Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2011 р. справа № 2а/0570/7466/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 50 хвл.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Аканов О.О.
при секретарі Семенюк А.Г.
Донецький окружний адміністративний суд в складі : головуючого судді Аканова О.О., при секретарі Семенюк А.Г., за участю позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – Климової Т.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2011 року ВП № 23849139, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2011 року ВП № 23849139.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила.
По – перше, що вимогу № 431 від 26.11.2010 Управління ПФУ отримано 10.03.2011 року. Крім того, позивач оскаржила зазначену вимогу до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя, Головного управління ПФУ у Донецькій області де їй відмовлено у скасуванні вимоги про сплату боргу № 431 від 26.11.2010 року. Також позивач оскаржила зазначену вимогу до Пенсійного фонду України, але відповіді до теперішнього часу не отримала.
По – друге згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-14. Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом
Вимога УПФУ у Жовтневому районі м. Маріуполь про стягнення боргу № 431 від «26» листопада 2010 серед вказаних вище документів не значиться.
Тому вказана вимога не є виконавчим документом на підставі якого державна виконавча служба відкриває виконавче провадження і проводить виконання.
Просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2011 року серія ВП № 23849139.
Позивач наполягала на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав того, що вимога УПФУ є виконавчим документом.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області для примусового виконання до жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції направлено вимогу № 431 від 26.11.2010 про стягнення недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з позивача.
17.01.2011 державним виконавцем жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено 10 денний термін для добровільного виконання.
Суд вважає дії відповідача з відкриття виконавчого провадження правомірними з наступних підстав.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи : рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідач є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001.
У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001.
Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Відповідно до ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що відповідач у справі є державним органом.
Положеннями ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (яка була чинною на момент спірних правовідносин тобто до 01.01.2011 року) визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Таким чином, вимога Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області № 431 від 26.11.2010 про стягнення недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є виконавчим документом.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Зазначена вимога відповідає вимогам, які пред'являються до виконавчого документа, строк пред'явлення її до виконання не закінчився, вказаний виконавчий документ пред'явлений до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання, а тому державний виконавець повинен був прийняти вимогу про сплату боргу та відкрити виконавче провадження.
Крім того, за зазначених обставин, у відповідача були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження за даною вимогою.
Посилання позивача на до судове оскарження вимоги Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області від 26.11.2011 року № 431 не стосується оскарження постанови про відкриття провадження у справі, так як предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття постанови про відкриття провадження у справі.
Крім того, суд зазначає, що позивач має право звернутись до суду саме з позовом про оскарження вимоги.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2011 року ВП № 23849139.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 червня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 08 червня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Аканов О.О.