Судове рішення #20534445

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД


  


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


08 грудня 2011 р. Справа № 14103/10/9104


          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                        Пліша М.А.,

суддів                                                             Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 30 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 08.07.2009 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання нарахувати не донараховану, як дитині війни щомісячну надбавку за 2007-2008 роки.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 30.09.2009 року позовні вимоги задоволено частково, поновлено строк для звернення до суду, визнано неправомірними дії, зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично отриманих нею сум надбавки.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що у відповідності до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» затв. Указом Президента України від 01.03.2001 року управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».  Апелянт зазначає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

          Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень. Разом з тим, дія норм п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зважаючи на те, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем з 09.07.2007 року, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до суду відповідно до ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки законодавством інших строків з цього приводу не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в частині позовних вимог за 2007 рік слід відмовити, оскільки позивачем пропущено річний строк звернення до суду, а, отже, вказані вимоги є безпідставними.

Що стосується вимог позивача за 2008 рік, то суд першої інстанції вірно виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, враховуючи річний строк звернення до суду, починаючи лише з 08.07.2008 року і до 31.12.2008 року позов підлягає задоволенню.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.  

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З врахуванням вище наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись  ст. 160, ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205,  ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А   :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова – задовольнити частково, скасувати постанову Залізничного районного суду м.Львова від 30 вересня 2009 року у справі № 2а-1066/09.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 08 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                                                             М.А. Пліш

                 

Судді                                                                                 Р.Й. Коваль

                                                                                          Н.М. Судова-Хомюк




         



























  • Номер: 873/1997/16
  • Опис: встановлення способу виконання постанови Селидівського міського суду Донецької області від 28.08.2009 р.
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 2а-1066/09
  • Суд: Донецький апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Пліш М.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.07.2016
  • Дата етапу: 29.08.2016
  • Номер: 873/3275/16
  • Опис: встановлення способу виконання постанови Селидівського міського суду Донецької області від 28.08.2009 р. у справі № 2-а-1066/2009
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 2а-1066/09
  • Суд: Донецький апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Пліш М.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.10.2016
  • Дата етапу: 22.11.2016
  • Номер: 873/573/17
  • Опис: встановлення способу виконання постанови Селидівського міського суду Донецької області від 28.08.2009 р. у справі № 2-а-1066/2009
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 2а-1066/09
  • Суд: Донецький апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Пліш М.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.01.2017
  • Дата етапу: 28.02.2017
  • Номер:
  • Опис: встановлення способу виконання рішення
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 2а-1066/09
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Пліш М.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.03.2017
  • Дата етапу: 29.03.2017
  • Номер: К/9901/14405/18
  • Опис: про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 2а-1066/09
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Пліш М.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.02.2018
  • Дата етапу: 12.11.2019
  • Номер: К/9901/14406/18
  • Опис: про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 2а-1066/09
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Пліш М.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.02.2018
  • Дата етапу: 12.11.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація