Cправа № 2а-0770/1326/11
Рядок статзвіту № 12.3
Код - 13
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ващилін Р. О.,
при секретарі судового засідання - Фантич В. В.,
за участю сторін, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2;
відповідача: Чопська митниця Державної митної служби України , представник - Волошина Тетяна Володимирівна;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Чопської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 27 грудня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 січня 2012 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
06.06.2011 ухвалою суду, за клопотанням представника відповідача, в порядку ст. 55 КАС України суд допустив заміну відповідача - Ужгородську митницю Державної митної служби України, її правонаступником - Чопською митницею Державної митної служби України.
16.11.2011 в судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Ужгородської митниці за № 11-к від 28.03.2011 про звільнення ОСОБА_1, поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста "Ужгород" Чопської митниці, стягнути з Чопської митниці на користь позивача втрачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення втраченого заробітку у межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Ужгородською митницею Державної митної служби України під час прийняття рішення про звільнення позивача не враховано вимоги абз. 3 ст. 36, ст. 42 та п. 1 ст. 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також не враховано, що припинення підприємства (установи, організації) не є підставою для звільнення працівника з огляду на вимоги п. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, позивач вважає, що при вивільненні працівників у випадку змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством та одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 40 КЗпП України у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, дозволяється розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. У зв’язку з припиненням діяльності Ужгородської митниці шляхом приєднання її до Чопської митниці, наказом Ужгородської митниці від 28.03.2011 № 11-к "Про звільнення з роботи" позивача 04.04.2011 звільнено з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Ужгородської митниці відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає даний наказ обґрунтованим та правомірним, зазначає, що на 2011 рік штатний розпис Ужгородської митниці та кошторис не затверджувалися, оскільки, наказом Державної митної служби України від 13.08.2010 № 920 "Про встановлення граничної чисельності працівників митних органів" затверджено граничну чисельність працівників Чопської митниці. На виконання вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України 27.01.2011 позивача було письмово попереджено про наступне вивільнення. Стосовно твердження позивача щодо наявних порушень в частині отримання згоди профспілкового комітету при розірванні трудового договору вважає безпідставним та посилається на ст. 43-1 КЗпП України, згідно якої розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається в тому числі у випадках звільнення службових осіб митних органів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 04.04.2011 (дата звільнення) працював на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Ужгородської митниці Державної митної служби України.
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 13.07.2010 № 750 "Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Закарпатської області" Державною митною службою України припинено діяльність Ужгородської митниці шляхом приєднання її до Чопської митниці Державної митної служби України.
Наказом Державної митної служби України від 30.07.2010 № 850 затверджено склад комісії з припинення Ужгородської митниці.
Відповідно до запису, внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, Ужгородська митниця як юридична особа припинена 02.06.2011.
Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
27.01.2011 ОСОБА_1 був ознайомлений з повідомленням про наступне вивільнення, що не заперечив у судовому засіданні.
У зв'язку із закінченням строку попередження про наступне вивільнення, наказом Ужгородської митниці Державної митної служби України від 28.03.2011 № 11-к ОСОБА_1 звільнений з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Ужгородської митниці, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, з наданням компенсації відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку та виплатою грошової компенсації за 31 календарний день невикористаної відпустки за період роботи з 26.07.2010 по 04.04.2011.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
У відповідності до ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Абз. 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
При цьому, звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9, якщо дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, за наявності доказів щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем було проігноровано вимоги трудового законодавства щодо надання працівнику пропозиції іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації. Крім того, відповідачем не отримано відмову позивача від таких пропозицій.
Згідно наявної в матеріалах справи Інформації про вакантні посади в Чопській митниці станом на 27.01.2011, на день ознайомлення позивача з повідомленням про наступне вивільнення, в Чопській митниці існували вакантні посади: головних інспекторів, начальників секторів, начальників відділів тощо. Станом на 04.04.2011, на момент звільнення позивача, в Чопській митниці також існували вакантні посади: інспекторів, головних інспекторів, начальників секторів, начальників відділів тощо.
Із вказаних витягів вбачається, що реорганізація Ужгородської митниці супроводжувалась не зменшенням штатної чисельності працівників митниці, а навпаки - його збільшенням. Так, згідно штатного розкладу по митному посту "Ужгород" Ужгородської митниці значилось 94 штатні одиниці. А в новому структурному підрозділі Чопської митниці - митному посту "Ужгород" після його створення згідно даних штатного розкладу значилось вже 120 штатних одиниць.
Таким чином, суд вважає що, при звільненні ОСОБА_1 відповідачем були порушені вимоги ст. 49-2 КЗпП України.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про протиправність наказу Ужгородської митниці Державної митної служби України від 28.03.2011 № 11-к.
Ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Вказані правила застосовуються і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство, та працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Згідно наказу Ужгородської митниці Державної митної служби України № 11-к від 28.03.2011 позивач був звільнений з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Ужгородської митниці. У зв'язку з вищенаведеним, позивач підлягає поновленню на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Ужгородської митниці Державної митної служби України, з якої він був звільнений, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання щодо поновлення на рівноцінній посаді, що є наявною після проведеної реорганізації (оскільки відсутня посада на яку поновлюється позивач за рішенням суду) - може бути розглянуто та вирішено виключно в зазначеному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного наказу Ужгородської митниці Державної митної служби України, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов ОСОБА_1 до Чопської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати наказ Ужгородської митниці Державної митної служби України від 28.03.2011 № 11-к Про звільнення з роботи ОСОБА_1.
3.Поновити ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Ужгородської митниці Державної митної служби України з 04 квітня 2011 року.
4.Стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
5.Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.
6.В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
7.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.
Суддя Ващилін Р. О.