КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2011 року 2а-1384/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення податкової заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2011 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекція в Київській області з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 6540 (шість тисяч п’ятсот сорок) гривень 60 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявна заборгованість за порушення податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб, тому з відповідача підлягає стягненню сума податкової заборгованості в розмірі 6540 (шість тисяч п’ятсот сорок) гривень 60 копійок.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Музиченко А.В.) від 16 березня 2011 року відкрито провадження у справі.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями в матеріалах справи.
У призначений день і час до суду сторони не з’явилися. Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, неодноразово належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявністю в матеріалах справи поштових повідомлень.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, клопотання представника позивача вважається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.
Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 26 липня 2007 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В00 № НОМЕР_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1.
22 грудня 2009 року Тетіївською МДПІ Київської області було проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі направлення № 184 від 30 листопада 2009 року. За результатами перевірки, працівниками податкового органу складено Акт № 405 від 22 грудня 2009 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер –НОМЕР_1, за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.
В ході перевірки були виявлені наступні порушення:
- підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та підпункт «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»;
- підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Вищевказаний Акт було отримано відповідачем 22.12.2009 року, що підтверджується його підписом.
На підставі Акту перевірки № 405 від 22 грудня 2009 року працівниками податкового органу були винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:
- податкове повідомлення-рішення Форми «Р» № 0033811700/0 від 25 грудня 2009 року;
- податкове повідомлення-рішення Форми «Р» № 0033821700/0 від 25 грудня 2009 року.
Всі вищевказані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем, що підтверджується його підписом про одержання та в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися, отже вважаються узгодженими.
Крім того, частина боргу відповідачем була сплачена.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час вчинення правовідносин, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.
Відповідно до статті 238 Господарського Кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
В статті 250 Господарського Кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно з підпунктом «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період»слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з пунктом 20.1.18 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, а саме: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідач неодноразово повідомлявся Тетіївською МДПІ Київської області про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.
На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає 6540 (шість тисяч п’ятсот сорок) гривень 60 копійок.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій, отже, позов є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 6540 (шість тисяч п’ятсот сорок) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно ч частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.