ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.                                                                                  Справа № 16621/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді:                                       Сапіги В.П.,

           суддів:                                                             Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації на  постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01.02.2011 року  по справі за позовом ОСОБА_1  до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

14.01.2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації, в якому просив визнати дії відповідача щодо невиплати допомоги неправомірними. Поновити строк на звернення до суду. Зобов'язати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до положень ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік.

          Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01.02.2011 року  позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, передбаченому ч.4 ст.48 Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ст.53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та виплаченої суми.

          Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що виходячи з вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме Кабінет Міністрів України своїми нормативно-правовими актами визначає конкретний розмір пенсій та підвищень до них встановлених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які виплачуються за рахунок державного бюджету. Питання обчислення розміру виплат, у відповідності до наведеного вище Закону, регулюється постановами уряду, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до положень закону України про Державний бюджет України. Також при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

          Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.      

          Право позивача на одержання допомоги на оздоровлення відповіднодо ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст.72 ч.3 КАС України.

          Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

          Згідно ч.2. ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

          Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно якої  інвалідам 2 групи виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися в розмірі 120 грн., до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ч.3. ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.            

          Тому постанова Кабінету Міністрів України № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» оскільки цим законом встановлено розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, а вказаною постановою Кабінету Міністрів України встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, розміри допомоги, визначені у цій постанові є значно меншими ніж визначені Законом, що звужує зміст та обсяг існуючих прав, і є неприпустимими з огляду на вимоги Конституції України, що вказані вище.

          Колегія суддів зазначає, що надання законодавцем права Кабінету Міністрів України затверджувати певні розміри компенсаційних виплат не означає, що останній, встановлюючи такі, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити розміри та порядок зазначених виплат, не порушуючи положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Крім того рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими відповідно було обмежено дію ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2008 рік, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.            

          Що стосується дії зазначеної статті у 2009-2010 роках, то дана стаття не конституційною не визнавалася, інших Законів, які б змінювали зміст даної статті не виносилося, а тому підстав для її не застосування в 2010 році не було.

Позивач, отримавши згідно довідки відповідача від 28 грудня 2010 року № 1472 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в жовтні 2010 року (а.с. 10), до суду за захистом порушеного права звернулась в межах визначеного ст.99 КАС України строку такого звернення.

З огляду на вказане вище колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо визнання неправомірними дій управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, та зобов`язання провести нарахування та виплату такої допомоги в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік встановлений ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік.

З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

          Керуючись  ст. 99, ст. 160, ст. 183-2, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205,  ст.206, ст. 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В   :

апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації залишити без задоволення, постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01.02.2011 року  по справі № 2а-143/09 – без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

      Головуючий суддя :                                                                             В.П.Сапіга

Судді:                                                                                              Т.В.Онишкевич

                                                                                                                    Я.С.Попко