страхових внесків за 3-й та 4-й квартал 2010 року в сумі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 80 коп.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.О. Григораш