ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/4835/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участю секретар судового засідання: Колос Мирослави Сергіївни
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача 1 : Сидоришина М.М.
представника відповідача 2 : Боценка Д.І.
представника прокуратури відділу представництва інтерсів громадян та держави в судах прокуратури Вінницької області:Мельниченка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною та відшкодування бюджетної заборгованості
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він є суб’єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість та має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. За результатами господарської діяльності у нього утворився невідшкодований залишок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
З урахуванням положень пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України Хмільницька ОДПІ повинна була в п’ятиденний термін з дня закінчення перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
Проте, працівниками Хмільницької ОДПІ всупереч вимогам діючого законодавства такого висновку до управління Державного казначейства не направлено, що стало підставою для звернення позивача за захистом своїх прав до адміністративного суду із вимогами визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо ненадання у встановлений законом термін органу Державного казначейства висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що підлягає сплаті з бюджету на його користь в сумі 26599,00 гривень, та стягнути з Державного бюджету України на його користь зазначену суму бюджетного відшкодування.
07 грудня 2011 року до суду надійшла заява прокуратури Вінницької області із обґрунтуванням підстав вступу органу прокуратури у розгляд справи. В зв'язку з відсутністю заперечень у осіб, що беруть участь у справі, щодо вступу органу прокуратури до участі у справі, з метою реалізації прокуратурою своїх функцій, судом допущено до розгляду справи прокуратуру Вінницької області.
Крім того, ухвалою суду від 09 грудня 2011 року змінено процесуальний статус Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області із третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на відповідача.
Позивач в судовому засідання підтримав свої вимоги в повному обсязі та просив їх задовільнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.
Представник Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції проти позову заперечив та просив суд врахувати письмові заперечення.
Представник Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області пояснив, що управлінням не порушено будь-яких прав та інтересів позивача, оскільки орган казначейства може здійснювати бюджетне відшкодування за умови надходження до нього висновку податкового органу. Проте, такі висновки від органу державної податкової служби не надходили.
Прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Вінницької області Мельниченко В.М. з приводу поданого позову поклався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (а.с.6), та на підставі свідоцтва НОМЕР_3 (а.с.7) є платником податку на додану вартість.
За результатами господарської діяльності у підприємця виникло право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 31599,00 гривень.
При поданні податкової декларації за квітень 2011 року, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, позивачем прийнято рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, про що він зазначив у декларації та подав податковому органу розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про її повернення.
На підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Хмільницькою об’єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку з 01 березня по 30 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт №50/17/НОМЕР_1 від 27 липня 2011 року (а.с.15-19).
У висновках зазначеного акту вказано наступне: "Перевіркою підтверджено відображене ПП ОСОБА_1 у декларації за квітень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 26599 гривень". При цьому, "на порушення підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем ОСОБА_1 завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року на 5000 гривень".
В зв’язку із тим, що податковим органом підтверджено бюджетне відшкодування на суму 26599,00 гривень, однак відповідного висновку до органу казначейства не подано, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Аналізуючи положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зважає на таке.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Кодексу).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо ж в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Кодексу, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Положення пунктів 200.10 та 200.11 статті 200 Кодексу надають право податковому органу проводити перевірки заявлених у декларації даних, що й було зроблено Хмільницькою об’єднаною державною податковою інспекцією.
Пункт 200.14 статті 200 Кодексу передбачає дії податкового органу у разі виявлення невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. При цьому, підпунктом "б" цього пункту визначено, що у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Саме на підставі вказаного підпункту податковим органом і було зроблено висновки про завищення підприємцем суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 року на 5000 гривень.
Однак, сума бюджетного відшкодування в розмірі 26599,00 гривень була підтверджена податковим органом, про що свідчать відповідні висновки у акті перевірки. Тим більше, що представник податкового органу в судовому засіданні не зміг пояснити підстав неподання органу казначейства висновку про відшкодування на рахунок підприємця 26599,00 гривень.
При цьому, суд враховує, що у відповідності до пункту 200.12 статті 200 Кодексу Хмільницька ОДПІ повинна була надати органу Державного казначейства відповідний висновок в п’ятиденний термін з дня закінчення перевірки.
Проте, всупереч наведеним вимогам орган державної податкової служби не надав зазначеного висновку, допустивши тим самим протиправну бездіяльність.
Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість (пункт 200.23 статті 200 Кодексу).
З огляду на викладене, суд оцінює таку бездіяльність податкового органу як свідоме зволікання щодо надсилання органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, і, як наслідок, порушення права позивача на бюджетне відшкодування, оскільки лише висновок податкового органу є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету.
Законом чітко визначена процедура відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету, а відтак, за відсутності висновку податкового органу як підстави для проведення відшкодування орган Державного казначейства позбавлений можливості здійснити перерахунок коштів з державного бюджету на поточний банківський рахунок платника такого податку.
Окрім того, задоволенню підлягає вимога щодо стягнення з Державного бюджету України 26599,00 гривень бюджетного відшкодування, враховуючи наступне.
У розумінні підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування – це відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) з підстав, передбачених Кодексом, виникає між платником податків, зборів (обов’язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Саме тому, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення на його користь з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС України).
Представником податкового органу не аргументовано підстав ненадання органу казначейства відповідного висновку.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відтак, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним судові витрати з оплати судового збору за подання позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням №205 від 25 жовтня 2011 року на суму 3,40 гривень та платіжним дорученням №206 від 25 жовтня 2011 року на суму 265, 99 гривень.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовільнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції, що полягала у ненаданні у встановленому чинним законодавством термін органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що підлягає сплаті з бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за квітень 2011 року в сумі 26599,00 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в ПАТ "КБ "Хрещатик", МФО 300670, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 26599 (двадцять шість тисяч п`ятсот дев'яносто дев`ять) гривень 00 копійок бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 269,39 гривень судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
16.12.2011