ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. < Текст >Справа № 54865/11/9104

          Суд в складі колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду:

головуючого судді                                          Судової-Хомюк Н.М.,

суддів                                                              Пліша М.А., Коваля Р.Й.

         за участі секретаря судового засідання            Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2011 року у справі за позовом скаргу ОСОБА_1 до управління Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про виплату матеріальної допомоги та компенсації за додаткову відпустку та стягнення розміру моральної шкоди, -

                                                              В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду та просив виплатити матеріальну допомогу в розмірі 10 посадових окладів, компенсацію за додаткову невикористану відпустку за вислугу років тривалістю 15 календарних днів за 2010 рік при виході на пенсію посадової особи органів місцевого самоврядування з посади заступника начальника Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в сумі 2028,10 грн., а також виплату моральних збитків у розмірі 10000 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що сумарний стаж посадової особи органів місцевого самоврядування, військова служба в Збройних силах на офіцерській посаді і стаж наукової роботи на посаді молодшого наукового співробітника Львівського державного університету ім. І.Франка становить 16 років 5 місяців та 24 дні. А відтак вважає, що при виході на пенсію, відповідно до абз.9 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»,  у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв'язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. Додатково зазначає, що посадовим особам які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Просить стягнути грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за вислугу років за 2010р. в розмірі 2028,10 грн..

          Постановою Франківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

          На зазначену постанову суду, позивачем подано апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.  

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що порядок визначення стажу перебування на службі в органах місцевого самоврядування, який дає право на отримання разової грошової допомоги у зв’язку із виходом на пенсію здійснюється на підставі вимог ст. 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

В судове засідання з’явились позивач та відповідач. Апелянт в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, та просив постанову суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити повністю. Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

         Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом начальника управління соціального захисту від 10.03.2010 року № 181-к позивача звільнено із займаної посади 15.03.2010 року у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та виходом на пенсію. За сумлінну працю та у зв’язку із виходом на пенсію присвоєно черговий восьмий ранг посадової особи органів місцевого самоврядування поза межами п’ятої категорії посад.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у разі звільнення з роботи з органів місцевого самоврядування у зв’язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десяти посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Згідно ст. 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Колегія суддів зазначає, що для отримання права на виплату грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних окладів закон передбачає одночасне настання сукупності наступних юридичних фактів, а саме, вихід на пенсію та наявність стажу державної служби не менше 10 років.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачеві призначена пенсія по віку, відповідно до Закону України «Про державну службу» з 15.03.2010 року, а стаж роботи позивача на державній службі становить 16 років 10 місяців 6 днів, тобто більше десяти років. Під час розгляду даної справи встановлено, що 10.03.2010р. наказом начальника Управління позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та виходом на пенсію.

Також встановлено, що стажем, який давав позивачу право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»  підтверджувалось наступним періодом перебування:

-          з 02.07.1973р. по 15.07.1975р. на службі в Збройних силах;

-          з 10.07.1979р. по 29.10.1984р. на посаді молодшого наукового співробітника Львівського державного університету ім. Франка;

-          з 10.09.1992р. по 15.02.1993р. завідувач господарською частиною виконкому Львівської міської ради народних депутатів;

-          з 15.02.1993р. по 25.07.1994р. - заступник завідувача відділом приватизації Фонду комунального майна Львівської міської ради народних депутатів;

-          з 23.08.1994р. по 14.03.1995р. - головний спеціаліст Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;

-          з 17.02.2003р. по 15.03.2010р. - робота на керівних посадах Львівської міської ради.

     Таким чином, загальний стаж служби на посадах в органах місцевого самоврядування, в тому числі стаж роботи на посадах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби згідно з вимогами ст. 22 Закону України  «Про службу в органах місцевого самоврядування», становить 16 років 10 місяців 06 днів. За таких обставин на підставі ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» при виході на пенсію відповідач зобов'язаний був виплатити апелянту одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.

        Оскільки позивач за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набув право на вихід на пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідач зобов'язаний був виплатити йому грошову допомогу в розмірі десяти  посадових окладів. Відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

          Колегія суддів вважає заперечення представника відповідача, що стосується зазначеної виплати допомоги, безпідставними, оскільки відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» загальними підставами виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів  є необхідний стаж державної служби, фактичне призначення пенсії державного службовця та факт звільнення з роботи.

        Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що така допомога виплачується особам, які відпрацювали на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, не менше 10 років. Тобто йдеться не про стаж служби, обчислений відповідно до чинного законодавства для виплати надбавки за вислугу років, а про періоди роботи на посадах, які віднесені до категорій посад державних службовців чи посадових осіб місцевого самоврядування.

       Відповідно до листа від 17.06.2009 р. N 344/13/84-09 Міністерства праці та соціальної політики України  відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» при виході на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування, які відпрацювали на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до категорії державних службовців, не менше 10 років, виплачується грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів. Грошова допомога виплачується у разі звільнення з посади посадової особи місцевого самоврядування у зв'язку з призначенням пенсії, передбаченої зазначеною статтею Закону.

         Судом першої інстанції не було надано оцінки долученому до матеріалів справи копії наказу за №402-К від 20.07.2007р. ( а.с. 36), у відповідності до якого ОСОБА_1, заступнику начальника Франківського відділу соціального захисту, визначено стаж служби в органах місцевого самоврядування станом станом на 18 липня 2007року 14 років, 2 місяців,9 днів та встановлено надбавку за вислугу років до посадового окладу з врахуванням доплати за ранг посадової особи органів місцевого самоврядування. Вказана обставина повністю заперечує твердження відповідача щодо відсутності підстав для отримання позивачем грошової  допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Не ґрунтується на вимогах законодавства також і висновок суду про відсутність у позивача права на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Згідно з правилами п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» від 27.04.1994р. № 250 встановлено, що посадовим особам органів місцевого самоврядування, які мають стаж роботи в цих органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних днів за кожен наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною відпусткою.

Спільним листом Міністерство праці та соціальної політики України (№ 13-294 від 27.01.1999р.) і Головне управління державної служби при Кабінетів Міністрів України (№ 10/364 від 26.01.1999р.) «Про порядок надання державним службовцям додаткової оплачуваної відпустки» встановлено, що надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні з посади залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному календарному році.

         Частиною 9 статті 10 Закону України «Про відпустки» встановлено, що щорічні відпустки за другий та наступний роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

         Колегія суддів вважає безпідставним нарахування інфляційних втрат на спірні суми, які просить стягнути позивач, в зв’язку з наступним. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії,додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо. Компенсація не нараховується на такі доходи: одноразова допомога при виході на пенсію, винагорода за наслідками роботи за рік, матеріальна допомога та інші одноразові виплати. 

       В частині відшкодування моральної шкоди колегія суддів виходить з того, що згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки жодної шкоди та протиправних діянь з боку відповідачів не вчинялося по відношенню до позивача, останні діяли в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, тому правових підстав для відшкодуванню позивачам моральної та матеріальної шкоди немає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Франківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2011 року по справі № 2а-143/11 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з управління Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради  матеріальну допомогу в розмірі десяти посадових окладів у сумі 13590 грн. та компенсацію за невикористану додаткову відпустку у розмірі 1459,65 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий  суддя                                                                                   Н.М. Судова-Хомюк

Судді                                                                                                             М.А. Пліш

                                                                                          Р.Й. Коваль                    

Повний текст постанови виготовлено

та підписано 16.12.2011 року.