ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2011 р. < Текст > Справа №2а-12500/11/0170/26
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
від позивача – ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_4; ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_5, договір про надання прав. Допомоги від 26.09.11р. свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1303 від 29.06.11р.;
від відповідача – ОСОБА_3, довіреність № 7237/10/10-0 від 18.07.11р. службове посвідчення серії УКР № 065693.
Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001151701 від 05.10.2011 року в частині визнання грошового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 12 087,55 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 021,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Красноперекопською ОДПІ в АР Крим неправомірно та безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001151701 від 05.10.2011 року, яким збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов’язання на суму 12 1285 грн., у тому числі застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 3 071,25 грн., оскільки прийняте рішення ґрунтується на безпідставних висновках відповідача по акту, висновки якого суперечать приписам податкового законодавства в частині визначення грошового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 12 087,55 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 021,75 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.10.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на правомірність донарахування податкового зобов’язання в сумі 12 1285 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 071,25 грн., з підстав встановлення в ході проведеної перевірки порушень податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість у сумі 12 285,00 грн., у тому числі за 2008 рік – 6 390,00 грн., за 2009 рік – 4 005,00 грн., за 2010 рік – 1890,00 грн., а тому, з огляду на наявність порушень податкового законодавства, прийняте податкове повідомлення-рішення є безумовним обов’язком контролюючого органу.
У судовому засіданні, що відбулося 15.11.2011 року позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Заслухавши доводи та заперечення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.
За наведених обставин, органи державної податкової служби, в даному випадку Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим, є суб’єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Красноперекопської ОДПІ в АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення, суд зобов’язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача – Красноперекопської ОДПІ в АР Крим у зв’язку із прийняттям такого повідомлення-рішення, дотримання порядку, строків та підстав проведення перевірки.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем 16.01.2004 року виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи НОМЕР_6.
Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 узято на облік платників податків 20.01.2004 року, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 21.05.2007 року № 19 (а.с.10).
ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість, про що свідчить видане 23.01.2004 року податковим органом Свідоцтво НОМЕР_7.
Таким чином, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є суб’єктом господарювання, фізичною особою - підприємцем, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків, у тому числі податку на додану вартість.
Судом встановлено, що у період з 26.08.11р. по 15.09.11р. Красноперекопською ОДПІ в АР Крим на підставі наказу від 15.08.2011 року № 692, направлення від 25.08.11р. № 313/17-01, виданих Красноперекопською ОДПІ головним державним податковим ревізором – інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Красноперекопської ОДПІ, інспектором податкової роботи відділу оподаткування фізичних осіб Красноперекопської ОДПІ, інспектором податкової служби І рангу, ОСОБА_4 проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб’єктом господарської діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.08р. по 31.12.10р., відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акту, за результатами якої складено акт від 22.09.2011року № 1203/1701/1694712508.
Відповідно до висновків, перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 7.2.1 п. 7.2 пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 12 285,00 грн., у тому числі за 2008 рік – 6 390,00 грн., за 2009 рік – 4 005,00 грн., за 2010 рік – 1890,00 грн.
На підставі акту перевірки від 22.09.2011року № 1203/1701/1694712508 Красноперекопською ОДПІ в АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0001151701 від 05.10.2011 року про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов’язання на суму 12 285,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 071,25 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем, Начальнику Красноперекопської ОДПІ подано заперечення на висновки акту перевірки від 22.09.2011 року № 1203/1701/1694712508, за результатами розгляду яких, відповідно до відповіді на заперечення від 05.10.2011р. № Г/3304/г/17-01, заперечення залишено без задоволення та роз’яснено порядок оскарження рішення до контролюючого органу вищого рівня, а також роз’яснено порядок оскарження рішення до суду.
Позивач скористався своїм правом на оскарження рішення суб’єкта владних повноважень та звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді з січня 2008 року по грудень 2010 року, суд вважає необхідним застосовувати норми законодавства, що діяли у той період.
Перевіряючи правомірність винесення оскаржуваного повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0001151701 від 05.10.2011 року, суд встановив наступне.
Згідно акту перевірки від 22.09.2011 року № 1203/1701/1694712508 податковим органом встановлено завищення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 через включення до складу податкового кредиту звітного періоду (місяця) податкових накладних постачальників, виписаних в попередніх періодах, але без документального підтвердження про одержання їх у звітному періоді, у зв’язку із чим податковим органом виключено з податкового кредиту 65 податкових накладних отриманих позивачем за період з січня 2008 року по грудень 2010 року на загальну суму 61 405,00 грн. у тому числі податку на додану вартість сумою 12 281,00 грн., а також встановлено факт включення позивачем до податкового кредиту податкової накладної у листопаді 2009 року та у грудні 2009 року сумою ПДВ 193,70 грн. двічі.
