КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2011 року            2а-3973/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання - Талалакіну С.М., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства „Росава”

до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про  визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

ПАТ „Росава” звернулось до суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ в Київській області та просить (з урахуванням Доповнень до адміністративного позову від 21.09.2011 р.):

- визнати неправомірними дій Білоцерківської ОДПІ в Київській області щодо винесення повідомлення про перевірку ЗАТ „Росава” №36 від 27.04.2011 р.,

- скасувати повідомлення про перевірку ЗАТ „Росава” №36 від 27.04.2011 р.,

- скасувати податкове повідомлення-рішення №1766/0001560232 від 18.08.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у травні 2011 р. працівниками Білоцерківської ОДПІ в Київській області було проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання ПАТ „Росава” податкового  та валютного законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. за результатами якої складено акт від 05.08.2011 р. №4451/23-2/30253385/164 (далі –Акт перевірки) та винесено податкове повідомлення-рішення №1766/0001560232 від 18.08.2011 р., яким підприємству визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 15945895,00 грн. - за основним платежем та 3986474,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважає, що відповідачем перевірка проводилась протиправно, без наявності на те законних підстав. Крім того, ПАТ „Росава” не погоджується з винесеним податковим повідомлення-рішенням у зв’язку з його невідповідністю чинному законодавству України та просить його скасувати.

У судових засіданнях представники позивача підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач –Білоцерківська ОДПІ в Київській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що на підставі плану-графіка проведення комплексних документальних перевірок суб’єктів господарювання на ІІ кв. 2011 р., наказу Білоцерківської ОДПІ в Київській області від 26.04.2011 р. №449, повідомлення від 27.04.2011 р. №36, 16.05.2011 р. працівниками органів ДПС України, уповноваженими здійснювати перевірку, була проведена планова документальна виїзна перевірка ПАТ „Росава” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р.  За результатами перевірки було складено Акт перевірки, та винесено податкове повідомлення-рішення №1766/0001560232 від 18.08.2011 р.

Пояснює, що документи на перевірку були оформлені  відповідно до приписів Податкового кодексу України, підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення перевірок та процедури оформлення документів, що надають посадовим особам органів ДПС України право проводити перевірки платників податків з питань дотримання ними вимог податкового, валютного та іншого законодавства.  

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач вказує, що воно було винесено у зв’язку з порушенням позивачем норм податкового законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

У судових засіданнях представники відповідача також заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню  виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень, а саме:  від 16.05.2011 р., від 02.06.2011 р., від 02.08.2011 р., від 03.08.2011 р. №338, 339, 340, 341, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 378, 473, 474, 475, 476, 477, 478, 479, 480, 481, 482, 483, 487, 488 виданих Білоцерківською ОДПІ та відповідно до плану–графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання на травень 2011 р. та наказу Білоцерківської ОДПІ в Київській області від 26.04.2011 р. №449 проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ „Росава” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки було складено Акт перевірки, у якому були зафіксовані виявлені порушення.

Вказану перевірку позивач вважає протиправною, оскільки в преамбулі до наказу №449 відповідач  посилається на Податковий кодекс України, та на план-графік проведення перевірок. Вказаний план-графік розроблявся за Методичними рекомендаціями щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, який було затверджено Наказом ДПА України №201 від 28.03.2008 р.

Позивач вказує, що дані Методичні рекомендації не є нормативним актом та реєстрацію в Міністерстві юстиції України не проходили. Окрім того, такі Методичні рекомендацій не є встановленим Порядком як того вимагає абзац 3 п.77.2 ПК України

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби України мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів (вичерпний перелік):

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

-  копії наказу про проведення перевірки;

-  службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки «задається акт, який засвідчує факт відмови.

Таким чином, законодавство України встановлює вичерпний перелік документів, що мають бути надані платникові податків на посвідчення права посадових осіб органів державної податкової служби України проводити податкові перевірки. Серед зазначених документів план - графік проведення перевірок відсутній, тому безпідставними та необґрунтованими є посилання позивача на незаконність перевірки з огляду на ненадання йому вказаного плану —графіка.

Право на проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ „Росава” підтверджується тим, що 26.04.2011 р. платнику податків вручено під розписку копію наказу Білоцерківської ОДПІ № 449 „Щодо проведення документальної планової перевірки ПАТ „Росава”, та 28.04.2011 р. письмове повідомлення про проведення перевірки за №36.

Направлення на перевірку, видані Білоцерківською ОДПІ, пред'явлені посадовим особам підприємства для ознайомлення. Головний бухгалтер ПАТ „Росава" Сердюкова Т.В. у вищезазначених направленнях на проведення перевірки поставила свій підпис.

