КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
20 вересня 2011 року 13.43 № 2а-3041/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Грабчака В.М.,
відповідача:- Семчук Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент»
доБроварської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області
проскасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент», звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області, Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2011 року відкрито провадження у справі. 01.07.2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.07.2011 року.
26.07.2011 року позивач у судовому засіданні уточнив позовні вимоги до відповідача - Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області і просив суд визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області в частині виконання запиту Броварської ОДПІ від 27.04.2011 року № 3552/7/23-3 та направлення в її адресу інформації, яка не відповідає дійсності, зобов’язати Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області провести перевірку місцезнаходження ТОВ «Базис» станом на 01.07.2011 року та направити відповідні матеріали до Броварської ОДПІ.
У зв’язку з вищенаведеним, у судовому засіданні була оголошена перерва до 16.08.2011 року.
У судове засідання 16.08.2011 року сторони не з’явилися, надали суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Через канцелярію суду представником позивача було подано клопотання про закриття провадження в частині заявлених позовних вимог до ДПІ у Вишгородському районі.
У судовому засіданні 20.09.2011 року представник позивача підтримав заявлене клопотання, просив суд його задовольнити.
Представник відповідача – Броварської ОДПІ не заперечував щодо задоволення клопотання про закриття провадження в частині заявлених позовних вимог.
Представник відповідача – ДПІ у Вишгородському районі у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання, в якому проти позовних вимог заперечував та розгляд справи просив проводити за його відсутністю.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку сторін, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача – ДПІ у Вишгородському районі, а саме про визнання незаконними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області в частині виконання запиту Броварської ОДПІ від 27.04.2011 року № 3552/7/23-3 та направлення в її адресу інформації, яка не відповідає дійсності та про зобов’язання Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області провести перевірку місцезнаходження ТОВ «Базис» станом на 01.07.2011 року та направлення відповідних матеріалів до Броварської ОДПІ, у зв’язку з чим була винесена відповідна ухвала суду від 20 вересня 2011 року.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 26.05.2011 року № 0000022304 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 36108100.
Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією в Київській області проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 420/233/36108100 від 12.05.2011 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» (код ЄДРПОУ 36108100) з питань достовірності декларування від’ємного значення з ПДВ за лютий 2011 року.
Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення:
- пункти 1, 5 статті 203, пункти 1, 2 статті 215, пункт 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину з постачальником ТОВ «Базис» (ІПН 305250926591), яким не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлювались цим правочином;
- пункт 198.3 статті 198, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей одночасного відображення у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2011 року в сумі 218 333, 00 гривень, що призвело до завищення суми від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду р. 19 податкової декларації за лютий 2011 року на суму 218 333, 00 гривень.
На підставі Акту № 420/233/36108100 від 12.05.2011 року Броварською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022304 від 26.05.2011 року.
Відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов вимоги позивача вважає необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на той факт, що під час перевірки була дотримана процедура її проведення згідно чинного законодавства України, та за результатами якої встановлені порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000022304 від 26.05.2011 року.
Також відповідач зазначив, що за результатами перевірки встановлена наявність правових відносин ТОВ «Орієнтир-Буделемент» з платником ТОВ «Базис», яке надало податковий кредит і не задекларувало податкові зобов’язання, здійснюючи операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), встановлено та задокументовано ознаки нікчемності правочину про вчинені порушення згідно з пунктами 1, 5 статті 203, пунктами 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України.
На адресу ДПІ у Вишгородському районі було направлено запит від 27.04.2011 року № 3552/7/23-3 про проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Базис» з ТОВ «Орієнтир-Буделемент».
На адресу відповідача було направлено Акт ДПІ у Вишгородському районі від 12.04.2011 року № 221/23-1/36445186 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Базис» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами якими сформовано податкові зобов’язання та кредит за лютий 2011 року».
Відповідач у запереченнях на позовну заяву зазначає, що у ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність інформації про те, яким видом діяльності фактично займалося ТОВ «Базис» про отримання ним дозволів та ліцензій.
За даними декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік склала 100005,11 тис. гривень. Додатко К1/1 до декларації на прибуток на подавався. Відповідно до довідки по формі 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2010 році складала 1 особа, яка враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий об’єм роботи.
З урахуванням того, що у ТОВ «Базис» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, відповідач під час проведення перевірки позивача дійшов висновку, що ТОВ «Орієнтир-Буделемент» в отриманні послуг від ТОВ «Базис» є вигодонабувачем, а їх відносини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними, в результаті чого надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, встановлення завищення податкового кредиту за лютий 2011 року, що призвело до завищення суми від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Базис» та ТОВ «Орієнтир-Буделемент» укладені наступні договори про здійснення діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури згідно ліцензії АВ № 514089, а саме:
- договір субпідряду № 10-11 від 10.01.2011 року про виконання будівельно-монтажних робіт на об’єкті за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 28-А (огородження складу продукції);
- договір субпідряду № 5-11 від 05.01.2011 року про виконання будівельно-монтажних робіт на об’єкті за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 28-А (огородження цеху).
У січні – лютому 2011 року позивач придбав у ТОВ «Базис» роботи та послуги, які знайшли своє відображення у бухгалтерській звітності у лютому 2011 року, а саме це були будівельно-монтажні роботи, факт виконання таких робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт на загальну суму 864 943, 80 гривень.
ТОВ «Базис» надало позивачу у лютому 2011 року податкові накладні на загальну суму 1 309 569 гривень.
За договорами проведені розрахунки у безготівковому порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та контрагентом –ТОВ «Базис» недійсними у судовому порядку.
Водночас, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Базис», судом досліджено дане питання та встановлено таке.
Позивачем надано копії податкових накладних за перевіряємий період, акти приймання виконаний робіт, платіжні доручення, що підтверджують факт оплати виконаних робіт.
Також суд звертає увагу, що всі ці документи були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки.
Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
За даними довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ТОВ «Базис» є будівництво будівель, інші монтажні роботи, інші види оптової торгівлі, інші роботи з завершення будівництва, діяльність у сфері інжинірингу, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук.
ТОВ «Базис» має ліцензію АВ № 514089 строк дії якої з 28.12.2009 року по 04.05.2012 року, що свідчить про можливість здійснення ТОВ «Базис» вказаного у договорах виду робіт.
Основним видом діяльності позивача є виробництво дрібно розмірних стінових матеріалів. Відповідно до договорів субпідряду підрядник – ТОВ «Базис» виконує будівельно-монтажні роботи по об’єкту «Ограждение склада продукции» та «Цех. Ограждения», місце знаходження яких – 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 28-А.
В свою чергу факт безпосереднього зв’язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів (робіт, послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.
Позивачем надано суду належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «Базис» що свідчить про те, що здійснення вказаних робіт безпосередньо пов’язане з господарською діяльністю.
Таким чином, враховуючи правочини, предметом яких є будівельно-монтажні роботи, беручи до уваги вид діяльності позивача, види діяльності його контрагента у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Базис» підтверджуються необхідними документами, а зазначені послуги позивачем були використанні у власній господарській діяльності.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Базис» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.
На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв’язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.
Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «Базис» щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об’єкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару судом не приймається до уваги з таких підстав.
Згідно визначеному статтею 228 Цивільного кодексу України переліку правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, до таких правочинів відносяться: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Базис», пов’язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов’язаних із порушенням податкового законодавства.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб’єкт владних повноважень, на якого покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Базис» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ТОВ «Базис», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Також, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Слід зазначити, що у судовому засіданні також досліджувалося питання щодо незнаходження ТОВ «Базис» за юридичною адресою, про що складена довідка про незнаходження за юридичною адресою від 21.02.2011 року № 1307.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 08.06.2011 року місцезнаходження ТОВ «Базис» у місті Ірпінь, вулиця Шевченка, 7, інформація щодо незнаходження за місцем реєстрації не міститься.
Також, позивачем надано копію запиту від 19.05.2011 року № 36 з яким він звернувся до ТОВ «Базис» щодо отримання пояснень по виниклій ситуації.
ТОВ «Базис» надало відповіді від 05.06.2011 року № 506/03 та від 10.06.2011 року № 1006-02 з копіями свідоцтва № 100336245 про реєстрацію платника податку на додану вартість та довідки форми 1-ДФ за 4 квартал 2010 року та за 1 квартал 2011 року у яких кількість працюючих відображена як 17 та 22 чоловіки відповідно, що спростовує твердження в Акті, складеному ДПІ у Вишгородському районі про відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Відтак, відсутність обов‘язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб’єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.
Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових накладних, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення. Вказані документи містять назву замовника і підрядника, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.
Таким чином, висновки, викладені в Акті № 420/233/36108100 від 12.05.2011 року не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені в наслідок неправильного застосування законодавства виключно на підставі припущень і не мають документальних підтверджень, а податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 26.05.2011 року № 0000022304 відповідно є протиправним та нечинним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 26.05.2011 року № 0000022304 винесено відповідачем неправомірно, тому підлягає скасуванню.
В силу частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду обґрунтованих доказів та підстав, якими керувався під час винесення спірного рішення.
Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об’єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 26.05.2011 року № 0000022304.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» здійснені судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 вересня 2011 року.