ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2012 року справа № 5020-1808/2011
За позовом Першого заступника прокурора міста Севастополя
(вул. Павліченко, буд. 1, м. Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради
(вул. Леніна, буд. 3, м. Севастополь, 99001)
до Севастопольської міської державної адміністрації
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2),
обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»
(99040, м. Севастополь, вул. М. Геловані, 14, кв. 22),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держкомзему у м. Севастополі
(99011, м. Севастополь, вул. Демідова, 13)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
2. ОСОБА_4 (АДРЕСА_3)
3. ОСОБА_5 (АДРЕСА_4)
4. ОСОБА_6 (АДРЕСА_5)
5. ОСОБА_7 (АДРЕСА_6)
6. ОСОБА_8 (АДРЕСА_7)
7. ОСОБА_9 (АДРЕСА_8)
8. ОСОБА_10 (АДРЕСА_9)
9. ОСОБА_11 (АДРЕСА_10)
10. ОСОБА_12 (АДРЕСА_49)
11. ОСОБА_13 (АДРЕСА_50)
12. ОСОБА_14 (АДРЕСА_54)
13. ОСОБА_15 (АДРЕСА_51)
14. ОСОБА_16 (АДРЕСА_12)
15. ОСОБА_17 (АДРЕСА_13)
16. ОСОБА_18 (АДРЕСА_52)
17. ОСОБА_19 (АДРЕСА_14)
18. ОСОБА_20 (АДРЕСА_53)
19. ОСОБА_21 (АДРЕСА_16)
20. ОСОБА_22 (АДРЕСА_17)
21. ОСОБА_23 (АДРЕСА_18)
22. ОСОБА_24 (АДРЕСА_19)
23. ОСОБА_25 (АДРЕСА_20)
24. ОСОБА_26 (АДРЕСА_20)
25. ОСОБА_27 (АДРЕСА_21)
26. ОСОБА_28 (АДРЕСА_22)
27. ОСОБА_29 (АДРЕСА_23)
28. ОСОБА_30 (АДРЕСА_20)
29. ОСОБА_31 (АДРЕСА_24)
30. ОСОБА_32 (АДРЕСА_25)
31. ОСОБА_33 (АДРЕСА_26)
32. ОСОБА_34 (АДРЕСА_27)
33. ОСОБА_35 (АДРЕСА_28)
34. ОСОБА_36 (АДРЕСА_23)
35. ОСОБА_37 (АДРЕСА_29)
36. ОСОБА_38 (АДРЕСА_30)
37. ОСОБА_39 (АДРЕСА_55)
38. ОСОБА_40 (АДРЕСА_31)
39. ОСОБА_41 (АДРЕСА_31)
40. ОСОБА_42 (АДРЕСА_32)
41. ОСОБА_43 (АДРЕСА_33)
42. ОСОБА_44 (АДРЕСА_34)
43. ОСОБА_45 (АДРЕСА_34)
44. ОСОБА_2 (АДРЕСА_35)
45. ОСОБА_46 (АДРЕСА_36)
46. ОСОБА_47 (АДРЕСА_56)
47. ОСОБА_48 (АДРЕСА_37)
48. ОСОБА_49 (АДРЕСА_38)
49. ОСОБА_50 (АДРЕСА_38)
50. ОСОБА_51 (АДРЕСА_39)
51. ОСОБА_52 (АДРЕСА_40)
52. ОСОБА_53 (АДРЕСА_57)
53. ОСОБА_54 (АДРЕСА_57)
54. ОСОБА_55 (АДРЕСА_41)
55. ОСОБА_56 (АДРЕСА_42)
56. ОСОБА_57 (АДРЕСА_43)
57. ОСОБА_58 (АДРЕСА_44)
58. ОСОБА_59 (АДРЕСА_45)
59. ОСОБА_60 (АДРЕСА_46)
60. ОСОБА_61 (АДРЕСА_47)
61. ОСОБА_62 (АДРЕСА_48).
про визнання недійсними розпоряджень, зобов’язання здійснити певні дії
Суддя Алсуф’єв В.В.
