ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2011 р.                                                                                  < Текст >Справа № 85622/11

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Дяковича В.П.,

суддів – Обрізко І.М.,  Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області на постанову постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області  від  12 квітня 2011 року по справі № 2а-821/11/0703 за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.03.2011 року звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на його користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.09.2010 року по 22.03.2011 року та здійснювати таке нарахування та виплату надалі.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області  від  12 квітня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити позивачу за період з 22.09.2010 року по 22.03.2011 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому, оскільки позивач звернувся до суду 22.03.2011 року, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах піврічного строку звернення до суду за період з 22.09.2010 року по 22.03.2011 року - в межах позовних вимог.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань

Постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області  від  12 квітня 2011 року по справі № 2а-821/11/0703 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                              В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ                                                                                                    І.М. ОБРІЗКО

                                                                                                              І.О.ЯВОРСЬКИЙ