КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2011 року 2а-1223/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Лапія С.М.,
при секретарі – Сович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом СПД ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.12.2010 року № 2548,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 13.12.2010 року № 2548, посилаючись на те, що у нього відсутня будь-яка заборгованість зі сплати страхових внесків, так він перебуває на спрощеній системі оподаткуванння і сума страхових внесків входить до єдиного податку.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 08.09.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Відповідачем 13.12.2010 року винесено вимогу про сплату боргу № Ф 2548, яку позивач оскаржив до Управління Пенсійного фонду України в Київській області та Управління Пенсійного фонду України.
Рішенням Пенсійного фонду України про результати розгляду скарги від 21.02.2011 року № 3213/09-10 було залишено без змін рішення ГУ Пенсійного фонду України в Київській області від 14.01.2011 року № 266/10 в межах узгодження вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області від 01.12.2010 року № Ф 2548 на суму 860 грн. 46 коп.
Спеціальним законом, який регулює відносини в системі пенсійного забезпечення є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІУ від 09.07.2003р. з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058).
Відповідно до п.п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Згідно п.п. 2 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 Закону № 1058 сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску».
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:
фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 цього ж Закону встановлено, що страхувальниками є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Статтею 17 Закону № 1058 визначене коло прав та обов'язків страхувальників, серед яких, відповідно до п. 6 ч. 2 цієї статті страхувальник зобов'язаний: нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч. 2 ст. 106 Закону № 1058).
Отже, недоїмка за страхувальником встановлюється після настання однієї з обставин - або не нарахування страхувальником сум страхових внесків, або не сплата у строки, визначені ст. 20 Закону № 1058. У зв'язку з тим, що статтею 20 Закону № 1058 для страхувальників, до яких відноситься ФОП ОСОБА_1, встановлено базовий звітний період - квартал, останнім у зв'язку з несплатою страхових внесків до 20 жовтня 2010 року допущено порушення вказаних вище норм.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Отже, позивач зобов'язаний сплатити страхові внески за ІІІ-й квартал 2010 року не пізніше 20 жовтня 2010 року у розмірі, який становить не менше мінімального розміру страхового внеску, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених на відповідний період.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»у липні-вересні 2010 року встановлено місячний розмір мінімальної заробітної плати на рівні 888 грн. 00 коп.
Згідно абз. 11 п.п. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03р. № 21-1, розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками: для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 Інструкції, - 33,2 відсотка від сум виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції № 21-1 платниками страхових внесків є: Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску для фізичних осіб - підприємців становить: 888 х 33,2% = 294 грн. 82 коп. на місяць або 294,82 х 3 = 884 грн. 46 коп. за квартал.
Оскільки позивач сплачує фіксований податок у розмірі 80 грн. на місяць, то відповідачем на підставі п. 2 розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" було зараховано в рахунок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 10% від сплаченої суми фіксованого податку, а саме: 24 грн. 00 коп. (8 грн. х 3 (місяці) за квартал).
Отже, загальний розмір заборгованості позивача становить 860 грн. 46 коп. (884 грн. 46 коп. - 24 грн. 00 коп. ).
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Отже, Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Норми Закону № 1058 є спеціальними по відношенню до правовідносин, що склались в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 5 Закону № 1058) та до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача було надано достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов’язаних з розглядом справи суду, не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 99, 100, 157-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову СПД ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.12.2010 року № 2548 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена < Дата >.