КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 листопада 2011 року                            місто Київ                                   № 2а-3551/11/1070

                                                               12.50                                                                                                        

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді                Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача:                                         - Ядвіжиної Д.О.,

відповідача:                                         - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2

простягнення податкової заборгованості, -

    В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фастівська об’єднана державна податкова інспекція Київської області, звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року позовну заяву Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 18.08.2011 року.

16.08.2011 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 13799), в якому Фастівська об’єднана державна податкової інспекція Київської області на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року про залишення позовної заяви без руху надала суду доказ, який підтверджує факт надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

У зв’язку з вищевикладеним, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2011 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість, по податку з доходів фізичних осіб та за штрафними санкціями за порушення податкового законодавства.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи.

В призначений день та час в судове засідання з'явився представник позивача та відповідач.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідач, ОСОБА_2, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 25.07.2002 року, місце проживання: 08500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Фастівською ОДПІ Київської області проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт № 447-60/1702/2646005515 від 29.12.2008 року Про результати планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року.

На підставі Акту перевірки № 447-60/1702/2646005515 від 29.12.2008 року, Фастівською ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення-рішення Форми «Р» від 20.01.2009 року № 0000071702/0 на суму податкового зобов’язання – 96738, 06 гривень за платежем по податку з доходів фізичних осіб, № 0000081702/0  на суму податкового зобов’язання за основним платежем – 59212, 02 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 30966, 01 гривень за платежем з ПДВ по вітчизняних товарах, № 0000131702/0 на суму податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями – 340, 00 гривень за платежем по штрафним санкціям.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані останнім під підпис.

У зв’язку з тим, що відповідачем самостійно заборгованість перед Державним бюджетом України не сплачено, Фастівською ОДПІ Київської області були виставлені перша (№ 1/161 від 04.02.2009 року) та друга (№ 2/311 від 17.03.2009 року) податкові вимоги, які були направлені на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані останнім під підпис.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.01.2009 року № 0000071701/0, № 0000081702/0 та № 0000131702/0.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2009 року № 0000131702/0 на суму податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями – 340, 00 гривень за платежем по штрафним санкціям.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000131702/0 суд зазначив, що штрафні (фінансові) санкції, визначені Фастівською ОДПІ Київської області у податковому повідомленні-рішенні – як податкове зобов’язання. Проте, за своїм змістом штрафні (фінансові) санкції за порушення Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР не є податками та зборами (обов’язковими платежами), визначеними у статтях 14, 15 Закону України від 25.06.1991 року № 1251-12 «Про систему оподаткування», і, відповідно, в разі їх не сплати до ОСОБА_2 податковим органом не могли бути застосовані наслідки, передбачені Законом України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Однак встановлено, що ОСОБА_2 при здійсненні продажу товарів не використовувався РРО та розрахункові книжки, у зв’язку з чим до нього було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 340, 00 гривень. А також судом зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА_2 жодним чином не спростовано факту невикористання РРО та розрахункових книжок, а також не надано доказів того, що ним не здійснювалось проведення розрахункових операцій через РРО та РК, що само собою доводить факт порушення даним платником податку.

Щодо визначення податковим органом податкових зобов’язань з податку на додану вартість встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Було встановлено, що у перевіряємий період обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності перевищував 300000 гривень і становить 380827, 91 гривень.

Проте, як було встановлено при розгляді справи № 2а-7840/09/1070 не було подано до податкового органу відповідної заяви про реєстрацію його платником податку на додану вартість в порушення визначеного терміну, а також не сплачено вказаний податок у розмірі 59121,02 гривень.

У ході судового розгляду був підтверджений факт отримання доходу, який перевищує суму 300000 гривень та ОСОБА_2 пояснив суду, що був необізнаний про обов’язок зареєструватись як платник податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд у справі № 2а-7840/09/1070 на підставі  підпункту 17.1.1 та 17.1.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ вказує, штрафні санкції по податку на додану вартість у сумі 30966, 01 гривень донараховані правомірно, а податкове повідомлення-рішення від 20.01.2009 року                           № 0000081702/0 скасуванню не підлягає.

Щодо визначення податковим органом податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити слідуюче.

При перевірці достовірності відображених сум валових витрат у поданих деклараціях про доходи за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року податковим органом встановлено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «про прибутковий податок з громадян».

Як встановлено в ході розгляду справи, під час проведення перевірки ОСОБА_2 не було надано документів, які підтверджують оплату придбаного товару, саме тому за наслідками перевірки зроблено перерахунок податку з доходів фізичних осіб за 12 місяців 2007 року та 9 місяців 2008 року та нараховано  96738,06 гривень.

