КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2011 року місто Київ № 2а-6018/10/1070
12:51
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.О., в присутності представників:
позивача:- Усенко Л.М.
відповідача:- Пишної С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПрокурора міста Біла Церква
доБілоцерківської міської ради
проскасування рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Прокурор міста Біла Церква Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 798 від 11 липня 2008 року.
Ухвалою від 15 червня 2010 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 липня 2010 року на 09 годину 00 хвилин.
21 липня 2010 року в судове засідання з’явився представник відповідача. Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявністю в матеріалах справи поштового повідомлення, в судове засідання не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив.
21 липня 2010 року представником відповідача в судовому засіданні було заявлено письмове клопотання про зупинення провадження у справі, мотивуючи клопотання тим, що Київським апеляційним адміністративним судом оскаржується Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року № 2а-12524/09/2670 за позовом Миколаївської міської ради, Дніпропетровської міської ради, Дніпродзержинської міської ради, Комунального підприємства «Міська інформаційна служба», Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища», Комунального підприємства «Адміністративно – технічне управління» Дніпропетровської міської ради, Павлоградської міської ради до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Дизайн міського середовища»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, про визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 968.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 2а-12524/09/2670.
Суд неодноразово звертався із відповідними запитами (вихідний № 355 від 07.02.2011 року та вихідний № 1868, 1869 від 07.06.2011 року) до сторін щодо надання інформації про результати розгляду адміністративної справи № 2а-12524/09/2670.
25 лютого 2011 року від відповідача до суду надійшов лист № 1-13-612 (вхідний № 3545) у відповідь на запит (вихідний № 355) від 07.02.2011 року, з якого стало відомо, що Білоцерківською міською радою на адресу Київського апеляційного адміністративного суду направлено запит з проханням повідомити про результати розгляду справи № 2а-12524/09/2670.
24 червня 2011 року від відповідача до суду надійшов лист № 1-13-2585 (вхідний № 10965) у відповідь на запит (вихідний № 1868) від 07.06.2011 року, з якого стало відомо, що Білоцерківською міською радою на адресу Київського апеляційного адміністративного суду направлено запит з проханням повідомити про результати розгляду справи № 2а-12524/09/2670.
22 липня 2011 року від прокурора міста Біла Церква Київської області надійшов лист № 7940 від 01.07.2011 року, з якого стало відомо, що прокуратурою міста Біла Церква Київської області на адресу Київського апеляційного адміністративного суду направлено запит з проханням повідомити про результати розгляду справи № 2а-12524/09/2670.
25 липня 2011 року Київським окружним адміністративним судом на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва направлено запит за вихідним № 2465 з проханням надати інформацію про розгляд справи № 2а-12524/09/2670 та надати належним чином завірені копії рішень.
17 серпня 2011 року з Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла відповідь (вхідний № 13895) на запит № 2465 від 25 липня 2011 року разом із копією постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року в справі № 2а-12524/09/2670, копією постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року в справі № 2а-12524/09/2670 та копією ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2011 року.
З урахуванням вищенаведеного, підстави для зупинення провадження у справі відпали, отже, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду на 22 вересня 2011 року.
В судовому засіданні 22 вересня 2011 року за клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено на 11 жовтня 2011 року.
11 жовтня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19 жовтня 2011 року.
В призначений день та час в судове засідання з’явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях, просив суд відмовити в задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
До прокуратури міста Біла Церква Київської області надійшов лист від прокуратури Київської області від 23 лютого 2010 року № 07/1-876, яким направлено лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо регулювання органами місцевого самоврядування діяльності розміщення зовнішньої реклами.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання завдання прокуратури Київської області прокуратурою міста Біла Церква Київської області було проведено перевірку щодо законності утворення органами місцевого самоврядування комунальних підприємств в якості робочого органу для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами.
В ході проведеної перевірки встановлено, що рішенням Білоцерківської міської ради № 405 від 23 грудня 2005 року затверджено Положення про порядок визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу в залежності від типу рекламного засобу та району розташування з метою використання залучених коштів для організації благоустрою території.
Рішенням Білоцерківської міської ради № 95 від 21 серпня 2006 року до додатку до рішення № 405 від 23 грудня 2005 року було внесено зміни, а саме:
Пункт 1 розділу 1 додатку викладений в такій редакції:
«Плата за право тимчасового користування місць (для розташування зовнішньої реклами», які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування (далі - плата), складаються з базового тарифу (розділ II даного додатку та коригуючих коефіцієнтів (розділ III даного додатку), на які послідовно перемножується базовий тариф, і не враховує податок на додану вартість та податок на рекламу, які мають бути обчислені додатково відповідно до законодавства».
