КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2011 року 7415/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання –Талалакіну С.М., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»
до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и в:
Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Вишгородському районі Київської області та просить (з урахуванням уточненої позовної заяви) скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 0000062300/0 від 28.01.2010 р. в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 468857,22 грн. (з яких основний платіж 312571,48 грн. та по штрафні (фінансові) санкції в сумі 156285,74 грн.).
У обґрунтування своїх вимог вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі Акту про результати виїзної планової перевірки Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», код ЄДРПОУ 21536845 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2009 р.р. від 18.01.2010 р. №37/23-1/21536845 (далі –Акт перевірки), в якому зазначається про порушення позивачем п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п. 5.2.1 та п.п.5.2.5. п. 5.2, п.п.5.3.1. та п.п.5.3.9. п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4. ст.5, п.п.8.3.1 та п.п.8.3.2 п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі –Закон №334/94-ВР).
Зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач визнає лише в частині порушення п.п.5.3.1 та 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР (витрати, що не підтверджені документально), що призвело до нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 2864,25 грн. (з яких 1909,50 грн. основний платіж та 954,75 штрафні (фінансові) санкції) у решті податкове повідомлення-рішення №0000062300/0 вважає протиправним та просить його скасувати.
У судових засіданнях представник відповідача уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач –ДПІ у Вишгородському районі Київської області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками ДПІ у Вишгородському районі проведена планова виїзна перевірка Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2010 р. за результатами якої складено Акт перевірки, у якому зафіксовані виявлені порушення.
Вказує, що на підставі Акту перевірки було, у відповідності до вимог чинного законодавства, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток.
Крім цього, вважає, що позивачем при зверненні до суду пропущений місячний строк звернення до суду встановлений ч.5 ст.99 КАС України.
У судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Вишгородському районі згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плана-графіку проведена планова виїзна перевірка Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2005 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено Акт перевірки.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000062300/0 від 28.10.2010 р., яким відповідач визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток загальною сумою 471721,47 грн., в тому числі основний платіж 314480,98 грн. та штрафні (фінансові) санкції 157240,49 грн.
Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
- п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР - не включення до валового доходу доходів від здійснення страхових операцій за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. у сумі 2272515,81 грн., а також не включення до складу валових витрат послуг по фінансовому забезпеченню гарантій у вигляді страхування у сумі 1709989,47 грн. у зв’язку з чим позивачу визначено податкове зобов’язання на суму 210947,38 грн. (з яких 140631,59 грн. основний платіж та 70315,79 грн. штрафні (фінансові) санкції);
- п.п. 5.4.10 п.5.4, п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР - не включення до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в графу «Запаси використані не в господарській діяльності»50 відсотків вартості паливно-мастильних матеріалів, придбаних для легкових автомобілів, які списані за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства в сумі 107374,25 грн. у зв’язку з чим позивачу визначено податкове зобов’язання на суму 43000,74 грн. (з яких 28667,16 грн. основний платіж та 14333,58 грн. штрафні (фінансові) санкції;
- п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР –використання поліграфічних виробів для власних потреб, у зв’язку з чим позивачу визначено податкове зобов’язання на суму 45774,93 грн. (з яких 30516,62 грн. основний платіж та 15258,31 грн. штрафні (фінансові) санкції;
- п.п. 5.2.5 п.5.2, ст.5 Закону №334/94-ВР –включення до складу валових витрат 147273,49 грн. нарахованого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які не використовуються у господарській діяльності УДП «Укрінтеравтосервіс», а передані для експлуатації у відокремлені філії, які є самостійними платниками податку на прибуток в інших податкових органах, де знаходяться на обліку, у зв’язку з чим позивачу визначено податкове зобов’язання на суму 55227,56 грн. (з яких 36818,37 грн. основний платіж та 18409,19 грн. штрафні (фінансові) санкції);
- п.п. 5.3.1 та п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР –віднесення до складу валових витрат сум коштів, які були видані на придбання господарських матеріалів, запасних частин, відрядження, придбання паливно-мастильних матеріалів та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку та не доведено їх зв'язок з веденням господарської діяльності всього в сумі 7638,00 грн., у зв’язку з чим позивачу визначено податкове зобов’язання на суму 2864,25 грн. (з яких 1909,50 грн. основний платіж та 954,75 грн. штрафні (фінансові) санкції). Вказане порушення позивачем визнається в повному обсязі.
