ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2011 р.  Справа №2а-3936/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., при секретарі Семенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленк ЛТД» 

до    Державної податкової інспекції  в м. Сімферополі АР Крим              

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, № б/н  від 12.05.11 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 5/10 від 21.01.11 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленк ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання незаконними та скасування рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, які прийняті у формі повідомлень від 23.11.2010р., від 21.10.2010р. і 21.04.2010р. про невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Ленк ЛТД» податковими деклараціями відповідно за березень, вересень, жовтень 2010 року.   

Позовні вимоги обґрунтовані тим, ч. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. встановлений перелік обставин, за яких подана декларація вважається неподаною, цей перелік є вичерпним і такої підстави, як відсутність у підприємства електронної адреси та відсутність в декларації інформації про «Е-mail» та факс не міститься. Таким чином, позивач вважає незаконними дії відповідача з невизнання декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Ленк ЛТД» податковими деклараціями за вересень, жовтень і березень 2010 року. Крім того, позивача зазначає, що Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року, визначено перелік обов’язкових реквізитів податкової декларації, до яких не відносяться відомості про номер факсу та електронний адрес «E-mail».

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує, посилаючись на те, що ДПІ в м. Сімферополі не визнано податковою звітністю податкові декларації ТОВ «Ленк ЛТД» з податку на додану вартість за березень, вересень та жовтень 2010 року відповідно до п. 4.1 і 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки подані декларації заповнені з порушенням п. 3.3, п. 4.3, п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції Наказу ДПА України від 12.05.2010 року № 313, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 31.05.2010 року за № 350/17645), а саме, у декларації не вказаний обов’язків реквізит, передбачений рядком 6 заголовної частини декларації. Таким чином, не зважаючи на те, що податкова звітність подана позивачем у строк, передбачений чинним законодавством, вона не могла бути прийнята та визнана як податкова декларація.

 У судовому засіданні, що відбулося 20.06.2011 року, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити з причин, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України. Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача, як суб’єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням неооьбхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ «Ленк ЛТД» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17.04.1995р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А 01 № 145646.

Відповідно до свідоцтва № 100153996 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 325712 від 05.12.2008 року, ТОВ ««Ленк ЛТД» зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від  25 червня 1991 року № 1251-XII (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин)  платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Таким чином, відповідач є платником податків і зборів, зобов’язаний у строки, встановлені чинним законодавством, подавати до податкових органів податкову звітність та своєчасно сплачувати самостійно визначені податкові зобов’язання.

Судом встановлено, що ТОВ «Ленк ЛТД» до ДПІ в м. Сімферополі було подано податкові декларації з податку на додану вартість за березень, вересень, жовтень 2010 року.

Повідомленням від 21.04.2010 року № 17344/10/28-4 ДПІ в м. Сімферополі повідомило ТОВ «Ленк ЛТД» про те, що податкова декларація з ПДВ за березень 2010 року не визнана податковою декларацією  відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (який діяв у період виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2181), у в’язку з тим, що у порушення п. 3.3, п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (в редакції Наказу ДПА України № 221 від 28.04.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2009 року за № 417/1643), в декларації не внесено обов’язкові реквізити, передбачені рядком 06 декларації).

ТОВ «Ленк ЛТД» надіслано лист від 05.05.2010 року до ДПІ в м. Сімферополі щодо роз’яснення  причини, з яких податкову декларацію з ПДВ за березень 2010 року не визнано податковою декларацією.

Листом від 21.05.2010 року № 21382/10-28-4 ДПІ в м. Сімферополі було надано відповідь на лист ТОВ «Ленк ЛТД»  від 05.05.2010 року, в якому роз’яснено позивачу, що податкова декларація з ПДВ за березень 2010 року не визнана податковою декларацією  відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (який діяв у період виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2181), у зв’язку з тим, що у порушення п. 3.3, п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (в редакції Наказу ДПА України № 221 від 28.04.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 07.05.2009 року за № 417/1643), в дані декларації не вказані обов’язкові реквізити, передбачені рядком 06 декларації).

Не погодившись з зазначеною відповіддю, ТОВ «Ленк ЛТД» оскаржило повідомлення  ДПІ в м. Сімферополі від 21.04.2010 року № 17344/10/28-4 та рішення  ДПІ в м. Сімферополі від 21.05.2010 року № 21382/10/28-4 до Державної податкової адміністрації в АР Крим.

Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 05.07.2010 року № 1472/10/28-116 було залишено без змін рішення ДПІ в м. Сімферополі від 21.05.2010 року № 21382/10/28-4 про невизнання декларації з ПДВ за березень 2010 року податковою декларацією.