Як зазначено податковим органом платником податків завищено податковий кредит у 2008 році на суму 6 390,00 грн., у 2009 році на суму 4 005,00 грн., у 2010 році на суму 1890,00 грн., а всього на 12 285 грн., що є порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Таким чином, податковим органом зазначено в акті перевірки, що при формуванні структури податкового кредиту з ПДВ ФОП ОСОБА_1 за період з січня 2008 року по грудень 2010 року встановлено завищення податкового кредиту по факту взаємовідносин з контрагентами, якими виписано, виключені податковими органом, податкові накладні усього у сумі 12 285,00 грн. Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010року № 2755-VI податкові зобов’язання з ПДВ визначені документальною перевіркою в розмірі 12 285,00 грн.
Суд, надаючи оцінку доводам і запереченням представників позивача та відповідача щодо правомірності збільшення грошових зобов’язань по податку на додану вартість у сумі 12 285 грн., аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення, визначені відповідачем стосуються періоду з січня 2008 року по грудень 2010 року, у якому правовідносини у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулювались положеннями Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких також застосовуються судом при вирішення цієї справи.
Закон України від 25.06.91р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
З положень статті 6 Закону об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XV, що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно до п. 1 ст. 9 Розділуназваного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її завершення.
Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Поняття первинного документа наведено в статті 1 розділу I вказаного Закону, відповідно до змісту якої, первинний документ – це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.
Згідно із п. 2 – п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити:
- назва документа (форми);
- дату й місце складання;
- назва підприємства, від імені якого складений документ;
- зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 року під № 168/704 (надалі – Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Згідно із п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Позивачем при проведенні перевірки, що не спростовувалось відповідачем, надано первинні документи бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності і вони були предметом дослідження при проведенні перевірки.
Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначались в Законі України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р.
Відповідно п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Податковим зобов’язанням, з положень п. 1.6 ст. 1 Закону України від 03.04.07р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону на платника податків покладено обов'язок з ведення обліку операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.
Крім того, з положень абзацу третього вказаного підпункту статті платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) за приписами пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю, що має містити окремими рядками вимоги визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пп.7.2.3 складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), яку платники податку повинні зберігати протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Законодавець у положеннях пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 встановив обмеження щодо включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) лише щодо тих сум, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З досліджених судом матеріалів справи, у суду не виникає сумніву щодо отримання податкових накладних, зокрема від 20.12.07р. № 15325 сумою ПДВ 269,51 грн. (том 1 а.с. 72, 75, 77 79, 82, 85, 87, 91, 93, 96,, 99, 102, 105, 107, 109, 112, 114, 117, 120, 122, 125, 127, 130, 132, 135, 138, 141, 143, 146, 149, 151, 153, 155, 158, 161, 164, 166, 169, 172, 175, 177, 181, 184, 186, 189, 191, 194, 197, 200, 202, 204, 207, 210, 213, 216, 218, 220, 223, 226, 229, 231, 233, 237), податкові зобов’язання за якими задекларовано у податкових деклараціях з податку на додану вартість (том 1 а.с.239-250 т. 2 а.с.1-129) у відповідні звітні періоди, а також сформовано податковий кредит відповідних звітних періодів в залежності від часу (місяця) їх отримання, що також підтверджується реєстром отриманих податкових накладних (том 2 а.с.60-71), платіжні доручення свідчать про їх сплату до бюджету.
З урахуванням того, що податкові накладні, одержані із запізненням їх включено до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту по таких податкових накладних відображено в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду.
Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Зведені результати обліку операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.
З положень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.00р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, визначених Законом. Податковими деклараціями з податку на додану вартість позивачем обчислено та узгоджено з контролюючим органом податкові зобов’язання.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит – це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Як встановлено судом з досліджених податкових декларацій по податку на додану вартість відповідачем визнано подану позивачем податкову звітність та заперечень щодо порядку їх складення та формування податкових зобов’язань не висувалось.
Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями та сплата податку на додану вартість згідно платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.
Суд зазначає, що на підставі наявних в матеріалах справи документів первинного обліку, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту, крім випадку подвійного включення до складу податкового кредиту у листопаді та грудні 2009 року ПДВ сумою 193,70 грн., що підтверджується дослідженими матеріалами справи. Твердження повноважного представника відповідача щодо неправомірності формування податкового періоду за період з січня 2008 року по грудень 2010 року, крім факту подвійного включення до податкового кредиту однієї і тієї ж суми ПДВ за однією податковою накладною, наведені в судових засіданнях представником відповідача свого підтвердження не знайшли та спростовуються дослідженими судом матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, податковим органом помилково здійснено нарахування (збільшення) податку на додану вартість в частині заявлених позовних вимог на підставах, викладених в акті перевірки.
У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування (збільшення) основного платежу з податку на додану вартість в частині, яка оскаржується, то нарахування штрафних санкцій в цій частині здійснено податковим органом також неправомірно.
Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов, відповідно до заявлених вимог, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0001151701 від 05.10.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов’язання на суму 12 087,55 грн., у тому числі застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 021,75 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 3,40 грн. витрат за сплату судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Петренко В.В.
< Текст >