КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2011 року м.Київ 2а-1749/11/1070
15.48
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Примаченко А.В.
відповідача:- Покрепи Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКомунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 7
доДержавної інспекції з контролю за цінами в Київській області
пропро визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій № 54 від 16.03.2011 року, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 54 від 16.03.2011 року прийнято без урахування всіх обставин і у зв’язку з чим є протиправним і незаконним.
Відповідач позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у письмових запереченнях до позовної заяви. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що Державна інспекція з контролю за цінами у Київській області, приймаючи рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 діє відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, видане Білоцерківською міською радою Київської області серія А01 № 241499 від 23.11.2007 року.
Метою діяльності є забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням, надання послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб щодо забезпечення експлуатації та ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області (далі –відповідач) було проведено планову перевірку дотримання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 (далі –позивач) за період діяльності з 01.01.2010 року по 31.02.2011 року.
За результатами перевірки було складено Акт № 095 від 11.03.2011 року.
У висновку до акту № 095 зазначено, що перевіркою питань додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів КП БМР ЖЕК № 7 за період, що перевірявся з 01.01.2010 року по 31.02.2011 року вчинено порушення пунктів 2 та 4 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та пункту 10 Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 560 в частині «визначення розмірів тарифів по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг», «у разі зміни розміру складових до тарифу на послуги вносяться відповідні зміни», та «у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних виконавець здійснює перерахунок розміру плати», в результаті чого підприємством необґрунтовано нараховано за період з 01.01.2010 року по 31.02.2011 року виручку у розмірі 228867, 39 гривень з врахуванням проплати.
Порушення були встановлені по наступних статтях:
- вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів за період з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року –216251, 66 гривень;
- дератизація, дезінфекція та дезінсекція за період з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року –12615, 73 гривень;
Разом підприємство за період з 01.02.2010 року по 31.02.2011 року отримало необґрунтовану суму виручки в розмірі 228867, 39 гривень.
Начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області Чернецьким Олегом Валентиновичем прийнято рішення за результатами перевірки КП БМР ЖЕК № 7 від 16.03.2011 року № 54 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
З рішення вбачається, що КП БМР ЖЕК № 7 при нарахуванні плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям міста Біла Церква допущено порушення порядку формування та застосування тарифів, що призвело до необґрунтованого нарахування суми до оплати за ненадані послуги по наступних статтях витрат: «вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів», «дератизація, дезінфекція»та «дезінсекція», в результаті чого необґрунтовано отримано виручку у сумі –205515, 71 гривень за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року.
Як було встановлено, період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року, саме за який застосовані економічні санкції був визначений з урахуванням статті 250 Господарського кодексу України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає таке.
Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»(далі –Закон № 877-V) визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 877-V державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі —органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно із статтею 12 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення»(далі –Закон № 507-ХІІ) координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.
Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, статтею 8 Закону № 507-ХІІ передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
- державних фіксованих цін (тарифів);
- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Державний контроль за цінами відповідно до статті 13 Закону № 507-ХІІ здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є:
- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);
- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:
у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;
надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;
вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;
застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Абзацом першим пункту 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб’єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.
Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи —державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.
Відповідно до статті 14 Закону № 507-ХІІ та пункту 1.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:
нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;
застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;
застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;
застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни;
завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;
включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;
включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);
застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;
застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;
застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що необґрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:
при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, —як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;
при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) —як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;
при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, —уся сума незаконно стягнутих коштів;
при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі —як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.
Пунктом 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Як вбачається з суті виниклих правовідносин, підставою для прийняття рішення № 54 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін стала необґрунтована одержана сума виручки у зв’язку з неправомірною, як на думку Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, зміною Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 окремих складових тарифів по видах робіт на утримання будинку та прибудинкових територій.
Згідно з частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 р. №1875-IV (далі - Закон України №1875-IV) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з частиною третьою статті 31 вказаного Закону України №1875-IV органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до рішення Білоцерківської міської ради Київської області IV скликання від 23 грудня 2005 року № 388 «Про визначення виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд. А також визначення виконавця централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води централізованого водовідведення у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква»є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуг з ремонту приміщень, будинків і споруд у житловому фонді комунальної власності міста Біла Церква.
Предметом діяльності позивача є надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, складова та вартість яких встановлені (затверджені) виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, до повноважень якого, відповідно до статей 7, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить встановлення цін/тарифів за житлово-комунальні послуги. Даний порядок встановлення (затвердження) тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, також встановлений Порядком формування тарифів на послуги (в редакції, яка діяла на період встановлення (затвердження) тарифів).
Кожна складова тарифу на послуги має грошовий вираз, але, загалом, надається єдина послуга, а не її складові.
Тариф на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій затверджений рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 12.08.2008 року № 333 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 505 від 13.11.2007 року «Про тарифи на житлово-комунальні послуги»(тариф діяв в період проведення перевірки).
Відповідно до пункту 2.8 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №333 від 12.08.2008 року дозволено виконавцям послуг самостійно проводити зміни розміру плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах діючого тарифу в залежності від якості і кількості фактично наданих послуг утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та при змінах в інженерному обладнанні будинку.
