ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. Справа № 91634/09

          Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                          Онишкевича Т.В.,

суддів                                                             Сапіги В.П., Попка Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,                     

ВСТАНОВИВ :

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області (далі – УПСЗН Іваничівської РДА) у перерахунку та виплаті їй допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок і виплату такої допомоги з 09 липня 2007 року по дату ухвалення судового рішення з виплатою недоотриманих сум.

Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2009 року вказаний позов задоволено, визнано неправомірними дії УПСЗН Іваничівської РДА щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років і зобов’язано провести перерахунок та виплату їй спірної допомоги у цьому розмірі за період з 09 липня 2007 року по 30 липня 2009 року. Крім того, з відповідача на користь ОСОБА_1 присуджено судовий збір у розмірі 3,40 грн.  

У поданій апеляційній скарзі УПСЗН Іваничівської РДА просить вищезазначену постанову скасувати і прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні заявлених позивачкою вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з’ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином виконало свій обов’язок перед ОСОБА_1 щодо виплати їй щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною у 2007-2009 рр. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм бюджетного законодавства України та не враховано видаткові можливості основного фінансового документу держави. Наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, вважаючи, що він пропущений позивачкою без поважних причин.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вона як особа, яка у 2007-2009 рр. здійснювала догляд за дитиною, мала право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 56, п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було скасовано і зупинено (обмежено) право на отримання спірної виплати у 2007-2008 рр. Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною у період з 09 липня 2007 року по 30 липня 2009 року суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і має обчислюватися з розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Обов’язок з виплати ОСОБА_1 пов’язаної із цим заборгованості слід покласти на УПСЗН Іваничівської РДА. Пропущений строк звернення до адміністративного суду підлягає поновленню як такий, що пропущений позивачкою з поважних причин.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Встановлено, що позивачка є матір’ю, яка у 2007 році здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із висновком судом першої інстанції про неправомірність відмови УПСЗН Іваничівської РДА у проведенні нарахування і виплати позивачці ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною виходячи із встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Поряд із цим, згідно із ч.2 ст. 99 КАС України в редакції, що діяла в момент виникнення та існування спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України в редакції, що діяла в момент виникнення та існування спірних правовідносин).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом звернулася до суду лише у липні 2009 року, тобто з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягає відповідач.

Поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп, позивачкою не наведено, а відтак апеляційний суд вважає належним чином невмотивованим і безпідставним висновок суду першої інстанції про необхідність поновлення строку звернення до суду у даній справі.

Крім того, вирішуючи вимоги позивачки щодо аналогічних спірних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008-2009 рр., на думку апеляційного суду, судом першої інстанції безпідставно не враховано наступних обставин.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційним, зокрема, п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статтю 43, що закріплювала право застрахованої особи на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом із тим, п. 23 розділу II цього ж Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційним не визнався та своєї чинності у 2008 році не втрачав.

Так, згідно із ст. 13 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» у редакції 2008 року право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (а не тільки не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, як передбачалося цією нормою Закону у попередній редакції).

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що як у 2008, так і у 2009 спірних роках право позивачки ОСОБА_1 на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також розмір цієї допомоги врегульовувалися насамперед положеннями Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», як спеціального закону, що був чинним у цей період.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач УПСЗН Іваничівської РДА належним чином та відповідно до вимог Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» виконало свій обов’язок перед позивачкою ОСОБА_1 з виплати їй спірної допомоги у період з 01.01.2008 року по 30.07.2009 року.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

З врахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що УПСЗН Іваничівської РДА, здійснивши позивачці виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 01.01.2008 року по 30.07.2009 року в розмірі, встановленому вищевказаними Законами, станом на час проведення такої виплати діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними Законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити спірну недоплату за цей період немає.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В силу вимог ст. 94 КАС України підстав для присудження позивачці понесених нею судових витрат у справі немає.

Керуючись  ст.ст. 195, 197, 198, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області задовольнити.

Постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2009 року у справі № 2а-1577/09 у частині задоволення вимог позивачки і вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 30 липня 2009 року.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя          Т.В.Онишкевич

Судді          В.П.Сапіга

          Я.С.Попко