ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
< Текст >
27 вересня 2011 р. < Текст > Справа №2а-5013/11/0170/24
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі:
головуючого судді Кащеєвої Г.Ю.,
при секретарі Іванової Ю.В.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Позивач в особі >
до Військової частини А0156 < Список > < Відповідач в особі > < Текст >
про визнання протиправною бездіяльність та стягнення
за участі:
позивач: не з'явився;
відповідач: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Військової частини А0156 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0156 щодо компенсування старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 вартості проїзду до місця проведення щорічної основної відпустки і назад та стягнення з Військової частини А0156 на користь позивача грошової компенсації вартості проїзду до місця проведення щорічної основної відпустки і назад у розмірі 511,10 грн.
Вимоги адміністративного позову мотивовані порушенням відповідачем, передбачених ст. ст. 10-1, 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII, прав старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 та членів його сім'ї на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом до місця проведення відпустки військовослужбовцем в межах України.
Позивач у судове засідання не з'явився, повідомлений завчасно належним чином про дату, час та місце судового розгляду, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.16).
Представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату місце та час проведення судового засідання до суду не з'явився, до матеріалів справи долучено письмові заперечення відповідача на позовні вимоги, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у їх задоволені з підстав того, що законодавством України порядок оплати проїзду Кабінетом Міністрів України на сьогодні не визначений, а частиною 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 р. №1459-ІІІ, було призупинено дію абзацу 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей безоплатним проїздом у відпустку.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів які необхідні для з’ясування обставин справи, а також завчасне повідомлення осіб, які беруть участь у справі про дату, час та місце судового розгляду, клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можливим відповідно до статті 128 КАС України розглянути справу за відсутності представників сторін.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши у їх сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 проходив військову публічну службу у Військовій частині А0156 на посаді помічника командира з правової роботи, до складу сім'ї позивача входить його дружина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А0156 (по стройовій частині) від 26.02.2010 р. № 39, старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 помічник командира військової частини А 0156 з правової роботи вибув в основну щорічну відпустку за 2009 рік у с. Бурлача-Валка Одеської області на 25 діб (2 частина) з 01.03.2010 року по 26.03.2010 року (а.с. 5).
29.04.2010 р., позивач звернувся із рапортом до командира військової частини А0156 про компенсацію йому та члену його сім'ї вартості проїзду залізничним та автобусним транспортом до міста проведення щорічної основної відпустки і в зворотному напрямку на підставі п. 2 ч. 2 ст. 10-1 та ч. 1 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (а.с. 7).
Відповідно до наданих суду платіжних документів та розрахунку грошової компенсації вартості проїзду до місця проведення щорічної основної відпуски і назад з 07 березня 2010 р. по 20 березня 2010 р., витрати позивача та членів його родини на проїзд до місця щорічної відпуски склали 511,10 грн. (а.с. 8, 9).
Проте, на час звернення до адміністративного суду позивачу не компенсовані понесені ним витрати на проїзд залізничним та автобусним транспортом до міста проведення щорічної основної відпустки і в зворотному напрямку, що й стало підставою звернення до суду з заявленими позовними вимогами.
З огляду на приписи пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України, в яких дається поняття публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, всі правовідносини між старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_1 та військовою частиною А0156, відносяться до публічної служби.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відтак виниклий між сторонами спір є справою адміністративною юрисдикції.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 р. № XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 10-1 закону від 20.12.1991 р. № XII, військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 частини 1 та пунктом 2 частини 3 статті 14 цього Закону передбачено право військовослужбовців та членів сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом до місця проведення відпустки військовослужбовцем в межах України.
Разом з тим, суд зауважує, що частиною 2 Закону Україну „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 р. № 1459-III, було призупинено дію абзацу першого частини першої статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку.
Зазначений Закон не скасований, у встановленому порядку не визнаний неконституційним, а відтак є чинним та обов'язковим до виконання на всій території України.
Призупинення дії Закону, так само як і його скасування, не дає підстав для його застосування, про що зазначив Верховний Суд України в рішенні від 20.12.2006 року у справі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди та в рішенні від 18.04.2007 року у справі за позовом Р. до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградському районі м. Донецька.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не має право на стягнення з Військової частини А0156 на його користь грошової компенсації вартості проїзду до місця проведення щорічної основної відпустки і назад у розмірі 511,10 грн., оскільки призупинено дію норм Закону, що передбачали це право, а відтак дії відповідача відповідають вимогам законодавства України та є правомірними.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 р. у справі № К-3421/08, від 30 червня 2011 р. у справі № К-50666/09.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення цього строку з якого суб’єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя < підпис > Кащеєва Г.Ю.
< Текст >