- п.п.8.3.1 та п.п.8.3.2 п.8.3, ст.8 Закону №334/94-ВР –проведення амортизаційних відрахувань на завищену балансову вартість І групи основних засобів (окремого об’єкта основних фондів групи 1), у зв’язку з чим позивачу визначено податкове зобов’язання на суму 113906,61 грн. (з яких 75937,74 грн. основний платіж та 37968,87 грн. штрафні (фінансові) санкції;
Надаючи правову оцінку висновкам податкового органу які зафіксовані у Акті перевірки суд вважає, за необхідне вказати наступне.
Щодо порушення п.п.4.1.2. п.4.1. ст.4 та п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР;
Як вбачається з Акту перевірки, відповідач вважає, що позивачем в порушення п.п. 4.1.2. п.4.1. ст.4 №334/94-ВР не включено до валового доходу доходи від здійснення страхових операцій за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. всього в сумі 2272515,81 грн.
При цьому в Акті перевірки зазначено, що УДП «Укрінтеравтосервіс»в перевіряємому періоді виконувало митно-брокерські послуги, а саме: надання фінансових гарантій митним органам, забезпечення наданих гарантій шляхом укладення договорів страхування відповідальності перевізника перед митними органами щодо обов’язкової доставки товару до митниць призначення, послуги по оформленню гарантійних документів, послуги по оформленню декларацій та ін. Враховуючи вищевикладене УДП «Укрінтеравтосервіс»не включено до валового доходу доходи від здійснення страхових операцій за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. в сумі 2272515,81 грн. Також, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР не включено до складу валових витрат послуги по фінансовому забезпеченню фінансових гарантій у вигляді страхування у сумі 1709989,47 грн.
Суд вважає вказані висновки відповідача такими, що не відповідають фактичним умовам здійснення основної господарської діяльності позивача та спростовуються наявними у справі доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є державним унітарним підприємством, заснованим на державній власності, діє як комерційне підприємство та знаходиться в підпорядкування Міністерства транспорту та зв’язку України. Господарська діяльність позивача здійснюється в межах чинного законодавства України та на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 02.06.2008 р. №656. Відповідно до п.2.1. Статуту позивача метою його діяльності є надання вітчизняним та іноземним юридичним особам і громадянам всіх видів послуг по обслуговуванню автотранспортних засобів та членів їх екіпажів на території України та за її межами. Серед напрямків діяльності п.2.2. Статуту передбачене здійснення митної брокерської діяльності. До видів діяльності позивача, визначених п.2.3. Статуту, також віднесені митно-брокерські послуги, в тому числі декларування вантажу, оформлення гарантійних документів, надання фінансових гарантій та послуг по страхуванню.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідач відніс посередницькі господарські операції позивача до страхової діяльності і з огляду на це, зробив висновок про порушення позивачем приписів п.п.4.1.2 п.4.1. ст.4 та п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР. Відповідач кваліфікував діяльність позивача в межах укладених ним договорів комісії, як страхову діяльність, а не як посередницьку діяльність позивача у взаємостосунках між перевізниками, митними органами та фінансовими посередниками.
Судом встановлено, що 20.12.2006 р. позивач, як комітент, уклав з повним товариством «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс», як комісіонером, Генеральний контракт комісії №179-ГК/06. Відповідно до пункту 1.1. вказаного контракту комітент доручає, а комісіонер зобов’язується від свого імені та за рахунок комітента забезпечити надання митним органам фінансових гарантій і здійснити їх фінансове забезпечення в вигляді страхування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 р. №1216, за умовами якого комітент зобов’язаний завершити транзит відповідно вимогам, передбаченим чинним законодавством України, а в випадку порушення зобов’язань –сплачувати митний борг. Фінансова гарантія надається на кожне конкретне перевезення на підставі відповідного контракту –додатку до зазначеного договору і відповідної заяви-опитувального листа, що є невід’ємними частинами укладеного контракту. Фінансове забезпечення такої гарантії здійснюється шляхом страхування.
Суд погоджується з висновками позивача про те, що укладаючи контракт, позивач керувався вимогами чинного законодавства України щодо транзиту вантажів, яким вимагається від суб’єктів господарювання, які здійснюють транзитні перевезення на території України, обов’язкове надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками щодо обов’язкової доставки товарів, на які встановлено акцизний збір, до митниць призначення, заявлених як транзитні, під час ввезення на митну територію України в частині отримання передбачених законодавством обов’язкових платежів.