ОСОБА_2 08.01.2009 року до податкового органу було подано заяву до якої додано договір про взаємну поворотну фінансову допомогу від 01.09.2008 року та квитанції до прибуткового касового ордеру, тому вважає, що було безпідставно нараховано податок з доходів фізичних осіб.

Судом при розгляді справи № 2а-7840/09/1070 було встановлено, що при проведенні перевірки ОСОБА_2 було підписано узагальнений перелік документів, чим підтверджено факт відсутності додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність суб’єкта господарювання.

Підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2009 року № 0000071702/0 суд не встановив.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року набрала законної сили, що і стало підставою вважати закінченою процедуру узгодження податкових зобов’язань і свідчить про існування у ОСОБА_2 податкового боргу.

У матеріалах справи також наявна копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2

Водночас, Фастівській ОДПІ не було відомо про апеляційне оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року так як ОСОБА_2 не виконано покладений на нього підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 обов’язок, а саме письмово повідомляти податковий орган про кожний випадок оскарження його рішень.

19.01.2011 року відповідачем було самостійно сплачено 170, 00 гривень, на що нараховано пеню в автоматичному режимі 47, 89 гривень.

Фастівською ОДПІ Київської області проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт № 128/223/7/1701 від 05.05.2011 року невиїзної (камеральної) документальної перевірки з питань своєчасності подання податкової звітності ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

На підставі Акту № 128/223/7/1701 від 05.05.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № НОМЕР_2, яким на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ відповідачу донараховано штрафну санкцію в розмірі 170, 00 гривень.

30.03.2011 року Фастівською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «Ш» № 0000221702, яким на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ відповідачу донараховано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 34, 00 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано останнім під підпис.

Заборгованість відповідача з ПДВ складається з наступного.

З податку на додану вартість 90259, 92 гривень (90178,03 гривень + 34 гривні + 47,89гривень) , в тому числі сума штрафних санкцій складає 31170,01 гривень (30966,01 гривень + 170 гривень + 34 гривні) та пеня 47,89 гривень.

26.02.2009 року відповідачем подано декларацію про перерахування податку за 2008 рік, якою самостійно зменшено податкове зобов’язання в розмірі 40 382, 04 гривень, на що нараховано пеню в автоматичному режимі в сумі 366, 43 гривень.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед Державним бюджетом України по податку з доходів фізичних осіб складає 56 705, 18 гривень, в тому числі сума пені становить – 366, 43 гривень.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об’єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями 3, 4 цього Закону.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР  особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до абзацу 4 пункту 9.4 статті 9 Закону України від 03.04.1997 року                        № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом 2 статті 13 декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 58.1 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового  зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується  контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів,  передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у  податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг – сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх   наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є   виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні  виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач неодноразово повідомлявся Фастівською ОДПІ Київської області про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає:

-          податок на додану вартість – 90 259 (дев’яноста тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) гривень 92 копійки;

-          податок з доходів фізичних осіб – 56 705 (п’ятдесят шість тисяч сімсот п’ять) гривень 18 копійок.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості з ПДВ в сумі 90 259 (дев’яноста тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) гривень 92 копійки та по податку з доходів фізичних осіб в сумі 56 705 (п’ятдесят шість тисяч сімсот п’ять) гривень 18 копійок, а решта позовних вимог згідно податкового повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ Київської області від 20.01.2009 року                              № 0000131702/0 не підлягає задоволенню, так рішенням суду від 18.12.2009 року (постанова Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року в адміністративній справі № 2а-7840/09/1070) вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині визначення суми 340 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями як податкового зобов’язання, а рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції податковим органом прийнято не було, тобто на момент розгляду справи відсутнє рішення на підставі якого може бути з ОСОБА_2 стягнуто вказану суму.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь держави:

-          податок на додану вартість – 90 259 (дев’яноста тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) гривень 92 копійки на р/р № 31114029700015, код платежу 14010100, отримувач: державний бюджет, код 23570579, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018;

-          податок з доходів фізичних осіб – 56 705 (п’ятдесят шість тисяч сімсот п’ять) гривень 18 копійок на р/р № 33211801700015, код платежу 11010200, отримувач: місцевий бюджет, код 23570579, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018.

3.           В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Шевченко А.В.

Постанова у повному обсязі виготовлена  18 листопада 2011 року.