КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 року                                                                                2а-3145/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді –                                                                  Лапія С.М.,

при секретарі –                                                                           Дзюбі О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві  справу за адміністративним позовом ПП «Євротрейд»до Ірпінської ОДПІ Київської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить  визнати  недійсним та  скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області від 16.12.2010 року № 0000982320,  визнати недійсним та скасувати в частині стягнення 29303 грн. 00 коп. податкове повідомлення рішення Ірпінської ОДПІ Київської області                      № 0000992320.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковий орган поверхнево та неповно, без дослідження усіх документів прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Також зазначив, що позивач не погоджується з податковим повідомленням –рішенням від 16.12.2010 року  № 0000982320 в повному обсязі, а з податковим повідомленням –рішенням від 16.12.2010 року № 0000992320 - в частині стягнення  суми податкового зобов`язання за основним платежем у розмірі 19537 грн. 00 коп. та штрафних санкцій у сумі  10766 грн. 00 коп.

Представник відповідача  надав суду письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Сторони заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до статті 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що  ПП «Євротрейд»зареєстроване  як юридична особа виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 22.04.2002 року.

Взятий на облік платника податків  Ірпінською ОДПІ Київської області 25.04.2002 року.

Відповідачем  було проведено  планову виїзну перевірку ПП «Євротрейд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 07.12.2010 року                                               № 2230/23-2/31870198.

Перевіркою встановлено порушення позивачем  п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11476 грн., в т.ч. за 4 квартал 2008 року - у сумі 11476, та завищено на загальну суму                2362 грн.,  в тому числі за 1 квартал 2009 року - у сумі 455 грн., за 2 квартал 2009 року - у сумі 1130 грн., 3 квартал 2009 року - у сумі 777 грн., п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та               п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 22598, в тому числі за жовтень 2008 року - у сумі 487 грн. листопад 2008 року - у сумі 12287 грн., січень 2009 року - у сумі                 8157 грн., лютий 2009 року - у сумі 1667 грн. та завищено на загальну суму 3061 грн., в тому числі за грудень 2008 року - у сумі 127 грн., березень 2009 року - у сумі 122 грн., квітень 2009 року -  у сумі 399 грн., червень 2009 року -  у сумі 590 грн., серпень 2009 року- у сумі 554 грн. вересень 2009 року - у сумі 1078 грн., жовтень 2009 року - у сумі 191 грн., п.п. 4.2.1 п. 4.2  ст. 4, п. 7.1 ст. 7, ст. 8, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період перевірки з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року у сумі 97 грн. 50 коп.

На підставі акту перевірки Ірпінською ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення-рішення  від 16.12.2010 року № 0000982320 та   № 0000992320.

Позивачем  податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2010 року були оскаржені до податкових органів усіх рівнів. За результатами розгляду скарг податкові органи відмовляли у задоволенні скарг, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишали без змін.

Як встановлено судом, 25.07.2008 року між ПП «Євротрейд»та ТОВ «Стиль-ЛТД»було укладено договір б/н про надання послуг.

Предметом договору були послуги, спрямовані на сприяння продажу та у сфері підтримки продажам продукції на території України.

Такі послуги, серед іншого, включали:

інформування споживачів продукції ПП «Євротрейд»шляхом організації презентацій або іншими способами, для підтримання зацікавленості споживачів та підвищення попиту на таку продукцію;

доведення до відому потенційних покупців інформації про продукцію, а також інформації про умови співробітництва з ПП «Євротрейд», включаючи інформацію про форму договорів, що укладаються, про процедуру укладення таких договорів, правила і процедури, пов'язані зі співробітництвом з ПП «Євротрейд»";

консультування з питань системи маркетингу продукції та вивчення ринку у сфері купівлі- продажу металопрокату з метою збільшення обсягів продажу ПП «Євротрейд».

          Послуги за договором були виконані в повному обсязі.

          У акті перевірки  від 07.12.2010 року відповідачем зазначено, що  перевіркою не підтверджено факт використання у власній господарській діяльності наданих послуг за цим договором, а тому  порушено п.5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки, відповідно до пункту 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отриманні доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Згідно з підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Цивільного Кодексу України договір про надання послуг не передбачає складання акту про надані послуги, хоча згідно з вимогами податкового  обліку його слід мати як первинний документ для відображення цієї операції у бухгалтерському та податковому обліку, тому між ТОВ «Стиль-ЛТД»та ПП «Євротрейд»було складено Акт виконаних робіт (спожитих послуг) та податкова  накладна, які є первинними документами і мають всі необхідні обов'язкові реквізити.

Проаналізувавши вплив даних послуг на фінансові результати господарської діяльності позивача, судом встановлено, що дохід підприємства значною мірою почав зростати.