Законом України «Про транзит вантажів»від 20.10.1999 р. №1172-ХІV, а саме ст.1 вказаного Закону визначаються поняття транзиту вантажів, контролю за ними, транзитних послуг, учасників транзиту, а саме:
- контроль транзитних вантажів - діяльність спеціально уповноважених органів виконавчої влади та їх службових осіб у пунктах пропуску через державний кордон України по перевірці відповідності транзитних вантажів і транспортних засобів транзиту вимогам митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного, екологічного та інших видів контролю, що встановлюються виключно законами та міжнародними договорами України;
- транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України;
- транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо;
- учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через митну територію України»від 14.07.1995 р. №614/95 (в редакції Указу Президента України від 20.05.1996 р. №353/96) переміщення через митну територію України товарів, на які законодавством України встановлено акцизний збір та які переміщуються транзитом через територію України, здійснюється за умови надання власником товарів або уповноваженою ним особою митним органам документів, що підтверджують наявність відповідних фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення, або за умови охорони і супроводження товарів митними органами із залученням у разі потреби підрозділів Міністерства внутрішніх справ України. Власник товару або уповноважена ним особа за своїм розсудом обирає вид заходу, передбаченого частиною першою цієї статті.
Позивач, виконуючи вказані вимоги, обрав у вигляді заходу надання фінансових гарантій. Дії суб’єктів господарювання в цьому випадку регламентуються Положенням про надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками щодо обов’язкової доставки товарів до митниць призначення, яке затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1996 р. №1216 (далі -Постанова №1216).
Відповідно до п. 4 Постанови №1216 фінансові гарантії митним органам надаються гарантом. Фінансове забезпечення наданих гарантій провадиться гарантом шляхом укладання договорів страхування відповідальності перевізника перед митними органами щодо обов'язкової своєчасної доставки товару до митниці призначення із страховиком або шляхом отримання від перевізника застави у розмірі митного боргу, чи отримання гарантійного листа уповноваженого банку на суму митного боргу. Згідно з п. 2 Постанови №1216 гарант (незалежний фінансовий посередник) уповноважена Держмиткомом юридична особа, зареєстрована в Україні у формі повного або командитного товариства.
Відповідно до п.5 Постанови №1216 оформлення фінансових гарантій здійснюється перевізником завчасно, до подання товарів до митного оформлення. Товари, щодо яких немає фінансових гарантій на час подання до митного оформлення, затримуються митницею відправлення до оформлення таких гарантій. Усі пов'язані з цим витрати (збереження, охорона, стоянка тощо) здійснюються за рахунок перевізника. Вимогами п. 5 Постанови №1216 передбачено, що у разі наміру здійснити транзитне перевезення товару його власник або уповноважена ним особа звертається до представника гаранта та у взаємодії з ним обирає один із зазначених у пункті 4 цього Положення видів фінансового забезпечення гарантії, що надається гарантом Держмиткому. Як зазначається в п.9 Постанови №1216 для фінансового забезпечення гарантії гарант від свого імені та за рахунок перевізника здійснює укладання договору страхування його відповідальності із страховиком, уповноваженим Держмиткомом.
Позивач обрав видом фінансового забезпечення страхування відповідальності перевізника перед митними органами. Керуючись вимогами законодавства, позивач уклав Генеральний контракт комісії з повним товариством «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс», як комісіонером. Відповідно до п. 2.2.1 вказаного контракту саме комісіонер зобов’язався надати митним органам України фінансову гарантію стосовно доставки товарів в митний орган призначення, забезпечену страхуванням відповідальності перевізника у відповідності з законодавством України.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 р. № 85/96ВР страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.
Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Відповідно до статті 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 р. №1523 агентська діяльність - це діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат; договір про надання страхових агентських послуг (агентська угода) - письмова угода між страховиком та страховим агентом, в якій визначаються права та обов'язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.
На підставі наведеного суд вважає, що надання фінансових гарантій митним органам України незалежними фінансовими посередниками є обов’язковою умовою здійснення транзиту вантажів через митну територію України.
У вказаних господарських відносинах позивач діяв як посередник між перевізником транзитного вантажу та страховиком. Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про транзит вантажів»позивач є учасником транзиту. Страховиком за Генеральним контактом комісії виступало повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс», яке у відносинах з органами Держмиткому виступало в якості гаранта, а у відносинах з позивачем в якості комісіонера. У відносинах з гарантом позивач за цим контрактом виступає комітентом і одночасно є комісіонером в стосунках з перевізником. При цьому він є посередником між перевізником та гарантом.
