ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.                                                                                  Справа № 35521/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                                                   Олендера І.Я.

суддів:                                                                                        Каралюса В.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської  області   від  11 лютого  2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинення дій,-

                                                                 встановила:

В лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про зобов’язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за період з 02.08.2010 року по 02.02.2011 року та проводити нарахування та виплату даного підвищення в подальшому до змін у законодавстві, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.

Постановою Підволочиського  районного суду Тернопільської  області від 11 лютого 2011 року позов задоволено.

Зобов»язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02 серпня 2010 року по 02 лютого 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

                  Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за задоволений період є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.

          Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»  дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Саме тому суд першої інстанції зобов’язав відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02 серпня 2010 року по 02 лютого 2010 року включно з врахуванням виплачених сум.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів –

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської  області від  11 лютого 2011 року у справі №2а-156/11/1912– без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий :                                                                   Олендер І.Я.

Судді :                                                                               Каралюс В.М.

                                                                                         Улицький В.З.