за участю представників:
прокурора –Шульга А.М., прокурор відділу, посвідчення № 574 від 18.11.2008;
позивача –ОСОБА_63 , представник, довіреність від 03.01.2012 № 03-15/2;
відповідача - Севастопольської міської державної адміністрації - ОСОБА_71, представник, довіреність від 30.12.2011 № 9426/24/2-11
відповідача - обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз» ОСОБА_65 - представник, довіреність б/н від 21.11.2011;
третьої особи - Головного управління Держкомзему у м. Севастополі - ОСОБА_66, представник, довіреність від 18.10.2011 № 8-1-6/10152
третіх осіб :
1. ОСОБА_3 –не з’явився;
2. ОСОБА_4 –не з’явився;
3. ОСОБА_5 –не з’явився;
4. ОСОБА_6 –не з’явився;
5. ОСОБА_7 –не з’явився;
6. ОСОБА_8 –не з’явився;
7. ОСОБА_9 –не з’явився;
8. ОСОБА_10 –не з’явився;
9. ОСОБА_11 –не з’явився;
10. ОСОБА_12 –не з’явився;
11. ОСОБА_13 –не з’явився;
12. ОСОБА_14 –не з’явився;
13. ОСОБА_15 –не з’явився;
14. ОСОБА_16 –не з’явився;
15. ОСОБА_17 –не з’явився;
16. ОСОБА_18 –не з’явився;
17. ОСОБА_19 –не з’явився;
18. ОСОБА_20 –не з’явився;
19. ОСОБА_21 –не з’явився;
20. ОСОБА_22 –не з’явився;
21. ОСОБА_23 –не з’явився;
22. ОСОБА_24 –не з’явився;
23. ОСОБА_25 –не з’явився;
24. ОСОБА_26 –не з’явився;
25. ОСОБА_27–не з’явився;
26. ОСОБА_28 –не з’явився;
27. ОСОБА_29 –не з’явився;
28. ОСОБА_30 –не з’явився;
29. ОСОБА_31 –не з’явився;
30. ОСОБА_32 –не з’явився;
31. ОСОБА_33 –не з’явився;
32. ОСОБА_34 –не з’явився;
33. ОСОБА_35 –не з’явився;
34. ОСОБА_36 –не з’явився;
35. ОСОБА_37 –не з’явився;
36. ОСОБА_38 –не з’явився;
37. ОСОБА_39 –не з’явився;
38. ОСОБА_40 –не з’явився;
39. ОСОБА_41 –не з’явився;
40. ОСОБА_42 –не з’явився;
41. ОСОБА_43 –не з’явився;
42. ОСОБА_44 –не з’явився;
43. ОСОБА_45 –не з’явився;
44. ОСОБА_2 –не з’явився;
45. ОСОБА_46 –не з’явився;
46. ОСОБА_47 –не з’явився;
47. ОСОБА_48 –не з’явився;
48. ОСОБА_49 –не з’явився;
49. ОСОБА_50 –не з’явився;
50. ОСОБА_51 –не з’явився;
51. ОСОБА_52 –не з’явився;
52. ОСОБА_53 –не з’явився;
53. ОСОБА_54 –не з’явився;
54. ОСОБА_55 –не з’явився;
55. ОСОБА_56 –не з’явився;
56. ОСОБА_57 –не з’явився;
57. ОСОБА_58 –не з’явився;
58. ОСОБА_59 –не з’явився;
59. ОСОБА_60 –не з’явився;
60. ОСОБА_61 –не з’явився;
61. ОСОБА_62 –не з’явився.
Суть спору:
Перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (далі –Позивач) до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»(далі –Відповідач 1) про зобов’язання повернути земельну ділянку площею 5,1 га, розташовану в районі мису Толстий (північна сторона) в місті Севастополі, у власність Українського народу від імені якого діє Севастопольська міська рада, шляхом підписання акта прийома-передачі про повернення межових знаків, та повернення державних актів в Головне управління Держкомзему для анулювання їх державної реєстрації з відповідною заявою про вчинення таких дій.
05.12.2011 першим заступником прокурора міста Севастополя подано заяву про зміну предмету позову, у якій він просив зобов’язати Відповідача 1 звільнити земельну ділянку площею 5,1 га, розташовану в районі мису Толстий (північна сторона) і місті Севастополі, а також визнати незаконними та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»на розроблення містобудівного обґрунтування та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі мису Толстий (Північна сторона)»від 22.10.2009 № 810-р, та «Про надання у власність обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»земельної ділянки площею 5,1 га розташованої в районі мису Толстий (Північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення»від 15.02.2010 № 319-р.
Ухвалою суду від 19.12.2011 вказану заяву першого заступника прокурора міста Севастополя про зміну предмета позову було прийнято до розгляду, та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Севастопольську міську державну адміністрацію (далі –Відповідач 2).
Ухвалою суду від 23.12.2011 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено громадян –членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_67, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_2, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60.
Ухвалою суду від 04.01.2012 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено ОСОБА_69 та ОСОБА_62.
