КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1662/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Мальченко О.В.     

Суддя-доповідач:  Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

 Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддівБорисюк Л.П.,

Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання відмови неправомірною та зобов’язання провести нарахування та виплату державної та додаткової пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до УПФУ в Деснянському районі м. Києва в якому просив визнати відмову відповідача неправомірною та зобов’язати провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 16.08.2010.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2011 року позов задоволено.

Визнано дії неправомірними та зобов’язано УПФУ в Деснянському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 державної пенсії, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 16.08.2010 з урахуванням проведених виплат.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім цього, апелянт просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення як такий, що був пропущений ним з поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи те, що копія оскаржуваного судового рішення апелянтом була отримана ним несвоєчасно, про що ним зазначено в клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2011 року апелянтом пропущено не було, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову  або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) та інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в УПФУ в Деснянському районі м. Києва.

Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 54 Закону, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Проте, вказані виплати здійснювалися відповідачем у розмірах визначених відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та № 654 від 16.07.2008 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що застосуванню підлягають положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не норми Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 та від 16.07.2008 № 654.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору, колегія суддів приходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за основу нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом 16.02.2011 та просив зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 16.08.2010, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2011 року –залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      Л.П. Борисюк

Ю.А. Ісаєнко

Я.М. Собків