Справа № 307/1391/25

                                                        Провадження №1-кп/307/109/25

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

13 травня 2025 року                                                                 м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

та його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 листопада 2024 року за № 12024071120000621 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, який має на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК  України,

в с т а н о в и в:

18 квітня 2025 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 01 листопада 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071120000621 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою судді від 23 квітня 2025 року підготовче судове засідання призначено на 13 травня 2025 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_4 , який проживає на території Тячівського району Закарпатської області, що є прикордонним районом та межує із кордоном Республіки Румунія, з метою протиправного збагачення, за грошову винагороду організував незаконне переправлення через державний кордон України до країн Європейського Союзу громадян України, що підлягають мобілізації під час дії воєнного стану.

Зокрема ОСОБА_4 , маючи тісні родинні та дружні зв`язки в межах Тячівського району Закарпатської області, а також використовуючи канали спілкування - месенджери, засоби мобільного зв`язку та під час особистих зустрічей, безпосередньо підшукував осіб, які підлягають мобілізації під час дії воєнного стану та не можуть виїхати з України самотужки, у яких відсутні будь-які підстави та документи задля законного перетину державного кордону України, чи які не можуть скористатися своїми справжніми документами в силу різних обставин, за грошову винагороду, організував незаконне переправлення указаних осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, у зв`язку з чим надавав їм поради, вказівки.

Так ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і їх суспільно небезпечні наслідки, у кінці жовтня 2024 року, для незаконного переправлення через державний кордон України підшукав особу із легендованими анкетними даними - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був залучений до конфіденційного співробітництва працівниками правоохоронних органів України, і реалізовуючи свій злочинний намір, діючи з прямим умислом, переслідуючи користь, використовуючи засоби мобільного зв`язку та месенджери, повідомив ОСОБА_6 , що зможе організувати його незаконне переправлення через державний кордон з України за грошову винагороду в сумі 6000 доларів США (які за курсом НБУ на 01.11.2024 становили 248 100 грн.), ОСОБА_6 на пропозицію ОСОБА_4 погодився.

Надалі, за допомогою засобів мобільного зв`язку, ОСОБА_4 надавав ОСОБА_6 поради, вказівки, про необхідність його прибуття 01.12.2024 потягом до міста Тячів Закарпатської області, а після прибуття використовувати указані ним заходи конспірації задля запобігання викриття їх злочинних дій.

За наданими інструкціями ОСОБА_6 01.12.2024, приблизно о 10 год. 20 хв. прибув потягом до залізничної станції «Тячів», де за допомогою телефонного зв`язку ОСОБА_4 дав йому вказівку підійти до автомобіля марки «DAEWOO NEXIA» з номерним знаком НОМЕР_1 червоного кольору, і на ньому поїхати.

ОСОБА_6 виконав вказівку ОСОБА_4 , сів до автомобіля під керуванням ОСОБА_7 та вони попрямували до магазину «АТБ» у м. Тячів, де ОСОБА_4 , 01.12.2024, о 13 год. приєднався до них у цьому автомобілі.

ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з корисливих мотивів, надав ОСОБА_6 поради та вказівки щодо способу його незаконного переправлення через державний кордон України у визначений ним час та місці, разом із іншими особами, при цьому пояснив спосіб перетину кордону через річку «Тиса», і за організацію незаконного перетину через державний кордон України, отримав від ОСОБА_6 заздалегідь ідентифіковані імітаційні засоби в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США.

01.12.2024 о 17 год. 29 хвилин, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у виді слідчого експерименту ОСОБА_4 затриманий, у порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

02.12.2024 о 17 год. 25 хв. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, і його вина підтверджується здобутими в ході досудового слідства доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 01.12.2024 під час якого з автомобіля марки «DAEWOO NEXIA» вилучено заздалегідь ідентифіковані імітаційні засоби в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США; протоколами допиту свідків ОСОБА_6 та працівників прикордонного загону, які підтверджують фактичні обставини викладені в обвинувальному акті про організацію незаконного перетину через державний кордон України громадян України; протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у виді слідчого експерименту; протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії – спостереженням за особою, річчю або місцем.

На основі зібраних доказів у кримінальному провадженні, а також відомостей, які характеризують ОСОБА_4 про те, що він не бере участі в житті села, молодий за віком, здоровий, одружений, не працює, сукупності ризиків та обставин, передбачених ст. 177 ст. 178 КПК України, слідчим суддею Мукачівського міськрайонного суду 03.12.2025 до підозрюваного за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 гривень і покладено на нього обов`язки: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та в суд; утримуватись від спілкування із свідком ОСОБА_6 ; повідомляти слідчого, прокурора та суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання; здати на зберігання відповідному державному органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які надають ОСОБА_4 право на виїзд і в`їзд в Україну.

28.01.2025 керівником Мукачівської окружної прокуратури продовжено до 3 місяців строк досудового розслідування кримінальному провадженню №12024071120000621 від 01.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Запобіжний захід про тримання ОСОБА_4 під вартою неодноразово було продовжено слідчими суддями Мукачівського міськрайонного суду та Тячівського районного суду Закарпатської області, зокрема, ухвалами слідчих суддів від 03.12.2024, 26.02.2025, 27.02.2025, 16.04.2025.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років і у випадку визнання його судом винним, він усвідомлює неминучість призначення йому покарання у визначених межах, а тому може зникнути та переховуватися від суду, будь-яким чином впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність, що перешкодить кримінальному провадженню.

Згідно статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання чи продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість достатніх доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, яке їй інкримінується, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини та утриманців, наявність у постійного місця проживання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо до нього раніше обиралися такі заходи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення та розмір майнової шкоди, у завданні, якої підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, яким обґрунтовується відповідні обставини.

Необхідність у продовженні застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою викликана тим, щоб запобігти ризикам, і забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, так як є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , із високим рівнем можливості, може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме : може переховуватися від суду розуміючи можливість призначення йому судом покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, у разі визнання його винуватим в інкримінуємому йому злочині. При цьому слід врахувати дані про його особу, а саме те, що він не працевлаштований, має утриманців, проживає у прикордонному районі, добре обізнаний з лінією кордону та його охороною, орієнтується на місцевості, і у випадку його перебування поза контролем держави, має можливість перетину ним державного кордону в незаконний спосіб, поза пунктом пропуску, так як йому відомі такі способи перетину; може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні тому, що він і свідок ОСОБА_6 тісно спілкувались за фактом незаконного переправлення через державний кордон України, а також на інших свідків, застосовуючи психологічний або фізичний вплив (шляхом погроз, умовлянь, чи іншим чином) і примусити їх до відмови від дачі показів, їх зміни, чи схилити до дачі завідомо неправдивих показань, що в сукупності унеможливить встановити обставини цього кримінального провадження та може нівелювати зібрані стороною обвинувачення докази; може продовжити злочинну діяльність, тобто вчиняти аналогічні чи інші правопорушення для отримання доходів.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий, корисливий злочини, за який законом, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, а тому обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не є доцільним і він не буде ефективним.

Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дані про його особу, з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам, просить продовжити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 60 діб із визначенням розміру застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу та зазначив що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, на даний час відсутні ризики, які стали підставою для застосування відносно нього запобіжного заходу, а також розмір визначеної слідчим суддею застави є непомірним для ОСОБА_4 . Також додав, що на утриманні у ОСОБА_4 перебуває троє неповнолітніх дітей; його дружина та дочка – особи з інвалідністю. У зв`язку із чим просив змінити запобіжний захід на такий, що не передбачає тримання під вартою або зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обставини вказаного клопотання, суд дійшов висновку про його задоволення, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1  ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 199 цього Кодексу, обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На підставі ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.12.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 гривень і покладено на нього обов`язки: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та в суд; утримуватись від спілкування із свідком ОСОБА_6 ; повідомляти слідчого, прокурора та суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання; здати на зберігання відповідному державному органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які надають ОСОБА_4

право на виїзд і в`їзд в Україну.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення кого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років; встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також слідчим суддею визначено заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Тобто під час застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 не зможе запобігти вказаним ризикам.

Вирішуючи питання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що на даний час суду не надано доказів того, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які були враховані слідчим суддею при обранні щодо ОСОБА_4   запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні або зменшилися.

Також суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Також, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у його вчиненні, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки судовий розгляд не розпочато, жодні докази не досліджені, свідки не допитані і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним.

Крім цього, беручи до уваги в сукупності обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства - суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну обраного запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Підстав для не визначення застави обвинуваченому ОСОБА_4   у даному кримінальному провадженні немає.

Згідно ч. 4  ст. 182 КПК України,  розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених  ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, суд враховує майновий та сімейний стан обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу обвинуваченого, а тому суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; крім того, враховуючи, що судовий розгляд не розпочато, триває підготовче судове засідання, докази не досліджені, свідки не допитані, тому виправданим є необхідність визначити обвинуваченому заставу у розмірі - 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800,00? (триста дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_4 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити повністю.

Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто по 10 липня 2025 року включно.

Визначити заставу у розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800,00? (триста дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу – застава.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

        Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 19 травня 2025 року, о 15 год.

Суддя                                                                                                     ОСОБА_1