Пункт 3 розділу 1 додатку викладений в такій редакції:
«Кошти, сплачені за право тимчасового користування місць для розташування об'єктів зовнішньої реклами, що знаходяться у комунальній власності, перераховуються розповсюджувачем зовнішньої реклами на розрахунковий рахунок робочого органу і розподіляється наступним чином:
- перерахуванням 90% коштів на спеціальний рахунок, відкритий в управлінні житлово-комунального господарства міської ради для подальшого фінансування робіт по благоустрою та розвитку місцевої інфраструктури в галузі житлово-комунального господарства, згідно затвердженої Білоцерківською міською радою програми комплексного благоустрою територій м. Біла Церква.
- 10 % на виконання завдань, покладених на робочий орган, розвиток матеріально-технічної бази та його модернізацію».
Рішенням Білоцерківської міської ради № 798 від 11 липня 2009 року в рішення № 95 від 21 серпня 2006 року знову були внесені зміни, а саме:
пункт 3 розділу 1 Положення викладений в такій редакції: «Кошти, сплачені за право тимчасового користування місцем розміщення об'єктів зовнішньої реклами, що знаходяться у комунальній власності, розподіляються та перераховуються наступним чином:
- перерахуванням 70% коштів на спеціальний рахунок, відкритий в управлінні житлово-комунального господарства згідно затвердженої Білоцерківською міською радою програми комплексного благоустрою територій м. Біла Церква.
- 18 % на розрахунковий рахунок робочого органу на виконання завдань, покладених на нього та розвиток і його модернізацію.
- 12 % коштів на розрахунковий рахунок комунальної установи Білоцерківської міської ради «Інспекція по благоустрою м. Біла Церква» на виконання покладених на неї завдань.
Оскільки, Постановою Кабінету Міністрів України № 968 від 09.09.2009 року пункт 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року доповнено абзацом такого змісту «Плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст» 16 березня 2010 року прокуратурою міста Біла Церква Київської області внесено протест № 1903 на Рішення № 798 від 11 липня 2008 року тридцять четвертої сесії Білоцерківської міської ради 5 скликання «Про внесення змін в рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21 серпня 2006 року «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23 грудня 2005 року» та рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21 серпня 2006 року «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23 грудня 2005 року».
З вищевказаного протесту вбачається, що прокурор міста Біла Церква Київської області вимагає Рішення № 798 від 11 липня 2008 року тридцять четвертої сесії Білоцерківської міської ради 5 скликання «Про внесення змін в рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21 серпня 2006 року «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23 грудня 2005 року» та рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21 серпня 2006 року «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23 грудня 2005 року» - привести у відповідність до вимог чинного законодавства України шляхом виключення підпунктів, якими передбачено перерахування коштів, сплачених за право тимчасового користування місцем розміщення об’єктів зовнішньої реклами, що знаходиться в комунальній власності не до бюджету.
Розглянувши протест прокурора міста Біла Церква Київської області від 16 березня 2010 року № 1903 на рішення № 798 від 11 липня 2008 року тридцять четвертої сесії Білоцерківської міської ради 5 скликання «Про внесення змін в рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21 серпня 2006 року «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23 грудня 2005 року» та рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21 серпня 2006 року «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23 грудня 2005 року» Білоцерківська міська рада повідомила, що на чергову сесію Білоцерківської міської ради буде винесено проект рішення «Про внесення змін в рішення міської ради від 11 липня 2008 року № 798, від 21 серпня 2006 року № 95».
Прокурору міста Біла Церква Київської області від Білоцерківської міської ради надійшов лист від 26 травня 2010 року № 1-13-1837, з якого встановлено, що на пленарному засіданні 63 сесії міської ради від 28 квітня 2010 року за результатами голосування проект рішення «Про внесення змін в рішення міської ради від 11 липня 2008 року № 798, від 21 серпня 2006 року № 95» не прийнятий, що підтверджується витягом з протоколу засідання.
Згідно витягу з протоколу пленарного засідання 63 сесії Білоцерківської міської ради п'ятого скликання від 28.04.2010 року, проект рішення «Про внесення змін в рішення міської ради від 11.07.2009 року № 798 та від 21.08.2006 року № 95» не прийнято. З результатів голосування вбачається, що 15 депутатів проголосувало «за», 17 - «утрималось», 0 - «проти».
