КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2011 року місто Київ 2а-523/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Барського М.А., Посашкової Н.Г., Шебекіна В.Р.,
відповідача:- Забарної О.О., Воловенка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український автобус»
доВасильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
проскасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дім «Богдан», звернувся до суду з адміністративним позовом до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0000692340/0 від 11.11.2010 року, № 0000692340/1 від 19.01.2011 року, № 0000702340/0 від 11.11.2010 року та № 0000702340/1 від 19.01.2011 року прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.02.2011 року на 14 годину 00 хвилин.
В судовому засіданні 24.02.2011 року розгляд справи відкладено на 17.03.2011 року у зв’язку з неявкою представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи.
17 березня 2011 року в судове засідання з’явилися представники позивача та представники відповідача. У зв’язку із з’ясуванням обставин справи в судовому засіданні оголошено перерву до 31.03.2011 року до 14 години 00 хвилин.
30 березня 2011 року від представника відповідача надійшло письмове клопотання (вхідний № 5777 від 30.03.2011 року) про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.
В судове засідання, призначене на 31.03.2011 року з’явилися представники позивача. Представником позивача було заявлено письмове клопотання про зміну сторони у справі, а саме ТОВ «Автомобільний Дім «Богдан»на ТОВ «Український автобус»(Правонаступник), також надані правовстановлюючі документи позивача, а саме: копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ; копія довідки про взяття на облік платника податків; копія Довідки з ЄДРПОУ; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копія статуту ТОВ «Український автобус»; копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Автомобільний Дім «Богдан».
Суд, дослідивши клопотання представника позивача дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, з огляду на це вважати належним позивачем у справі –ТОВ «Український автобус»як правонаступника ТОВ «Автомобільний Дім «Богдан»та долучити до матеріалів справі надані суду документи.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники позивача проти клопотання представника відповідача заперечували.
Суд, дослідивши клопотання представника відповідача дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з огляду на те, що участь представника відповідача є обов’язковою в судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 21.04.2011 року на 14 годину 00 хвилин.
У судове засідання, призначене на 21.04.2011 року з’явилися представники позивача, та представники відповідача.
Представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.
Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український автобус»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 02.03.2004 року (зміна свідоцтва про державну реєстрацію 02.03.2011 року) (місцезнаходження: 08600, Київська область, Васильківський район, місто Васильків, вулиця Декабристів, будинок 45, ідентифікаційний номер: 32904285).
Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 04.03.2011 року № 19002, позивач узятий на облік в органах державної податкової служби 08.12.2006 року за № 4245, на дату видачі даної довідки перебуває на обліку в Васильківській об’єднаній державній податковій інспекції Київської області.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100329613 Серії НБ № 283182, позивач є платником ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2010 року Васильківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено перевірку позивача.
За результатами перевірки податковим органом складено Акт № 4550/23-1/32904285 від 29.10.2010 року Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автомобільний Дім «Богдан»(код за ЄДРПОУ 32904285) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період червень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні 2010 року.
Документальною перевіркою встановлені наступні порушення:
- підпунктів 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями);
- підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями).
Позивач, не погодившись з Актом № 4550/23-1/32904285 від 29.10.2010 року, на адресу відповідача надіслав письмові заперечення № 694 від 03.11.2010 року до Акту № 4550/23-1/32904285 від 29.10.2010 року Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автомобільний Дім «Богдан»(код за ЄДРПОУ 32904285) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період червень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні 2010 року.
Відповідач, розглянувши заперечення до Акту перевірки, направив позивачу висновок № 02/23-112/32904285 від 08.11.2010 року про результати розгляду заперечень.
На підставі Акту № 4550/23-1/32904285 від 29.10.2010 року, Васильківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області винесені податкові повідомлення-рішення № 0000692340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі –8 985 018 (вісім мільйонів дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок та № 0000702340/0 про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 601 734 (один мільйон шістсот одна тисяча сімсот тридцять чотири) гривні 00 копійок та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 800 867 (вісімсот тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 00 копійок.
Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх шляхом подання скарги № 745 від 12.11.2010 року на податкові повідомлення-рішення Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 11.11.2010 року № 0000692340/0 та № 0000702340/0.