Таким чином, уповноважені представники ПАТ „Росава" при підписанні всіх значених документів не висловили жодних зауважень чи застережень щодо незаконності чи безпідставності проведення перевірки, неправильності оформлення цих документів та відсутності права на проведення перевірки у посадових осіб Білоцерківської ОДПІ.

Результати проведення перевірки оформлені в Акті перевірки. В запереченнях до Акту перевірки від 10.08.2011 р. № 04-5421 позивач також жодним чином не вказув на наявність у нього будь - яких претензій щодо факту проведення планової перевірки, способів та методів оповіщення про проведення такої перевірки, оформлення Білоцерківською ОДПІ документів.

Відповідно до цього суд вважає, що твердження позивача, про незаконність проведення перевірки є безпідставним, а тому у задоволенні вимог щодо визнання неправомірними дій Білоцерківської ОДПІ щодо винесення повідомлення про перевірку ПАТ «Росава»№36 від 27.04.2011 р. та скасування повідомлення про перевірку ПАТ «Росава»№36 від 27.04.2011 р. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача скасувати податкове повідомлення-рішення №1766/0001560232 від 18.08.2011 р. то вона, на думку суду, підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які виразились у наступному:

- в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, не підтверджені первинними документами, а саме витрати на відрядження, які оформлені електронними авіаквитками без надання підтверджуючих документів щодо фактичної сплати та використання на суму 244357,80 грн.

- в порушення п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону №334/94-ВР позивачем завищено валові витрати по сплаті відсотків за кредити в розмірі 65678772,00 грн.

Надаючи правову оцінку висновкам податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат на відрядження, які оформлені електронними авіаквитками, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з акту перевірки, Білоцерківська ОДПІ, посилаючись на лист Міністерства Фінансів України №31-18030-07-21/12414 від 25.05.2010 р. (далі –Лист №31-18030-07-21/12414) вказує, що доказом здійснення перевезення є посадковий талон, який залишається у пасажира після закінчення польоту.

При цьому, відповідачем не ставляться під сумнів факт перебування посадових осіб підприємства у відрядженнях, про що свідчить відсутність посилання на будь-які порушення з цього приводу в Акті перевірки. Білоцерківська ОДПІ ставить під сумнів факт використання ПАТ „Росава” придбаних авіаквитків.

Згідно п.3.1 ст.3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Державна податкова служба, як орган державної влади, при здійсненні покладених на неї функцій повинна керуватися вказаними актами податкового законодавства. Лист №31-18030-07-21/12414 не є актом податкового законодавства, а також не може вважатись документом, що несе в собі нормативні та регулятивні функції.

Зазначений Лист №31-18030-07-21/12414 посилається на Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу (далі –Правила), що затверджені Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації №187 від 14.03.2006 р., а  саме на визначення електронного квитка, яке відповідно до названих Правил визначає поняття електронного квитка, тобто електронний квиток –це електронний документ, який включає роздрук маршруту, електронні купони і, у разі використання, документ для посадки. При цьому Правила взагалі не дають визначення поняття «документ для посадки»або «посадковий талон».

Правила, відповідно до їх Розділу 4 «Сфера використання», є спеціальним нормативним актом який регулює умови перевезення пасажирів та багажу, а значить, і, згідно того ж Розділу 4, не являються нормативним актом з питань оподаткування, який би встановлював, звужував чи розширював доказову базу, що підтверджувала б факт укладення та виконання такої цивільно-правової угоди як договір перевезення.

А це означає, що доказами укладення такої угоди, можуть слугувати ті докази, що звичайно мають місце в таких випадках, виходячи з усталеної практики.  

Згідно п.5.1. ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким  платником податку або є  членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином підтверджені витрати на відрядження, які оформлені електронними авіаційними квитками, а саме: електронними квитками, наказами про відрядження, посвідченнями про відрядження, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та іншими доказами по справі.

За таких обставин суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на відрядження, які оформлені електронними авіаційними квитками в розмірі 2444357,80 грн.  

Не може суд також погодитись з твердженнями податкового органу, що позивачем в порушення п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону №334/94-ВР завищено валові витрати по сплаті відсотків за кредити в розмірі 65678772,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідно до відкритої мультивалютної кредитної лінії від 03.10.2005 р. за №1008м-01-05 від банка «Фінанси і кредит»отримано кредитні кошти для цільового використання - поповнення обігових коштів, в т.ч. відповідно до умов договору на виконання зобов'язань по Договору №К- 286/01 від 03.10.2005 р., який має назву «Договір купівлі - продажу цінних паперів».

Пунктом 4.1 даного договору передбачено, що позичальник зобов’язується використати кредитні кошти, отримані за даним договором на поповнення обігових коштів, в т.ч. на виконання зобов’язань по Договору №К-286/01 від 03.10.2005 р., який має назву «Договір купівлі-продажу цінних паперів».