У зв’язку з чим, прокурор звернувся до суду і просить визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради № 798 від 11.07.2008 року та привести його у відповідність до вимог чинного законодавства у зв’язку зі змінами до Типових правил розміщення зовнішньої реклами.
Відповідач в наданих суду запереченнях на адміністративний позов вважає адміністративний позов прокурора міста Біла Церква Київської області про скасування рішення № 798 від 11 липня 2008 року та рішення № 95 від 21 серпня 2006 року безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Згідно з пунктом 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року, у разі прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, заявник протягом трьох днів укладає договір на тимчасове користування цим місцем.
Протягом строку, передбаченого абзацами першим - третім пункту 11 цих Правил, щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.
У разі продовження строку оформлення дозволу відповідно до абзацу четвертого пункту 11 цих Правил, щомісячна плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, справляється в розмірі 100 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.
Протягом п’яти днів з дати прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, заявник подає робочому органу копію укладеного ним договору на тимчасове користування місцем та копію документа, що підтверджує внесення відповідної плати.
Плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст.
Відповідач вважає, що тільки у випадку встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, доходи, отримані від встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, підлягають направленню виключно до місцевого бюджету.
Зазначає, що в оскаржуваних рішеннях мова не йде про розподіл коштів, що надходять у випадку тимчасового користування місцем при встановленні пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, а про розподіл коштів вже після прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк (тимчасово) та у певному місці.
Тобто, фактично відповідач поділяє тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності на: 1) тимчасове користування при встановленні пріоритету на таке місце та 2) тимчасове користування після прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Надаючи оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спору, суд вважає за можливе звернути увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» (в редакції, чинній на момент виникнення спору) розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв’язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
У процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об’єднань громадян та об’єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами.
Пунктом 6 Типових правил передбачені повноваження робочого органу: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів; прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради; ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів; подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами; підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.
Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву, оформлену належним чином (пункт 9 Типових правил).
Робочий орган протягом п’яти днів з дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет наявності на це місце пріоритету іншого заявника або надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу.
Після перевірки місця керівник робочого органу приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету. У разі прийняття рішення про встановлення пріоритету робочий орган видає заявнику для оформлення два примірники дозволу за формою згідно з додатком 3 та визначає заінтересовані органи (особи), з якими необхідно їх погодити.
Пунктом 11 Типових правил передбачено, що пріоритет заявника на місце розташування рекламного засобу встановлюється строком на три місяці з дати прийняття керівником робочого органу відповідного рішення.
Строк встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу може бути продовжений керівником робочого органу не більш як на три місяці.
Відповідно до пункту 13 Типових правил протягом строку, зазначеного у пункті 11 цих Правил, заявник оформлює обидва примірники дозволу та подає їх робочому органу разом із супровідним листом, в якому зазначається реєстраційний номер заяви.
У разі прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, заявник протягом трьох днів укладає договір на тимчасове користування цим місцем.
Протягом строку, передбаченого абзацами першим - третім пункту 11 цих Правил, щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.
У разі продовження строку оформлення дозволу відповідно до абзацу четвертого пункту 11 цих Правил, щомісячна плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, справляється в розмірі 100 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.
Протягом п’яти днів з дати прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, заявник подає робочому органу копію укладеного ним договору на тимчасове користування місцем та копію документа, що підтверджує внесення відповідної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України № 968 від 9 вересня 2009 року пункт 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами було доповнено абзацом такого змісту: «Плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст».
Скасування вказаного пункту було предметом розгляду в Окружному адміністративному суді міста Києва.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року в адміністративній справі № 2а-12524/09/2670 за адміністративним позовом Миколаївської міської ради, Дніпропетровської міської ради, Дніпродзержинської міської ради, Комунального підприємства «Міська інформаційна служба», Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища», Комунального підприємства «Адміністративно – технічне управління» Дніпропетровської міської ради, Павлоградської міської ради до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Дизайн міського середовища»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, про визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 968, адміністративний позов було задоволено частково, визнано незаконними та нечинними абзаци шість, сім частини другої постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 9 вересня 2009 року № 968 в частині доповнення пункту 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (Офіційний вісник України, 2003 рік, № 52, ст. 2817) абзацом такого змісту: «Плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року в адміністративній справі № 2а-12524/09/2670, апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища», Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Адміністративно – технічне управління», Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України – задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року в частині задоволення позовних вимог – скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та нечинними абзаци шість, сім частини другої постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 9 вересня 2009 року № 968 в частині доповнення пункту 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 абзацом такого змісту: «Плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст» - відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року – залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2011 року (справа К-39781/10, К-40650/10, К-40679/10) касаційні скарги Комунального підприємства «Адміністративно – технічне управління» Дніпропетровської міської ради, Павлоградської міської ради Дніпропетровської області та Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області – залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року – залишено без змін.
