КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2011 року місто Київ № 2а-3043/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:ОСОБА_1,
відповідачів Головного управління юстиції в Київській області та Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області:
ОСОБА_3,
третьої особи:ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомБілоцерківської міської ради Київської області
доГоловного управління юстиції в Київській області,
Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.
третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_5
проскасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 27108301, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Білоцерківська міська рада, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №27108301.
Ухвалою від 01.07.2011 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 01.07.2011 року Київським окружним адміністративним судом закінчено підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду на 08.07.2011 року. В ухвалі від 01.07.2011 року суд вирішив залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянку ОСОБА_5.
У судовому засіданні 08.07.2011 року суд поставив на обговорення питання про заміну відповідача –Головного управління юстиції у Київській області на належного відповідача –Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.
Враховуючи відсутність згоди позивача на заміну відповідача, суд залучив Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області у якості другого відповідача по справі.
Після залучення другого відповідача, в судовому засіданні представником позивача підтримане подане разом із позовною заявою клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення постанови ВП № 27108301 від 15.06.2011 року «Про відкриття виконавчого провадження».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
При подальшому розгляді справи, представник позивача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України справи № К-27822/11 за касаційною скаргою Білоцерківського міського голови Савчука Василя Петровича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року по справі № 2а-7691/10.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, окрім незгоди з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року, позивач вказує, що у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 27108301 від 15.06.2011 року неправомірно не зазначено резолютивну частину рішення на підставі якого винесено дану постанову, зазначено, що боржником є Білоцерківська міська рада, а зобов’язують міського голову внести зміни в запис трудової книжки. Також, у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 27108301 від 15.06.2011 року не зазначено ідентифікаційного номера стягувача та його рахунків, що суперечить статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідачів та представник третьої особи проти позову заперечували, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справа суд, даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження»(із змінами та доповненнями) (далі –Закон про виконавче провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі –рішення)
Відповідно до частини першої статті 6 Закону про виконавче провадження, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 17 Закону про виконавче провадження передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
У статті 18 Закону про виконавче провадження встановлені вимоги до виконавчого документа. Так, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов’язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов’язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, окрім інших підстав, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (стаття 19 Закону про виконавче провадження).
У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Відповідно до статті 25 Закону про виконавче провадження державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п’ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Як встановлено з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2010 року скасована і прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено частково, а саме скасоване рішення Білоцерківської міської ради за № 1370 від 14.05.2010 року; скасоване розпорядження Міського голови міста Біла Церква за № 65-к від 14.05.2010 року, зобов’язано Міського голову міста Біла Церква внести зміни в запис трудової книжки про звільнення відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування», стягнуто з Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 14.05.2010 року по 21.04.2011 року у розмірі 81494 гривень 80 копійок, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Київським апеляційним адміністративним судом 17.05.2011 року видано виконавчий лист № 1 в резолютивній частині якого зазначено про скасовування рішення Білоцерківської міської ради за № 1370 від 14.05.2010 року, скасування розпорядження Міського голови міста Біла Церква за № 65-к від 14.05.2010 року, зобов’язання Міського голови міста Біла Церква внести зміни в запис трудової книжки про звільнення відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування», щодо вимог про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу було видано окремий виконавчий лист.
19.05.2011 року ОСОБА_5 звернулася із заявою до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (вхідний № 6371/16-22/4 від 14.06.2011 року) про примусове виконання виконавчого листа № 1.
Постановою від 15.06.2011 року ВП № 27108301 відкрито виконавче провадження з виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року № 2а-7691/10.
Відповідно до супровідного листа № 8327 від 16.06.2011 року на адресу позивача була надіслана копія постанови від 15.06.2011 року ВП № 27108301 про відкриття виконавчого провадження та отримана позивачем 17.06.2011 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради (вхідний № 1-13-3145).
Резолютивна частина постанови про відкриття виконавчого провадження відповідає резолютивній частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду та виконавчому листу № 1, а тому доводи позивача про те, що боржником зазначено Білоцерківську міську раду, а зобов’язано Міського голову міста Біла Церква вчинити дії, є безпідставними і спростовуються вищенаведеними нормами Закону про виконавче провадження та поданими відповідачем матеріалами виконавчого провадження.
Також, суд вважає за необхідне відмітити, що позивач не погоджується, здебільшого, з рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року, яке було ним оскаржено до Вищого адміністративного суду України.
Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.06.2011 року у справі № К-27822/11 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Білоцерківського міського голови, Вищий адміністративний суд України не зупинив виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Суд зазначає, що позивач по справі не скористався своїм правом і не подав до Вищого адміністративного суду України клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року, що могло бути підставою для зупинення виконавчого провадження.
Водночас представник позивача повідомив, що Білоцерківська міська рада 01.07.2011 року направила на адресу Вищого адміністративного суду України клопотання про зупинення виконання судового рішення, однак станом на день розгляду клопотання про забезпечення позову, відомості про винесення ухвали Вищим адміністративним судом України з цього приводу відсутні.
Аналогічне клопотання було направлено і на адресу відповідача 01.07.2011 року.
Однак, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, або його подальшого зупинення.
Щодо доводів позивача про відсутність у постанові про відкриття виконавчого провадження індивідуального ідентифікаційного номера стягувача та його рахунків, суд вважає за необхідне відмітити, що згідно з нормами статті 18 Закону про виконавче провадження ідентифікаційний номер стягувача вказується у виконавчому документі і стосується фізичних осіб - платників податків, а постанова про відкриття виконавчого провадження повинна містити тільки ті відомості, які вказані у виконавчому документі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець виконав свій обов’язок і виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, який відповідає вимогам Закону про виконавче провадження і строк якого не закінчився, а доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач –Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області надав суду обґрунтовані докази, якими керувався під час винесення спірного рішення.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони —суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачі не надали суду доказів понесення ними судових витрат, тому підстави для присудження на їх користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Білоцерківської міської ради Київської області до Головного управління юстиції в Київській області, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_5, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 27108301 - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 липня 2011 року.