Копія
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-109/2007р.
25 червня 2007 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого - судді Грещука Р.П.
секретаря - Юрик М. В.
представника позивачки: адвоката -ОСОБА_4 представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки - ОСОБА_2 до ОСОБА_3про визнання права власності на 1/3 спадкового майна, яке складається з 1/4 частини домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1«а», що становить 1/6 частину даного домоволодіння та визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 в цій частині, -
ВСТАНОВИВ:
29.11.2006р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 спадкового майна, яке складається з 1Л частини домоволодіння, що розташоване вАДРЕСА_1, що становить 1/6 частину даного домоволодіння.
29.01.2007року позивачка доповнила свої позовні вимоги, а саме: визнати недійсним свідоцтво про право власності на домоволодінняАДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3. в частині визнання права власності на 1/3 спадкового майна, яке складається з 1/4 частини домоволодіння та становить 1/6 частину будинку, що в АДРЕСА_1 та залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки - ОСОБА_2
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_6., після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй на праві власності майно, в тому числі і на 1/4 частину будинковолодіння АДРЕСА_1
Зазначене будинковолодіння було побудоване батьками за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі і належало їм обом на праві спільної сумісної власності подружжя.
Позивачка, її сестра - ОСОБА_2. та батько ОСОБА_3. являються спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6
Після смерті матері позивачка вступила у фактичне володіння та розпорядження спадковим майном, одержавши разом з сестрою частину спадкового майна, а саме: грошові кошти, ювелірні вироби, одяг матері та право на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 яке було зареєстровано на праві власності на ім'я матері ОСОБА_6. Від спадкування належної позивачці 1/3 частини домоволодіння НОМЕР_1 позивачка відмовилась в користь сестри ОСОБА_2., яка успадкувала його в цілому.
Крім зазначеного домоволодіння НОМЕР_1поАДРЕСА_1 батьками позивачки за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі було збудовано домоволодіння НОМЕР_1«а» по цій же вулиці, яке також являлось спільною сумісною власністю подружжя. На час смерті матері домоволодіння було вже закінчено
2
будівництвом в повному обсязі, але не здано в експлуатацію і не зареєстровано на праві приватної власності.
Свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 було видано батькові позивачки ОСОБА_3 14.11.2000р. на підставі рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 18.05.2000р. № 278. Однак, хоч домоволодіння і зареєстровано на ОСОБА_3, мати позивачки мала право за життя на 1/2 частину цього будинковолодіння, як дружина.
Про те, що право власності на зазначене будинковлодіння належить повністю батькові позивачка дізналася тільки 26.11.2006 року, коли він захотів продати будинокАДРЕСА_1, що, на думку позивачки є порушенням її права як спадкоємця, оскільки вона після смерті матері має право на 1/3 частину від 1/2 частини домоволодіння, належної матері за життя.
Просить суд постановити рішення, яким визнати за нею право власності на 1/3 частину спадкового майна, що становить 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати в цій частині недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3
В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в с/засіданні позовні вимоги не визнав, заперечує проти задоволення позову. Суду пояснив, що після смерті дружини відповідача ОСОБА_3 дійсно залишилось спадкове майно, спадкоємцями за законом якого були: позивачка, її сестра ОСОБА_2 та відповідач. Грошові кошти, ювелірні вироби, одяг були розділені між сестрами. Стверджує, що позивачка не проживала в будинку НОМЕР_1 АДРЕСА_2, а за свою частку в спадковому майні отримала грошову компенсацію.
Просить суд постановити рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивачки.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази, надані на виконання вимог ст. ст. 56, 60 ЦПК України, і які є достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог, та, з'ясувавши фактичні обставини справи, а також за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту ст. 60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що після смерті в 2000 році матері позивачки залишилася спадщина, в тому числі і на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1
Доведено також, що зазначене будинковолодіння було побудоване батьками позивачки за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі і належало їм обом на праві спільної сумісної власності подружжя. Хоча домоволодіння зареєстровано на праві приватної власності на ім'я батька ОСОБА_3, мати позивачки на підставі спільної сумісної власності подружжя мала право на 1/2 частини цього будинковолодіння.
з
На час смерті ОСОБА_6. будівництво домоволодіння було вже закінчено в повному обсязі , але не здано в експлуатацію і не зареєстровано на праві приватної власності.
З пояснень третьої особи ОСОБА_2, свідківОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9, також вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 побудоване ОСОБА_3 та ОСОБА_6. під час перебування в шлюбі. Тому спадкоємцями після смерті ОСОБА_6.3а законом є ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 Підтверджено поясненнями свідків і той факт , що позивачка - ОСОБА_1 проживала в даному будинку, як при житті матері, так і після її смерті, і ніхто їй перешкод в користуванні будинком не чинив до 2006 року- до моменту, коли відповідач вирішив продати зазначене будинковолодіння.
Відповідно до ст. 1268 ч.3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Аналогічну норму, згідно якої ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, після смерті спадкодавця в тому числі і на частину домоволодіння, що вАДРЕСА_1 містить і ст. 549 ЦК України (ред.1963 року).
За таких обставин позивачка, як спадкоємець, може бути власником 1/3 частини будинковолодіння, яке складається з 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та становить 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_2
Що стосується вимог позивачки про визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодінняАДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 в частині визнання права власності на 1/3 спадкового майна, яке складається з 12 частини домоволодіння та становить 1/6 частину будинку, що в АДРЕСА_1, то як вбачається з матеріалів справи і не заперечується самими сторонами по справі 28.11.2006 року позивачка дізналася, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 повністю зареєстроване за відповідачем, про що свідчить копія рішення виконкому Надвірнянської міської ради від 14.11.2000 року та довідка Івано-Франківського ОБТІ від 28.11.2006 року, яка є в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Визнання права власності за ОСОБА_1 на вказану частину будинковолодіння тягне за собою недійсність свідоцтва про право власності на домоволодінняАДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_3. в цій частині, як незаконного.
На підставі ст. ст. 328, 331, 386, 392, 393, 1261, 1268, ЦК України, ст. 549 ЦК України (ред.1963 року), керуючись ст. ст. 3, 15, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину будинковолодіння, яке складається з 1/2 частини домоволодінняАДРЕСА_1, що становить 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_2 та визнати недійсним в цій частині свідоцтво про право власності на домоволодінняАДРЕСА_1 від 14.11.2000р., видане згідно рішення міськвиконкому від 18.05.2000р. за № 278 на ім'я ОСОБА_1
4
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна заява не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.