Рішенням Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 30.11.2010 року № 3342/10/25-012 вирішено продовжити термін розгляду скарги до 17.01.2011 року включно.
Рішенням Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 14.01.2011 року № 54/10/25-012 про результати розгляду первинної скарги розглянуто скаргу позивача та вирішено залишити без змін податкові повідомлення-рішення Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 11.11.2010 року № 0000692340/0 та № 0000702340/0, а скаргу позивача –без задоволення.
На підставі Рішення Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 14.01.2011 року № 54/10/25-012, винесені податкові повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000692340/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі –8 985 018 (вісім мільйонів дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок та № 0000702340/1 про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 601 734 (один мільйон шістсот одна тисяча сімсот тридцять чотири) гривні 00 копійок та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 800 867 (вісімсот тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 00 копійок.
У зв’язку з вищевикладеним, позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0000692340/0 від 11.11.2010 року, № 0000692340/1 від 19.01.2011 року, № 0000702340/0 від 11.11.2010 року та № 0000702340/1 від 19.01.2011 року, звернувся до суду з даним позовом з вимогами скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення, як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що і є предметом даного спору.
В своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач посилається на той факт, що в ході перевірки позивача встановлено: пунктом 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість»передбачено, у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно в установлений Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
При цьому, при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.
Відображення у податковій звітності таких податкових накладних має здійснюватися шляхом внесення до неї відповідних коригувань в порядку, встановленому пунктом 4.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (із змінами та доповненнями).
З позовної заяви вбачається, та в Акті перевірки від 29.10.2010 року № 4550/23-1/32904285 зазначено, що попередньою позаплановою перевіркою (Акт № 3051/23-2/32904285 від 26.06.2010 року) за період з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року зменшено значення рядка 26 декларації за лютий 2010 року на суму 4 550 946, 00 гривень, відповідно податковим органом на підставі Акту 3051/23-2/32904285 від 26.06.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 року № 0000442340/0, яке було отримано позивачем та в подальшому оскаржене не було. Відповідно, позивачем в податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року зменшено рядок 23.4 на суму 4 550 946, 00 гривень.
У зв’язку з тим, що податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 року № 0000442340/0, винесене на підставі Акту 3051/23-2/32904285 від 26.06.2010 року отримано позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дім «Богдан»(правонаступник ТОВ «Український автобус») не мало підстав для зменшення показників рядків 23.2, 24, 26 податкової декларації з ПДВ за травень, червень 2010 року на суму 4 550 946, 00 гривень. Таким чином, зменшення показників рядків 23.2, 24, 26 податкової декларації з ПДВ за травень, червень 2010 року на суму 4 550 946, 00 гривень в Акті перевірки від 29.10.2010 року № 4550/23-1/32904285 є необґрунтованим.
Оскільки у зв’язку із змінами до Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»не затверджено нової форми податкової декларації з ПДВ та порядку її заповнення, ДПА України надано роз’яснення щодо порядку визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню у формі податкової декларації, що діяла станом на 16.06.2010 року, в листах від 08.07.2010 року № 13547/7/16-1517 та від 15.07.2010 року № 14134/7/16-1117. В вищевказаних листах надані приклади та рекомендації щодо нових особливостей заповнення податкової декларації з ПДВ.
Всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»та Роз’ясненням ДПА України, викладених в листах від 08.07.2010 року № 13547/7/16-1517 та від 15.07.2010 року № 14134/7/16-1117, в податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року в Акті перевірки від 29.10.2010 року № 4550/23-1/32904285 необґрунтовано зменшено залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу поточного податкового періоду на суму 4 550 946, 00 гривень та не враховано значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року, тобто не зменшено залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду 13 133 760, 00 гривень на суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду –червня 2010 року –1 465 982, 00 гривень (рядок 23 – рядок 20). За результатами перевірки рядка 27 податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року податковий орган нарахував податкове зобов’язання з ПДВ на суму 1 601 734, 00 гривень та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 800 967, 00 гривень (податкове повідомлення-рішення № 0000702340/0 від 11.11.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0000702340/1 від 19.01.2011 року), до якої увійшли і зайво включені до податкового кредиту ПДВ у сумі 387303, 00 гривень по податковим накладним, які виписані контрагентами у попередніх періодах, а отримані у звітному періоді.
Щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8985018, 00 гривень, слід відмітити наступне.
Відповідно до норм чинного законодавства, позивач має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачена у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг). Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями).
В даному випадку позивачем було здійснено передоплату постачальнику ДП «Автоскладальний завод № 1»ВАТ «ЛУаЗ»(код ЄДРПОУ 21752230) у травні 2010 року в сумі 61 200 174, 00 гривень, в тому числі ПДВ –10200029, 00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями на підставі договору від 07.08.2009 року № 206/1 та додаткової угоди від 13.10.2009 року б/н та отриманими належним чином оформленими податковими накладними та включенням цієї суми до податкового кредиту за травень 2010 року.
Відповідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках (оригінал і копія).
Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з пунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що, зокрема, має містити опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм), ціну поставки без врахування податку, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону).
Таким чином, при отриманні платником попередньої оплати (у тому числі часткової) виписується податкова накладна, в якій вказується перелік (номенклатура) товарів, вартість яких попередньо оплачена.
Після фактичного виконання договору поставки (здійснення поставки і оплати всієї номенклатури по договору) у разі необхідності здійснюється коригування кількісних чи вартісних показників до раніше виписаних податкових накладних, яке здійснюється у порядку встановленому пунктами 20 - 31 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 № 165.
Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 8 985 018, 00 гривень з урахуванням суми податкового кредиту за декларацією за травень 2010 року, фактично сплаченої у цьому періоді постачальнику товару, відповідає положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) та пунктам 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, а тому висновки Акту є необґрунтованими, та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а доводи відповідача про відсутність у позивача права на врахування цієї суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з Державного бюджету України за червень 2010 року безпідставні.
Щодо декларацій, виданих в 2008 та 2009 роках і отриманих тільки у червні 2010 року, суд зазначає наступне.
З матеріалі справи вбачається, що ТОВ «Хюндай-Трак»у відповідь на лист позивача від 29.06.2010 року № 388/1 щодо надання податкових накладних, листом № 365 від 30.06.2010 року надав позивачу наступні податкові накладні:
- № 0001368 від 11.12.2008 року на суму 172 000, 00 гривень з ПДВ;
- № 0000226 від 13.03.2008 року на суму 170 000, 00 гривень з ПДВ;
- № 0000781 від 31.07.2008 року на суму 1 640 000, 00 гривень з ПДВ;
- № 0000780 від 31.07.2008 року на суму 155 000, 00 гривень з ПДВ;
- № 0000751 від 25.07.2008 року на суму 10 000, 00 гривень з ПДВ;
- № 0000746 від 24.07.2008 року на суму 10 000, 00 гривень з ПДВ;
- № 0000220 від 07.03.2008 року на суму 165 000, 00 гривень з ПДВ;
- № 0000557 від 12.08.2009 року на суму 1 815, 38 гривень з ПДВ.
Посилання в Акті на пункт 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1997 року № 799 (із змінами та доповненнями) та підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), яким надано право, а не обов’язок подавати заяву зі скаргою на постачальника, який своєчасно не надав податкові накладні, не обґрунтоване.
Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Хюндай-Трак»(код ЄДРПОУ 34268882), який задекларував податкові зобов’язання з ПДВ на суму 387 303, 00 гривень. У податкового органу не було підстав для зменшення суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за червень 2010 року ТОВ «Автомобільний Дім «Богдан»(правонаступник ТОВ «Український автобус») на суму 387 303, 00 гривень.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що спір між сторонами виник внаслідок різного тлумачення сторонами приписів законодавства, що регулюють питання формування податкового кредиту поточного звітного періоду, зокрема, чи правомірними є дії позивача по формуванню податкового кредиту у червні 2010 року на підставі даних податкових накладних, складених продавцями товарів –контрагентами позивача у попередніх звітних періодах (2008-2009 роки).
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування).
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому, законодавець не встановлює, що період виникнення права платника податку на податковий кредит та дата складання податкової накладної обов’язково збігаються у часі.
Обмеження лише існують щодо строків подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, а саме, такі заяви можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (підпункт 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України № 2181).
В силу положень підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що відповідач не оспорює розміру суми податку на додану вартість у складі ціни товарів, сплаченої позивачем своєму контрагенту у попередніх звітних періодах, та що такі суми підтверджені належно оформленими податковими накладними.
Податковим органом не заперечується факт придбання позивачем товарів з метою їх використання позивачем у своїй господарській діяльності та в оподаткованих операціях.
Єдиною підставою для визначення порушень стали висновки податкового органу, що попереднім податковим періодом для бюджетного відшкодування є лише місяць, що передує звітному, оскільки позивачем не надані документальні підтвердження отримання таких накладних із їх затримкою.
Разом з тим, така позиція не узгоджується з положеннями підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в якому вжито термін попередні податкові періоди, а відтак, попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від’ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів.
Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку –покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.
Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов’язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.
Позивач формував податковий кредит, включаючи до нього відповідні суми податку на додану вартість по мірі отримання податкових накладних від контрагентів, що узгоджується з нормами Закону.
Вказане підтверджує обґрунтованість та правомірність дій позивача при формуванні податкового кредиту та суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у податковому періоді, в якому отримані податкові накладні. Інших обставин, що є підставою для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суду не наведено.
Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови від надання податкових накладних, оскільки за змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»звернення з такими скаргами є правом платника, а не його обов’язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента від надання податкової накладної. В даному випадку, податкові накладні були складені контрагентами позивача, але отримані ним у інших звітних періодах від дати складання, що не зумовлює необхідність звернення платника податку до податкового органу з відповідними скаргами.
Закон України «Про податок на додану вартість»містить пряму заборону на включення до податкового кредиту витрат, пов’язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, передбаченими підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7цього Закону.
Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.
У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та поставка товарів, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає, що право платника податків на податковий кредит припиняється з підстав несвоєчасного отримання податкових накладних від продавців (постачальників) товарів, а лише забороняє його формування у звітному періоді, в якому такі податкові накладні відсутні.
Так, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, тобто, належним чином оформленими податковими накладними.
Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв’язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Суд також не приймає до уваги посилання податкового органу, як на підставу правомірності прийнятого ним рішення (відсутність документального підтвердження затримки отриманих податкових накладних) на положення пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», оскільки в силу положень вказаного пункту нарахування податкового кредиту з використанням податкової накладної, отриманої у попередніх звітних періодах, з порушенням вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є лише підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого платника податку органами державної податкової служби.
А відтак, твердження відповідача про те, що положення даного пункту містить обов’язок платника при формуванні податкового кредиту у звітному періоді на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх податкових періодах надати документальне підтвердження затримки отримання таких податкових накладних, не відповідає як змісту вказаного розпорядження, так і змісту Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд звертає увагу, що матеріали судової справи містять належним чином засвідчені виписки з реєстру отриманих податкових накладних, з яких вбачається дата їх отримання.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, покладає саме на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
На виконання цих вимог відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Також, суд задовольняючи позовні вимоги в обсязі, заявленому позивачем виходив з того, що за результатами адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення –рішення від 19 січня 2011 року № 0000692340/1 з якого вбачається, що сума у 8 985018, 00 гривень з суми завищення бюджетного відшкодування, яка після завершення процедури узгодження, повинна бути зменшена у картці особового рахунку платника податків, перетворилася у податкове зобов’язання у сумі 8 985018, 00 гривень, на яку нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 402601, 00 гривень.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000692340/0 від 11.11.2010 року, № 0000692340/1 від 19.01.2011 року, № 0000702340/0 від 11.11.2010 року та № 0000702340/1 від 19.01.2011 року, тому вони підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 11 листопада 2010 року № 0000692340/0 про зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 8 985 018 (вісім мільйонів дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок та від 19 січня 2010 року № 0000692340/1 про зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 8 985 018 (вісім мільйонів дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок та визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 8 985 018 (вісім мільйонів дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 402 601 (два мільйони чотириста дві тисячі шістсот одна) гривня 00 копійок.
3. Скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 11 листопада 2010 року № 0000702340/0 та від 19 січня 2011 року № 0000702340/1 про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 601 734 (один мільйон шістсот одна тисяча сімсот тридцять чотири) гривні 00 копійок та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 800 867 (вісімсот тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 00 копійок.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автобус»здійснені ним судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 квітня 2011 року.