ЗАТ «Росава»згідно договору №К-286/01 від 03.10.2005 р. було придбано у продавця ТОВ«Міжрегіональна транспортна компанія»прості іменні акції підприємства ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю», розрахунок за які частково проведено за рахунок вищевказаної кредитної лінії на загальну суму 10116000,00 грн.

За користування даним кредитом підприємством у 2005 р. були нараховані відсотки, на загальну суму 3249000,20 грн.

У вересні 2005 р. ЗАТ „Росава" відповідно до укладеного кредитного договору від 28.09.2005 р. №232-В-ока на купівлю цінних паперів - акцій отримано від АКІБ «УкрСиббанк»кредитні кошти в сумі 125750000,00 грн.

Згідно п.1.4 даного договору цільове призначення (мета) кредиту: придбання цінних паперів (акцій).

За рахунок отриманих кредитних коштів придбано прості іменні акції на суму 125750 тис. грн.

По даному кредиту в 2005 р. підприємством були нараховані відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 6206,7 тис. грн.

Податковий орган вважає, що позивачем в порушення вимог п.п. 7.6.1, 7.6.2, 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону №283/97-ВР завищено валові витрати на суму сплачених відсотків на суму 9455889,38 грн.

Свою правову позицію обґрунтовує тим, що:

- на підприємстві обліковуються корпоративні права підприємств з ознаками сумнівності;

- від володіння корпоративними правами у 2005-2011 р.р. ПАТ «Росава»доходу не отримувало;

- на підприємстві збільшується заборгованість за кредитними коштами;

- оскільки підприємство здійснює збиткову діяльність, то єдиним джерелом погашення кредитів отриманих в 2005 р. є відкриття нових кредитних ліній, відсотки за використання яких підприємством відносяться до складу валових витрат.

Станом на 01.01.2010 р. на балансі ПАТ «Росава»обліковуються придбані корпоративні права підприємств на суму 370311,66 тис. грн. при цьому податковий орган вважає, що на балансі ПАТ «Росава»обліковуються корпоративні права у сумі 358210,49 тис. грн. які не можуть бути визнані активами у зв’язку з вищевикладеним.

Як вбачається з Акту перевірки, корпоративні права інших підприємств ПАТ «Росава»придбавались наступним чином:

29.03.2004 р. - 93861760 акцій ВАТ «Завод електрокераміка» (номінальна вартість 0,25 грн. за 1 шт. на суму 23465,4 тис.грн.) та 4538240 акцій ВАТ „Спецхіммаш" (номінальна вартість 0,25 грн. за 1 шт. на суму 1134,6 тис.грн.);

21.06.2005 р. - 47520824 акцій ВАТ „Завод сільськогосподарської техніки" (номінальна вартість 0,25 грн. за 1 шт. на суму 11880,0 тис.грн), 38005600 акції ВАТ „Нафтоенергоспецсервіс" (номінальна вартість 0,25 грн. за 1 шт. на суму 9501,4 тис.грн.), 30000000 акцій ВАТ „Українаенергомаш" (номінальна вартість 0,25 грн. за 1 шт. на суму 7500,0 тис.грн.);

12.07.2005 р. - 112696 акцій ВАТ «Кагарлицький»(номінальною вартістю 0,25 грн. за 1 шт. на суму 26000 грн.);

03.12.2005 р. ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»у сумі 112143,4 тис.грн.; ВАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» у сумі 86853,4 тис. грн.; ЗАТ „Зовнішньоторгівельна фірма КрАЗ»за 85905,8 тис.грн.

Відповідно до договору від 03.10.2005 р. №К-285/01 ЗАТ „Росава" придбало у ТОВ „Нафтохімімпекс" акції ВАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»в кількості 435 401 штук за ціною 199,48 грн. за 1 акцію на загальну суму 86 853,4 тис.грн.

Згідно договору міни від 16.12.2005 р. №К-415/2, укладеного з Компанією “Mulready Ventures Limited” (Великобританія), ТОВ „Нафтохімімпекс" здійснено обмін акцій ВАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»в кількості 219900 штук на акції ВАТ „Готель «Салют».

Згідно договору міни від 16.12.2005 р. №К-412/4, укладеного з Компанією UNIVITA Inc. (Великобританія), ЗАТ "АСК"Омега" здійснено обмін акцій ВАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»в кількості 307860 штук на інші цінні папери.

Станом на 03.10.2005 р. ТОВ „Нафтохімімпекс" володіло пакетом простих іменних акцій ЗАТ „Росава" у кількості 10527171,8 тис. шт., номінальною вартістю 0,01 грн. за 1 шт., що становило 24,4992 % статутного фонду ЗАТ „Росава", відповідно в розумінні п.1.26 ст.1 Закону №334/94-ВР , є пов'язаною з ЗАТ „Росава" особою.

