Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 16 червня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/7250/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  12 год. 30 хвл.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Аканов О.О.

при секретарі                                                  Семенюк Г.А.

Донецький окружний адміністративний суд в складі : головуючого судді Аканова О.О., при секретарі Семенюк А.Г., сторони не з’явились, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про визнання незаконними дій УПФУ м. Шахтарська та скасувань вимоги про сплату боргу № 776/1 від 01.02.2011 року, -   

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про визнання незаконними дій УПФУ м. Шахтарська та скасувань вимоги про сплату боргу № 776/1 від 01.02.2011 року.

Просив скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську від 01.02.2011 року № Ф-776/1 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732, 80 грн.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Надіслав до суду заяву в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду заперечення на позовну заяву в яких просив розглядати справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію представник відповідача ґрунтує на тому, що сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме за липень – вересень 2010 року – до 20 жовтня 2010 року. Облік платежів, які надходять від зазначеної категорії платників, ведеться в базі автоматичного робочого місця обліку сплати страхових внесків, програмне забезпечення надається централізовано Пенсійним фондом України. В листопаді 2010 року внесено зміни до бази автоматичного робочого місця обліку сплати страхових внесків, додані картки розрахунку для доплат. По закінченню терміну сплати доплат за 3-й квартал 2010 року по кожній фізичній особі – суб’єкту підприємницької діяльності, які в даному кварталі були хоч раз на спрощеній системі оподаткування формується картка розрахунку для доплат до мінімального страхового внеску.    

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані суду докази суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування.

Відповідач – Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями,  пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

01 лютого 2011 року органом Пенсійного фонду України було прийнято вимогу № Ф-776/1 на суму у розмірі 1732, 80 грн.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами прийнятими для реалізації норм вказаного Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 20 вказаного Закону передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.

Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI були внесені зміни до підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме : «Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».

Зазначений Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.

Попередня редакція вказаної норми Закону не передбачала доплати до мінімального розміру страхового внеску.

Проте зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб – підприємців, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.

Отже, позивач за липень – вересень 2010 року повинен був додатково сплачувати до Пенсійного фонду суму страхових внесків в розмірі 1732, 80 грн.

Як вбачається зі спірної вимоги, то вона прийнята, у тому числі на підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі – недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч.7 Розділу 8 Прикінцеві та перехідні положення Закону України  від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області правомірно застосувало положення ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки недоїмка зі сплати страхових внесків виникла до 01 січня 2011 року.

Щодо твердження позивача про знаходження останнього на спрощеній системі оподаткування, що звільняє його сплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

Закон України 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) регулює відносини, що виникають суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ст. 5). інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить.      

Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія.

Пунктом 1 статті 11 Закону N 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно форми власності, виду діяльності та господарювання, у представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб роботодавці: підприємства, установи організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні (у тому числі представництва, відділення та відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, мають окремий баланс самостійно ведуть розрахунки застрахованими особами), особи - суб'єкти підприємницької діяльності та особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Ставки, механізм справляння та пільги сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", де, як в Законі N 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення сплати цього збору для підприємницької діяльності, перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами статті 16 розділу ХV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність цим Законом закони України та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 14 Декрету Кабінету України «Про прибутковий податок з громадян» 26.12.1992 року       № 13-92 щодо звільнення сплати збору на обов’язкове соціальне страхування платників фіксованого податку збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права – Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Дана правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 27 жовтня 2009 року № 09/182 та Ухвалою Вищого адміністративного суду 28 серпня 2008 року № К-4279/07

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи спірну вимогу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством, у зв’язку із чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158, 159, 161, 162, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволені позову  фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про визнання незаконними дій УПФУ м. Шахтарська та скасувань вимоги про сплату боргу № 776/1 від 01.02.2011 року – відмовити.  

Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті, повний текст постанови проголошений у судовому засіданні 16 червня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                                Аканов О.О.