Відповідачем у Акті перевірки, неправомірно віднесено страхові платежі, які отримував позивач в межах договорів комісії і негайно перераховував їх страховику, до доходів від страхових операцій. Позивачем не були порушені вимоги чинного податкового законодавства України при здійсненні посередницької діяльності в сфері страхування транзитних вантажів на підставі укладених ним договорів комісії як з фінансовим посередником, так і з перевізниками.
Відповідно до частини четвертої п.п.7.9.1. п.7.9 ст.7 Закону №334/94-ВР з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.
До позивача не переходить право власності на майно та грошові кошти, які він отримував в межах укладених ним договорів комісії і відповідно до п.9 Постанови №1216. Залучені від перевізників грошові кошти позивач в повному обсязі перераховував на рахунок страховика повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс».
Як вбачається з копій виписок банківських установ, що отримані позивачем в межах договорів комісії від перевізників кошти для страхування вантажів (страхові тарифи) в той же день або на наступний день перераховувались на користь повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс».
Тому кошти, залучені позивачем в якості страхового тарифу на виконання п.9 Постанови №1216, для укладання із страховиком договору про надання фінансових гарантій митним органам, відповідно до приписів п.п.7.91.1 п.7.9 ст.7 Закону №334/94-ВР не відносяться до валового доходу позивача. Тому висновок відповідача про порушення п.п.4.1.2. п.4.1 ст.4 щодо не включення до валового доходу доходів від здійснення страхових операцій за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. в сумі 2272515,81 грн. та п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР щодо не включення до складу валових витрат послуги по фінансовому забезпеченню фінансових гарантій у вигляді страхування у сумі 1709989,47 грн. є необґрунтованим.
Щодо порушення п.п.5.4.10 п. 5.4. та п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР;
Як вбачається з Акту перевірки відповідач вважає, що позивачем в порушення вимог п.п. 5.4.10 п. 5.4., п. 5.9. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включено до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в графу «Запаси використані не в господарській діяльності»50 відсотків вартості паливно-мастильних матеріалів, придбаних для легкових автомобілів, які списані за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства в сумі 107374,25 грн.
Вказаний висновок суд вважає безпідставним зважаючи на слідуюче.
Відповідно до ч.4 п.п.5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону №334/94-ВР до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.
Як вбачається з матеріалів справи, основною діяльністю позивача є надання платних послуг з транспортного обслуговування сторонніх громадян або організацій. Зазначене підтверджується наявними матеріалами справи, а саме: Статутом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України №656 від 02.06.2008 р., Типовим Положенням про філії УДП «Укрінтеравтосервіс»затвердженим Генеральним директором УДП «Укрінтеравтосервіс», Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України «Про окремі заходи щодо подальшого відокремлення регулятивних, контрольних та господарських функцій в сфері міжнародних автомобільних перевезень»№1024 від 25.10.2006 р., довідкою ЄДРПОУ, Довідкою управління статистики у Вишгородському районі Київської області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України,
Судом встановлено, що у власності позивача знаходяться легкові автомобілі, що підтверджується, копіями свідоцтв по реєстрацію транспортних засобів, обліковими картками щодо власного транспорту позивача. Вказані легкові автомобілі використовуються у господарській діяльності для надання послуг по перевезенню пасажирів.
Зважаючи, що одним із основних видів діяльності позивача є надання платних послуг з транспортного обслуговування сторонніх громадян та організації тому позивач правомірно і відповідно до приписів ч.4 п.п.5.4.10 п.5.4. ст.5 Закону №334/94-ВР включив вартість паливно-мастильних матеріалів до складу свої валових витрат в повному обсязі.
Щодо порушення п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР;
Як вбачається з Акту перевірки відповідач вважає, що позивач в порушення вимог п. 5.9. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включив до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в графу «Запаси використані не в господарській діяльності»вартість поліграфічної продукції, яка використана на власні потреби підприємства.
Згідно п.5.1. ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
У судових засіданнях представником позивача було надано зразки поліграфічної продукції, а саме: бланк Свідоцтва на навчання водіїв, бланк Екзаменаційної картки водія, бланк квитанції про оплату послуг, бланки квитка на міжнародне перевезення пасажирів, бланк рахунку розрахунків через касу, фірмовий бланк підприємства, Бланк Квитково-касового листа, бланк Дорожнього листа автобуса в міжнародному сполученні, бланк Картки прийому автотранспортного засобу, Журнал реєстрації шляхових листів пасажирів.