Відповідно до договору від 03.10.2005 р. № К-286/01 ЗАТ „Росава" придбано у ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія»акції ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» в кількості 86525 штук за 112143,4 тис.грн. або 1296,08 грн. за 1 акцію.

Відповідно до договору міни від 16.12.2005 р. №К-415/1, укладеного з Компанією Welland Investments Inc. (США), ТОВ „Нафтохімімпекс" здійснено обмін акцій ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»в кількості 67313 штук на акції АТВТ „Галичфарм". Балансова вартість, яких становила 2063,7 тис.грн., або 30,658 грн. за 1 акцію.

Станом на 03.10.05 ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія»володіло пакетом простих іменних акцій ЗАТ „Росава" у кількості 10527171782 шт., номінальною вартістю 0,01 грн. за 1 шт., що становило 24,4992% статутного фонду ЗАТ „Росава", відповідно в розумінні п.1.26 ст.1 Закону №334/94-ВР, є пов'язаною з ЗАТ „Росава" особою.

Відповідно до договору від, 03.10.2005 р. К-283/01 ЗАТ „Росава" придбало у ТОВ "Укртехвуглець" пакет акцій ЗАТ „Зовнішньоторгівельна фірма КрАЗ" в кількості 150000 штук за 85905,8 тис. грн. (572,7 грн. за 1 акцію.)

Станом на 03.10.2005 р. ТОВ "Укртехвуглець" володіло пакетом простих іменних акцій ЗАТ „Росава" у кількості 10412331542 шт., номінальною вартістю 0,01 грн. за 1 шт., що становило 24,2320% статутного фонду ЗАТ „Росава", відповідно в розумінні п.1.26 ст.1 Закону №334/94-ВР, є пов'язаною з ЗАТ „Росава" особою.

Загалом ПАТ «Росава»віднесло до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами у сумі 92863179,48 грн., при цьому податковий орган вважає, що при перевірці не встановлений зв'язок понесених витрат по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 65578772,95 грн. з господарською діяльністю товариства.

Вказаний висновок податкового органу суд вважає безпідставним виходячи з наступного.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.2.3.12 Статуту ПАТ «Росава»затвердженого Загальними зборами акціонерів 29.04.2011 р., та затвердженого державним реєстратором 29.04.2011 р. предметом діяльності товариства є участь у роботі фондового ринку, випуск та торгівля цінними паперами з урахуванням вимог чинного законодавства.

Суд вважає, що при установленні зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), майнових прав і господарською діяльністю необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому слід враховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат достатньо наявності мети використання товарів (послуг), майнових прав, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Статтею 42 ГК України визначено підприємництво як безпосередню, самостійну, систематичну на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законом.

У своїх запереченнях відповідач вказує, що ряд підприємств, акції яких було придбано ПАТ «Росава», мають ознаки сумнівності, в той же час відповідач не заперечував той факт, що деякі підприємства акції яких було придбано ПАТ «Росава»є працюючими і приносять прибуток, зокрема ВАТ «Зовнішньоторгівельна фірма КрАЗ», ВАТ «Стаханівський завод технічного вуглецю», ВАТ „Готель «Салют».

За таких обставин суд вважає, що придбаваючи акції інших підприємств позивач здійснював один з видів своєї статутної господарської діяльності, метою якої було отримання прибутку. Та обставина, що у подальшому від володіння корпоративними правами інших підприємств не отримано прибутку, не означає, що ці операції по придбаванню цінних паперів не пов’язані з господарською діяльністю ПАТ «Росава».

Крім того, відповідно до ст.25 Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 р. №514-VІ, кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику –акціонеру надається сукупність прав, включаючи права на:

- участь в управлінні акціонерним товариством:

- отримання дивідендів;

- отримання у разі ліквідації товариства частини його майна;

- отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Наявність таких прав у акціонера вже дає йому право брати участь у господарській діяльності відповідного товариства.

Придбані акції обліковуються на активі балансу в якості фінансових інвестицій для подальшого продажу, отже дані господарські операції прямо впливають на майновий стан позивача.

Згідно зі ст.345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені,  на  власних  умовах  та  на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.  Кредитними визнаються банківські  операції,  визначені  як  такі  законом  про  банки  і банківську діяльність.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається  між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів з конкретною метою, визначеною кредитним договором. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов’язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором (ч.3 ст.1056 ЦК України, ч.2 ст.348 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому, а економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до вимог п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 „Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87, визначено, що дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу.

Зважаючи на викладене суд вважає, що підстав для не визнання корпоративних прав активами немає.

Відповідно до п. п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахування процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь - якими кредитними, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку".

Відповідно до цього суд вважає, що позивачем правомірно віднесені до складу валових витрат витрати понесені по сплаті відсотків за кредит в сумі 65578,8 тис грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС  України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області №1766/0001560232 від 18.08.2011 р.

3.  У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

.

Суддя                                                                                 Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  19.10.11.