Так, чистий прибуток  за 2007 рік складав 19,5, за 2008 рік –14,2,  за 2009 рік –34,2.

Отже,  упродовж 2009 року, при суттєвому зменшенні обороту за 2009 рік у порівнянні із 2008 роком, підприємство збільшило відрахування до бюджету  податку на прибуток на 3,8 тис. грн., або на 79,1%. та збільшило чистий прибуток на 20 тис. грн., тобто 240,8 %.

Відповідно до п.2.3,4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання  податкового, валютного та іншого законодавства»зазначено, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

За таких обставин суд вважає, що висновок податкового органу базувався на припущеннях, не підтверджений належними доказами та спростовується договором про надання послуг, первинними документами та результатами фінансової звітності.

Таким чином, позивач правомірно відніс до валових витрат у 4 кварталі 2008 року  суму 36458 грн. 00 коп. та до складу податкового кредиту у листопаді 2008 року суму                7291 грн. 67 коп.

Стосовно порушень щодо включення  податкових накладних, виписаних (отриманих) у попередніх звітних періодах.

Ірпінська ОДПІ описує в Акті перевірки,  що документальними підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля.

Як вбачається з матеріалів справи,  фактично податкова накладна  від 19.09.2008 року № 4023 отримана позивачем від ТОВ «Інкомтех сервіс» у жовтні 2008 року, що підтверджується конвертом зі штампом від 10.10.2008 року, тобто у перевіряємому періоді, таким чином вона  має бути зарахована до складу податкового кредиту  у жовтні 2008 року.

Також, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, отримані ПП «Євротрейд»від ТОВ «Шкала сервіс»фактично у березні 2009 року, що підтверджується конвертом із штампом про відправлення поштою від 05.03.2009 року.

Умови договору були виконані, була здійснена товарна операція між підприємствами, товар поставлений та здійснена оплата за нього.

Імперативними законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Виходячи зі змісту пункту 7.4 ст. 7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Суду були надані всі документи, що підтверджують реальність виконаних операцій.

Відповідно до положень п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»             (у редакції, яка була чинна на момент перевірки) податкова накладна є виключною підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними. Отже, у податковому періоді, коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документу, на підставі якого міг би включити суму податку  на додану вартість до складу податкового кредиту.

Позивач, вважає, що, отримавши податкові накладні із запізненням, але в  межах 1095 днів, правомірно сформував податковий кредит у періоді отримання  таких накладних та задекларував вказані у цих накладних суми.

Така думка позивача узгоджується із позицією ДПА України з цього ж приводу, викладеною у листах ДПА 14.04.2008 року №7681/7/16-1117 та від 10.08.2006 року                         № 8799/6/16.

Що стосується доводів відповідача про неподання позивачем скарги до податкового органу про неподання контрагентом податкових накладних у вказаних, суд зазначає  наступне.

Відповідно до абз.2 п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану віртість»у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову  накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на  такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання  таких товарів (послуг).

Таким чином, подання скарги  є правом, а не обов`язком платника податку.

Крім того, суд звертає увагу, що  відповідач помилково вважає, що ПП «Євротрейд»мав право включити до податкового кредиту лише ті  податкові накладні, які отримані рекомендованими листами з повідомленням про вручення із  зазначеннм  на них відбитку календарного штемпеля, як того вимагає постанова КМУ  від 28.07.1997 року № 799 «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій».

Так, пункт 1 Порядку визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Отже, суд приходить до висновку, що застосовувати даний порядок до відносин між суб'єктами господарювання є невірним, оскільки останні не є і не можуть бути контролюючими органами в розумінні податкового законодавства, а відтак спосіб надання податкових накладних (поштою або особисто, кур'єром або нарочним, автомобілем чи літаком тощо) є справою самого постачальника товарів (послуг), оскільки не встановлений жодними правовими  актами, а тому може бути здійснений будь-яким шляхом та у будь-який спосіб.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

         Згідно з ч. 2 ст. 71  Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень   обов'язок   щодо   доказування      правомірності   свого    рішення,   дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

        Суд,  дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та  такими, що  підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о  с т а н о в и в :

Адміністративний позов- задовольнити.

Визнати  недійсним та  скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області від 16.12.2010 року № 0000982320.

Визнати недійсним та скасувати в частині стягнення 29303 грн. 00 коп. (за основним платежем –19537 грн. 00 коп.,  штрафна санкція  -10766 грн. 00 коп.)  податкове повідомлення рішення Ірпінської ОДПІ Київської області  № 0000992320.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Лапій С.М.

Постанова у повному обсязі виготовлена  < Дата >.