АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-3355/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10. 3. 1 Кухар М.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПальонного В.С.
суддівБабенка В.M., Нерушак Л.В.
при секретаріМакарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 червня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що має статус дитини війни відповідно до Закону України №2195-IV від 18.11.2004р. «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 6 вказаного закону йому, як дитині війни, з 01 січня 2006р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач вказував, що йому безпідставно у період з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2008 р. не було виплачено вказану щомісячну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на суму 4471 грн. 20 коп.
В зв’язку з зазначеними обставинами позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у виплаті зазначеної щомісячної соціальної допомоги та зобов’язати відповідача забезпечити її нарахування і виплату за 2006-2008 рр.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги ОСОБА_6 частково та просив суд задовольнити вимоги позивача щодо нарахування йому недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2008 рр., відмовившись від вимог про нарахування і виплату цієї допомоги за 2006 рік.
Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 червня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області щодо виплати ОСОБА_6, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано відповідача нарахувати ОСОБА_6 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 9 липня 2007 року по 2008 рік включно, за виключенням 10 відсотків мінімальної пенсії за віком виплачених в 2008 році, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону №2195-IV і здійснити позивачці відповідні нарахування, але в порушення вимог даної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 2008 рік, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом першим частини першої цієї статті виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6 - рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2195-ІV відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2008 року, на що суд не звернув уваги, задовольняючи позовні вимоги за період з 9 липня 2007 року по 2008 рік.
Крім цього, задовольняючи позовні вимоги за період 2007-2008 рр., суд неправильно застосував положення ч. 2 ст. 99 та ч.1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення постанови, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, тобто позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення постанови, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Проте суд першої інстанції, в порушення наведених вимог закону, задовольнивши позовні вимоги за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2008р., вийшов за межі річного строку з часу звернення до суду, а тому постанову суду в цій частині необхідно змінити в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права.
Позивач звернувся до суду з позовом 31 березня 2009 року та просив суд зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити йому надбавку до пенсії за 2007-2008 рр., тому позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 червня 2009 року змінити.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області щодо перерахування та виплати ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р. за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV в редакції до внесення змін Законом України №107-VI від 28.12.2007р. за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з врахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :