ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 р.                                                                                  < Текст >Справа № 50592/11

           Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Дяковича В.П.,

суддів – Обрізко І.М., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2011 року у справі № 2а-123/11/0912 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.01.2011 року звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплатити на її користь підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року.

Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області щодо не нарахування не виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату позивачу, починаючи з 24.07.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично проведених виплат і продовжувати нарахування такого підвищення на весь час дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому суд першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вийшов за межі позовних вимог, зобов’язавши відповідача продовжувати нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на весь час дії цього Закону.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії  дитині війни, починаючи з 24.07.2010 року підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не було зупинено чи змінено. Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тому відповідач у 2010 році, повинен діяти відповідно до вимог діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Також суд першої інстанції підставно та обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, зобов’язавши відповідача продовжувати нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на весь час дії цього Закону, оскільки визначення кінцевого періоду, за який необхідно здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, є безпідставним та суперечить самій правовій природі інституту призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2011 року у справі №2а-123/11/0912 за позовом ОСОБА_1 до Управління до Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                        В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ                                                                                                    І.М. ОБРІЗКО

І.О. ЯВОРСЬКИЙ