КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 року                                                                                  2а-1210/11/1070                                                                                                          

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомБроварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Імперіяавто С»

простягнення заборгованості, –

 В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Броварська об’єднана державна податкова інспекція Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіяавто С»про стягнення заборгованості в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість.

Відповідачу за адресою його місцезнаходження (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Незалежності, будинок 4-А, квартира 197), відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, направлялася копія ухвали про відкриття скороченого провадження (копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу направлялася позивачем, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи), однак до суду повернувся конверт з позначкою про те, що закінчився термін зберігання.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV).

Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до
Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними, а в силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що  позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіяавто С»є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 03.08.2006 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 093728, ідентифікаційний код: 34465822.

04.06.2009 року Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіяавто С». За результатами перевірки, працівниками податкового органу складено Акт № 416/15-309/34465822 від 04.06.2009 року про результати порушення податкового законодавства.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення:

- пункт 4.1.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(зі змінами та доповненнями).

Акт № 416/15-309/34465822 від 04.06.2009 року було направлено на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулося з позначкою про те, що закінчився термін зберігання.

На підставі Акту перевірки № 416/15-309/34465822 від 04.06.2009 року працівниками податкового органу було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002621601/0 від 04.06.2009 року на суму податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями –850, 00 гривень.

Вищевказане рішення в адміністративному або судовому порядку оскаржене відповідачем не було, тому вважається чинним.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(діючий на момент вчинення правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного  граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для  подання податкової декларації.

У зв’язку з тим, що відповідачем самостійно заборгованість перед Державним бюджетом України не сплачено, Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією в Київській області, з метою погашення податкової заборгованості, у відповідності до статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03 липня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року, були виставлені перша (№ 1/444 від 07.04.2008 року) та друга (№ 2/975 від 29.09.2008 року) податкові вимоги.

Обидві податкові вимоги направлялися на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, податкова заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України складає 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень 00 копійок.

Отже, на день судового розгляду заборгованість відповідачем до Державного бюджету України не сплачено.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, які діяли на момент вчинення правовідносин, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об’єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями 3, 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних   мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.

Пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані спеціалізовані державні  податкові інспекції виконують такі функції, а саме: подають до судів позови до  підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач неодноразово повідомлявся Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень 00 копійок.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіяавто С»(місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Незалежності, будинок 4-А, квартира 197, ідентифікаційний номер: 34465822) заборгованість до бюджету в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень 00 копійок.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні підлягає негайному виконанню.

Суддя                                                                                            Шевченко А.В.