Повідомленням від 21.10.2010 року № 45322/10/15-2 ДПІ в м. Сімферополі повідомило ТОВ «Ленк ЛТД» про те, що податкова декларація з ПДВ за вересень 2010 року не визнана податковою декларацією  відповідно до п. 4.1 і п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (який діяв у період виникнення спірних правовідносин), у в’язку з тим, що у порушення п. 3.3, п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (в редакції Наказу ДПА України № 221 від 28.04.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 07.05.2009 року за № 417/1643).

Пізніше, повідомленням від 23.11.2010 року № 51566/10/15-2 ДПІ в м. Сімферополі повідомило ТОВ «Ленк ЛТД» про невизнання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року  відповідно до п. 4.1 і п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (який діяв у період виникнення спірних правовідносин, у в’язку з тим, що у порушення п. 3.3, п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (в редакції Наказу ДПА України № 221 від 28.04.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 07.05.2009 року за № 417/1643), п. 4.5 Методичних рекомендацій з прийому та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків, затверджених наказом ДПА України від 30.12.2008 року № 827.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість у період, в який виникли спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, було передбачено Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР. З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ДПА України було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за № 250/2054.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Згідно п. 3.3 Порядку декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, в разі неподання до органу державної податкової служби додатків до податкової декларації з податку на додану вартість така податкова декларація вважається невизнаною як податкова декларація, про що повідомляється платника податків із зазначенням підстав її неприйняття. Отже, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації  обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

В той же час, ч. 2  ст.19  Конституції  України  зобов’язує органи  державної  влади  та  органи  місцевого  самоврядування,  їх  посадових  осіб  діяти  лише  в  межах  повноважень  та  у  спосіб,  передбачені  Конституцією  та  законами  України.

Враховуючи вимоги Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», з метою покращення контролю при справлянні податку на додану вартість, досягнення прозорості у податковій звітності, виявлення на стадії подання звітності тих платників податків, які уникають від належної та повної сплати податку на додану вартість, підвищення ефективності та скорочення термінів перевірки та забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ з бюджету з дотриманням повноважень, наданих п. 3 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державною податковою адміністрацією України було розроблено та внесено наказом № 159 зміни до форми податкової декларації з ПДВ та Порядку її подання, затверджених наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166.

Також, з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 06.02.2008р. № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість», яким, зокрема, було зобов'язано внести за погодженням з Мінфіном, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку її заповнення і подання.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008р. № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість», з метою забезпечення своєчасного і повного відшкодування податку на додану вартість, скорочення термінів проведення та кількості документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 28.12.2007р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прийнято наказ Державної податкової адміністрації України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» від 17.03.2008р. № 159, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008р. за № 224/14915.

Таким чином, ДПА України постійно здійснюється удосконалення форм та порядку подання податкової звітності в тому числі і податкової декларації з ПДВ. Вказані обставини свідчать, що ДПА України є розробником форми декларації по ПДВ, Порядку її заповнення та подання, й, відповідно, безпосередньо має повноваження і для подальшого удосконалення даної форми декларації та порядку її подання.

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Проаналізувавши положення Закону України «Про податок на додану вартість», суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України № 168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ,  потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами п.п. 4.1.2. Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Тобто зазначеним Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Отже суд вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям шляхом довільного тлумачення поняття «обов’язкові реквізити», виходячи з того, що безпосередньо самим законом такі реквізити не визначено. Разом з тим, слід зауважити, що сама податкова служба обов’язкові реквізити визначила, в п. 4.4. “Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України” затверджених Наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008р. таким чином:

“У цьому контексті під обов’язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.

Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період”.

Отже, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ДПА України, визначення органами державної податкової служби переліку обов’язкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає, що не відображення в деклараціях в графі «Е-mail», рядок «06» електронної адреси платника податків та факсу не може розцінюватися як незазначення ним обов’язкових реквізитів податкової декларації з ПДВ.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Суд зазначає, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обов’язковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобов’язань, задекларованих у поданій звітності.

Як вже зазначено судом приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначено обов’язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання незаконними та скасування рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, які прийняті у формі повідомлень від 23.11.2010р., від 21.10.2010р. і 21.04.2010р. про невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Ленк ЛТД» податковими деклараціями відповідно за березень, вересень, жовтень 2010 року, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова у повному обсязі буде виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, яке прийнято у формі повідомлення від 23.11.2010 року № 51566/10/15-2, про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ленк ЛТД» за жовтень 2010 року податковою декларацією.

3. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, яке прийняте у формі повідомлення від 21.04.2010 року № 17344/10/28-4, про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ленк ЛТД» за березень 2010 року податковою декларацією.

4. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, яке прийняте у формі повідомлення від 21.10.2010 року № 45322/10/15-2 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ленк ЛТД» за вересень 2010 року податковою декларацією.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленк ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи – 2319612995034; місцезнаходження юридичної особи - АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, б. 121, кв. 41) 3,40грн.  судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                          Кащеєва Г.Ю.