Згідно пояснень представника позивача вказана поліграфічна продукція використовується для ведення бухгалтерського обліку, обліку наданих послуг по перевезенню пасажирів, вантажів, та послуг по підготовці водіїв.
Пункти 5.3-5.7. Закону №334/94-ВР не містять жодних обмежень щодо віднесення до складу валових витрат запасів, використаних платником податків на власні потреби. Відповідно до п.5.11. ст.5 Закону не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових.
Згідно ч.2 ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі –Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст.8 Закону №996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Згідно ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо —безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити.
За таких обставин суд вважає, що поліграфічна продукція про яку зазначено на стор.19-21 Акту перевірки є такою що використовується у господарській діяльності підприємства.
Крім цього, Законом України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 р. №2344-III передбачено обов’язкова наявність у водія автобуса зокрема документа, що засвідчує оплату транспортних послуг, інших документів, що передбачені законодавством України.
За таких обставин суд вважає, що твердження відповідача про те, що позивач в порушення вимог п.5.9. ст.5 Закону №334/94-ВР не включив до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в графу «Запаси використані не в господарській діяльності» вартість поліграфічної продукції, яка використана на власні потреби підприємства є необґрунтованим.
Щодо порушення п.п.5.2.5 п.5.2. ст.5 Закону № 334/94-ВР;
Як вбачається з Акту перевірки, відповідач вважає, що позивач в порушення п.п.5.2.5. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР включив до складу валових витрат 147273,49 грн. нарахованого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (перелік наведено на стор.41-46 Акту перевірки), які не використовуються у господарській діяльності УДП «Укрінтеравтосервіс», а передані для експлуатації у відокремлені філії УДП «Укрінтеравтосервіс», які є самостійними платниками податку на прибуток в інших податкових інспекціях, де знаходяться на обліку.
Відповідно до п.п.5.2.5 п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених пп. 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених пп. 5.3.5 цієї статті.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів віднесений до загальнодержавних податків. Порядок справляння, обчислення та сплати вказаного податку встановлений Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»від 11.12.1991 р. №1963-ХІІ.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Отже, вказаний податок сплачують лише власники транспортних засобів. На виконання даної вимоги закону позивачем було подано Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 р., копія якого наявна у матеріалах справи.
Стаття 2 цього ж Закону визначає об’єкти оподаткування. Всі автомобілі, які перелічені в Акті перевірки, підпадають під об’єкт оподаткування.
Як вбачається з копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які наявні у матеріалах справи, УДП «Укрінтеравтосервіс»є власником всіх перерахованих транспортних засобів перерахованих на стор.41-46 Акту перевірки.
Юридичний та правовий статус філій, встановлений ст. 95 ЦК України, відповідно до якої філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 ГК України суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Статтею 64 ГК України визначається організаційна структура підприємства і відповідно до частини 4 вказаної статті підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Відповідно до ст.. 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Порядок обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлений статтею 5 вказаного Закону і відповідно до приписів вказаної статті платником податків можу бути зареєстрована юридична особа після її державної реєстрації в установленому порядку. Філії, представництва та інші відокремлені підрозділи не можуть бути зареєстрованими як платники податків. Статтею 6 вказаного Закону визначаються об’єкти оподаткування, до яких законодавець відносить і майно платників податків.
Як вбачається з матеріалів справи, УДП «Укрінтеравтосервіс»має наступні філії: Філію «Волинь», Філію «Закарпаття», Філію «Львів», Філію «Полтава», Філію «Центр», Філію «Чернівці». Кожна філія наділена майном (основними засобами), яке необхідне для їх функціонування. Майно (основні засоби), передані зазначеним філіям, є власністю УДП «Укрінтеравтосервіс».
Згідно довідок №б/н від від 05.09.2011 р. УДП «Укрінтеравтосервіс»передає в користування своїх філій майно, на основі внутрішніх наказів та розпоряджень, при цьому залишаючись власником і балансоутримувачем цього майна.
Філії УДП «Укрінтеравтосервіс»не зареєстровані платниками податків, не знаходяться на податковому обліку. Податковий облік та сплату податків за результатами діяльності філій здійснює УДП «Укрінтеравтосервіс».
Таким чином, оскільки всі автомобілі та транспортні засоби зареєстровані за позивачем, в тому числі й ті які передані у користування філіям, тому тільки позивач несе відповідальність за правильність та своєчасність нарахування та сплати збору з власників транспортних засобів.
За таких обставин суд вважає, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.