Отже, у деяких складових тарифу існує різниця між фактично наданою послугою та її вартістю. Тобто, у випадку позицій тарифу «Вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відводів», «Дератизація, дезінфекція», «Дезінсекція»на послугу закладена сума, яка перевищує фактичне надання послуги, а в інших випадках, по інших складових тарифу послуга залишається істотно недооціненою, але все одно повинна надаватися у повному обсязі.
Щодо безпосередньо статті витрат «Вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів»суд зазначає наступне.
У складову вказаного тарифу закладена вартість вивезення відходів по нормі накопичення на одну особу, а по договору з підрядною організацією, яка забезпечує надання даної послуги, розрахунок проводиться по фактичному вивезенню. Порядок надання даної послуги зумовлений виконанням Програми поводження з твердими побутовими відходами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 265, метою якої є забезпечення вживання заходів щодо роздільного збору та вивозу відходів, що дає змогу зекономити кошти та обсяги вивозу відходів на сміттєзвалище.
Щодо статей витрат «Дератизація, дезінфекція», «Дезінсекція»встановлено, що на надання вказаних послуг позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профілактична дезінфекція»договір № 162 від 04.01.2010 року, який діяв по 31.12.2010 року та договір № 162 від 04.01.2011 року, який діє по 31.12.2011 року, предметом яких є проведення виконавцем робіт з дератизації, дезінсекції та дезінфекції за рахунок позивача. Відповідно до пункту 2.1.8 вказаного договору, виконавець зобов’язується проводити обробку об’єкта стільки разів, скільки вимагається по існуючим інструкціям в залежності від заселеності об’єкту гризунами або побутовими комахами, але не менше кратності, обумовленої в договорі.
Так, позивачем за період з 01.02.2010 року по 31.02.2011 року було оплачено виконані роботи з дератизації, дезінсекції та дезінфекції, проведення яких було необхідне в залежності від заселеності об’єктів гризунами, побутовими комахами.
Тобто, позивачем з метою забезпечення якісного надання всіх складових послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та у повному обсязі, вивільнені кошти з позицій «Вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів»«Дератизація, дезінфекція», «Дезінсекція»використовував на виконання інших послуг, які не покриваються закладеною на них сумою. Тобто послуги надавалися у межах тарифу, оскільки органами місцевого самоврядування встановлено тариф на єдину послугу, а не визначено окремо складові з яких можна обирати.
Проводячи перевірку було встановлено, що послуга по статті «Вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів» надано не повному обсязі, оскільки населення здійснило проплату на 216251, 66 гривень більше ніж було витрачено на вказану послугу, а по статтях «Дератизація, дезінфекція», «Дезінсекція»на суму - 12615, 73 гривень, у зв’язку з цим вказані суми є необґрунтовано одержаною виручкою.
Однак, з такими доводами суд погодитися не може, так, пунктом 1.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 №298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за №1047/6238 передбачено, що необґрунтовано одержані суб’єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.
При цьому, під виручкою від продажу товарів, робіт, послуг при вирішенні спору про стягнення економічних санкцій слід розуміти суму коштів, фактично отриманих господарюючим суб’єктом на розрахунковий рахунок чи в касу підприємства (пункт 2 оглядового листа Вищого Господарського суду України від 16.12.2004 №01-8/3273 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про ціни і ціноутворення»).
Таким чином, у контексті вказаних положень, суд зазначає, що істотною умовою для застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача є наявність доказів отримання позивачем необґрунтовано одержаної суми виручки, а саме платіжних доручень, квитанцій прибутково-касових ордерів, банківських виписок про зарахування коштів. Також, відповідно до звіту про фінансові результати позивача за 2010 рік, чистий збиток на 01.01.2011 року складає 59000 гривень.
Також, слід зазначити, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.04.2011 року було визнано протиправною і скасовано постанову Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 16.03.2011 року № 46 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 165-2 Кодексу про адміністративні правопорушення за порушення пунктів 2 та 4 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
В силу статті 172-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.
У постанові Білоцерківського міськрайонного суду встановлено, що з боку начальна ЖЕК № 7 не допущено жодних порушень щодо порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.
Зазначено, що тарифи на послуги, які надаються КП ЖЕК № 7 затвердженні у визначеному законом порядку, доказів того, що рішення органів місцевого самоврядування про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги скасовано або визнано недійсним не надано.
З урахуванням викладено, слід відмітити, що позивач повністю дотримався вимог тарифів в частині встановлення рівня рентабельності, нормативів, даних бухгалтерської звітності тощо та в межах наданих рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №333 від 12.08.2008 року повноважень щодо самостійного проведення змін розміру плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах діючого тарифу в залежності від якості і кількості фактично наданих послуг утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та при змінах в інженерному обладнанні будинку.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв’язку з викладеним, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16.03.2011 року є передчасними та такими, що прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення, тобто не обґрунтовано, не добросовісно та не розсудливо.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області № 54 від 16.03.2011 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 здійснені судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 30 травня 2011 року.