Як вбачається з постанови Київського апеляційного адміністративного суду підставою для відмови у задоволені позовних вимог в частині скасування доповнення до пункту 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 слугувало те, що доходи, отримані від встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, підлягають направленню виключно до місцевого бюджету.
Доповнюючи Типові правила розміщення зовнішньої реклами пунктом 13, відповідач по справі – Кабінет Міністрів України не встановлював нове джерело доходів місцевого бюджету, а продублював положення Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №968 «Про внесення змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами» прийнята відповідачем – Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень на відповідно до вимог чинного законодавства.
Вказана позиція була підтримана Вищим адміністративним судом України.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на вказані рішення і зазначає, що до місцевого бюджету спрямовуються тільки кошти, отримані за встановлення пріоритету місця розташування рекламного засобу.
З урахуванням викладеного суд вважає за можливе звернути увагу на наступне.
По-перше, рішення, які просить скасувати позивач були прийняті до прийняття відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 і з вказаних рішень вбачається порядок розподілення коштів, сплачених за право тимчасового користування місцем розміщення об’єктів реклами.
Суд зважає на те, що тільки після внесення відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 було чітко вказано на те, куди спрямовуються кошти від тимчасового користування місцем розміщення об’єктів реклами.
Посилання відповідача на те, що в оскаржуваних рішеннях мається на увазі спрямовання коштів за право тимчасового користування місцем розміщення об’єктів реклами вже після прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк (тимчасово) не беруться судом до уваги, оскільки до внесення таких змін до Типових правил питання спрямування коштів регулювалися загальними положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Саме прийняття таких змін до пункту 13 Типових правил стало підставою чіткого встановлення спрямування коштів за тимчасове користування місцем розміщення реклами, яке перебуває в комунальній власності, підлягають направленню виключно до місцевого бюджету.
Водночас, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частиною третьою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Суд дійшов висновку, що ані Законом України «Про місцеве самоврядування і Україні», ані Типовими правилами не встановлено розмежування понять «кошти за встановлення пріоритету» і «коштів за тимчасове користування» та понять «тимчасове користування під час встановлення пріоритету» та «тимчасове користування після прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами».
Саме поняття «пріоритет» не може бути розцінено як тимчасове користування, оскільки передбачає лише попереднє погодження на подальше отримання дозволу. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов’язаних з розташуванням рекламного засобу.
Отже, доходи, отримані за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності, в тому числі і за пріоритет, підлягають направленню виключно до місцевого бюджету, а не розподіляються та перераховуються на розрахункові рахунки інших юридичних осіб.
Тобто, Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами чітко визначено, що кошти за тимчасове користування місцем, в тому числі і за пріоритет, зараховуються до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Типових правил, місце розташування рекламного засобу надається розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування.
Таким чином, плата за тимчасове користування місцем включає в себе як плату за надання в користування місця під розміщення зовнішньої реклами, так і встановлення пріоритету на це місце.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, рішення сесії Білоцерківської міської ради № 798 від 11.07.2008 року тридцять четвертої сесії Білоцерківської міської ради п’ятого скликання «Про внесення змін в рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21.08.2006 року «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23.12.2005» та рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21.08.2006 «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23.12.2005 року є протиправним та підлягає скасуванню.
В силу частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Доказів понесення судових витрат позивачем не надано.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Білоцерківської міської ради № 798 від 11.07.2008 року тридцять четвертої сесії Білоцерківської міської ради п’ятого скликання «Про внесення змін в рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21.08.2006 року «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23.12.05» та рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради № 95 від 21.08.2006 «Про внесення змін до додатку до рішення № 405 від 23.12.2005 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Постанова у повному обсязі виготовлена 24 жовтня 2011 року.