Щодо порушення п.п.5.3.1. та 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону №334/94-ВР, що виразилось у віднесенні до складу валових витрат сум коштів, які були видані на придбання господарських матеріалів, запасних частин, відрядження, придбання паливно-мастильних матеріалів та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку та не доведено їх зв'язок з веденням господарської діяльності всього в сумі 7638,00 грн., то вказане порушення позивачем визнається у повному обсязі.
Згідно ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Щодо порушення п.п. 8.3.1 та 8.3.2 п. 8.3. ст.8 Закону №334-ВР;
Як вбачається з Акту перевірки відповідач вважає, що позивачем в порушення п.п.8.3.1, 8.3.2. п.8.3. ст.8 Закону №334/94-ВР проводилися амортизаційні відрахування на завищену балансову вартість 1 групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1). Під час проведення перевірки установлено, що згідно даних бухгалтерського обліку на УДП «Укрінтеравтосервіс»станом на 01.01.2007 р. рахуються основні засоби 1 групи на суму 6834277,00 грн. на які проводились амортизаційні відрахування. До перевірки були надані інвентарні картки обліку основних засобів залишковою балансовою вартістю станом на 01.01.2007 р. на суму 2192756,5 грн., які використовуються у господарській діяльності УДП «Укрінтеравтосервіс»
Судом встановлено, що перевіряючим було надано інвентарні картки на загальну суму 6834277,00 грн., копії яких наявні у матеріалах справи. Однак, відповідач взяв до уваги лише ті основні фонди, які розташовані за фактичним місцезнаходженням позивача, а основні фонди, які належать позивачеві на праві власності і знаходяться по всі території України відповідачем безпідставно не були включені до об’єкту перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має об’єкти нерухомості як за місцем свого фактичного знаходження, так за місцем знаходження своїх філій, що підтверджується копіями оборотно-сальдової відомості, копіями свідоцтв на право власності на нерухоме майно, розташоване на території України, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, інвентарними картками обліку основних засобів, Типовим Положенням про філії УДП «Укрінтеравтосервіс»затвердженим Генеральним директором УДП «Укрінтеравтосервіс», довідкою про балансову вартість основних фондів позивача та інші документи.
Вказаними доказами підтверджується правомірність нарахування амортизаційних нарахувань на такі об’єкти та виключення сум амортизаційних нарахувань з об’єкту оподаткування податком на прибуток, як це передбачено ст.3 Закону №334/94-ВР, відповідно до якої об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань встановлений п. 8.3 ст. 8 Закону №334/94-ВР. відповідачем при проведенні перевірки не було виявлено порушень порядку визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.
За таких обставин суд вважає, що позивач правомірно здійснив амортизаційні відрахування на основні фонди групи 1 та зменшив суму скоригованого валового доходу звітного періоду на суму таких амортизаційних відрахувань.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду, який встановлений ч.5 ст.99 КАС України, то суд вважає його безпідставним виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено 28.01.2010 р. На той час чинним був Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, який встановлював, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені ст.15 зазначеного закону і становлять 1095 днів.
Отже, на момент винесення податкового повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 28.01.2010 р. №0000062300/0 позивач мав право на його оскарження у зазначений строк.
Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 07.07.2010 р. №24530-IV «Про судоустрій і статус суддів»було внесено зміни до ст.99 КАС України, які набули чинності з 30.07.2010 р.
Нова редакція ст.99 КАС України містить частину п’яту, яка передбачає спеціальний скорочений строк в один місяць для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.
Рішеннями суб’єкта владних повноважень, на підставі яких можуть бути заявлені вимоги про стягнення грошових коштів, є, зокрема, податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючими органами на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Зміни, внесені до КАС України щодо зменшення строків звернення з позовом, суттєво вплинули на процесуальні права позивача, оскільки скоротили строк його звернення до суду.
З урахуванням положень ст.58 Конституції України, положення ч.5 ст.99 КАС України, не можуть застосовуватись у спірних правовідносинах, а тому слід застосовувати норми які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
За таких обставин суд вважає, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 28.01.2010 р. №0000062300/0 в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 468857,22 грн. в т.ч. по основному платежу 312571,48 грн. та по штрафних (фінансових) санкціям в сумі 156285,74 грн. винесено протиправно, а тому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 70, 71, 72, 99, 158-163, 167 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 28.01.2010 р. №0000062300/0 в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 468857,22 грн. в т.ч. по основному платежу 312571,48 грн. та по штрафних (фінансових) санкціям в сумі 156285,74 грн.
.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В. Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10.10.11.