КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2011 року № 2а-3452/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача: Яковчук Я.М.,
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
доДержавного підприємства «Дослідне господарство Київської дослідної станції промислового овочівництва національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства»
простягнення адміністративно –господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство Київської дослідної станції промислового овочівництва національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» про стягнення адміністративно – господарських санкцій в сумі 11933, 33 гривень та пені за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій в розмірі 25, 06 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв’язку з цим позивач просив суд стягнути вищевказані суми адміністративно – господарських санкцій та пені.
29.07.2011 року до Фастівської ОДПІ Київської області був направлений запит № 2534 для отримання довідки про віднесення Державного підприємства «Дослідного господарства Київської дослідної станції промислового овочівництва національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (код ЄДРПОУ 04372158) до неприбуткових установ.
У відповідь на запит № 2534 від 29.07.2011 року, Фастівська ОДПІ Київської області надіслала лист № 1542/9/15 від 10.08.2011 року (вхідний 3 13733 від 15.08.2011 року). з якого вбачається, що відповідач не включений до реєстру неприбуткових установ та знаходиться на загальній системі оподаткування.
В призначений день та час до суду з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено.
У судове засідання 22.09.2011 року з’явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви у зв’язку з тим, що не отримував копії позовної заяви. Оскільки, представник позивача, окрім наявних у матеріалах справи доказів про направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача, доказів отримання надати не зміг, суд визнав за можливе надати можливість відповідачу ознайомитись з матеріалами справи.
У судове засідання 04.10.2011 року з’явився представник позивача, представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явився, причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 04.10.2011 року суд ухвалив виготовити копію позовної заяви з додатками і направити їх відповідачу, розгляд справи відклав до 20.10.2011 року.
У судове засідання 20.10.2011 року з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи не забезпечив явку свого представника у судове засідання, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи, що відповідач не забезпечує явку у судове засідання свого представника, суд визнав за можливе розгляд спарив проводити за даною явкою сторін, на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідач, Державне підприємство «Дослідне господарство Київської дослідної станції промислового овочівництва національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» є юридичною особою, місцезнаходження: 08520, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Борова, ідентифікаційний номер: 04372158.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ 21.03.1991 року (далі – Закон України № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частиною другою статті 17 Закону України № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей.
Таким чином, розрахунок кількості робочих місць для інвалідів здійснюється роботодавцями самостійно, а розрахунок спеціальних робочих місць та їх створення – за рішенням місцевої ради.
Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов’язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що Державне підприємство «Дослідне господарство Київської дослідної станції промислового овочівництва національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України № 875-XII зобов’язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною восьмою статті 19 Закону України № 875-XII передбачено, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Частиною першою статті 20 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів – центру зайнятості.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XII, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк —про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 16.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 11933, 33 гривень.
Відповідно до листа з Фастівського міськрайонного центру зайнятості від 20.05.2011 року № 944/04-11 встановлено, що відповідач звіт про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів у 2010 році не подавав.
Отже, відповідач не виконав покладений на нього обов’язок по створенню робочого місця для інваліда, до центру зайнятості не звертався, адміністративно-господарську санкцію не сплатив, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, отже з відповідача підлягає стягненню вищевказана сума адміністративно-господарських санкцій та пені.
Розмір пені у сумі 25, 06 гривень підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Щодо правомірності звернення позивача до суду з адміністративним позовом, суд вважає за можливе зазначити наступне.
Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому, здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а отже, – є суб’єктом владних повноважень, спори за зверненнями якого в силу пункту 5 частини другої статті 17 КАС України розглядаються адміністративними судами.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Водночас за змістом статті 20 Закону N 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку.
Водночас, враховуючи, що в силу статті 20 Закону N 875-XII адміністративно-господарські санкції сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно, тобто адміністративно-господарська санкція у розмірі 11933, 33 гривень за недотримання вимог про працевлаштування інвалідів повинна була бути нарахована і сплачена відповідачем самостійно.
Пеня була розрахована виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (пеня вираховувалася з суми 11933, 33 гривень).
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає доведеною правомірність звернення до суду, вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 11933, 33 гривень та нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
В силу частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство Київської дослідної станції промислового овочівництва національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 11933 (одинадцять тисяч дев’ятсот тридцять три) гривні 33 копійки та пеню в сумі 25 (двадцять п’ять) гривень 06 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Постанова у повному обсязі виготовлена 24 жовтня 2011 року.