12.01.2012 Першим заступником прокурора міста Севастополя подано заяву про зміну предмету позову в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у якій прокурор остаточно просив визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 22.10.2009 № 810-р «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив “Санбриз»на розроблення містобудівного обґрунтування та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі мису Толстий (північна сторона)»; визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 15.02.2010 № 310-р «Про надання у власність обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз» земельної ділянки площею 5,1 га розташованої в районі мису Толстий (північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення»; зобов’язати обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»звільнити земельну ділянку площею 5,1 га, розташовану в районі мису Толстий (північна сторона) в місті Севастополі.
Ухвалою суду від 13.01.2012 вказану заяву першого заступника прокурора міста Севастополя про зміну предмета позову було прийнято до розгляду.
Представники прокурора та Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Позовні вимоги із посиланням на статті 13, 19, 140, 145 Конституції України, статті 9, 116, 124, 126, пункт 12 Розділу X Земельного кодексу України, статті 88, 89 Водного кодексу України, статті 319, 321, 387, 396 Цивільного кодексу України обґрунтовані відсутністю правових підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку обслуговуючим кооперативом «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз».
Відповідач 1 проти позову заперечує, вважає, що позовні вимоги повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки, на його думку, вирішення земельних спорів, зокрема, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень (Севастопольської міської державної адміністрації) належить до юрисдикції адміністративних судів.
Окрім того, Відповідач 1 вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, на його думку, через не встановлення меж населеного пункту міста Севастополь відповідно до статей 173 та 174 Земельного кодексу України, унеможливлюється застосування Севастопольською міською Радою пункту 12 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в частині розпорядження землями державної власності.
Відповідач 1 також стверджує, що Севастопольська міська Рада не уповноважена на здійснення управління землями державної власності, а спірна земельна ділянка не входить до прибережної-захисної смуги, та зазначає про відсутність доказів про зайняття обслуговуючим кооперативом «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»земельної ділянки площею 5,1 га, розташованої в районі мису Толстий (північна сторона) в місті Севастополі.
Відповідач 2 - Севастопольська міська державна адміністрація проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що позовні вимоги повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Третя особа (Головне управління Державного комітету України із земельних ресурсів в місті Севастополі) просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Треті особи - члени обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз», явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Представник відповідача - обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»у судовому засіданні підтвердив обізнаність вказаних третіх осіб про час та місце розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши учасників процесу, суд,
в с т а н о в и в :
22.10.2009 Севастопольською міською державною адміністрацією було видано розпорядження «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»на розроблення містобудівного обґрунтування та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі мису Толстий (Північна сторона)»№ 810-р (надалі –розпорядження від 22.10.2009 № 810-р).
Вказаним розпорядженням було затверджено матеріали вибору земельної ділянки орієнтовною площею 5,1 га у районі мису Толстий (Північна сторона) м. Севастополь для будівництва і обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення.
Окрім того, розпорядженням від 22.10.2009 № 810-р було надано згоду Відповідачу 1 на розроблення у встановленому порядку містобудівного обґрунтування та проекту землеустрою з відведення зазначеної земельної ділянки для будівництва і обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення, а також зобов’язано обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»надати вказані розроблені та погоджені документи у міську держану адміністрацію у встановлений законом термін.
15.02.2010 Севастопольською міською державною адміністрацією було видано розпорядження «Про надання у власність обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»земельної ділянки площею 5,1 га розташованої в районі мису Толстий (північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення»№ 319-р (надалі –розпорядження від 15.02.2010 № 319-р).
Відповідно до пунктів 1 та 2 розпорядження від 15.02.2010 № 319-р Відповідачем 2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та надано у власність обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»земельну ділянку площею 5,1 га, розташовану в районі мису Толстий (північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення, з віднесенням цієї земельної ділянки за основним цільовим призначенням до категорії земель житлової та громадської забудови.
Актом прийому передачі від 30.10.2009 межові знаки спірної земельної ділянки передані на зберігання обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»/т. I а.с. 17/.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. При цьому, відповідно до частини другої цієї статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Підстави та порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачені частинами третьою та четвертою статті 116 і статтями 118 та 121 Земельного кодексу України і стосуються виключно громадян. Тобто, чинним законодавством України не встановлено можливості безоплатного отримання юридичною особою земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до частини першої статті 127, статті 128 Земельного кодексу України відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності юридичним особам здійснюється лише шляхом їх продажу.
При цьому, згідно із частиною сьомою статті 128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. А підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації є документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу).
Докази укладення Відповідачем 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,1 га розташованої в районі мису Толстий (північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення, і здійснення оплати її вартості відсутні.
Отже, видання Севастопольською міською держаною адміністрацією розпоряджень від 22.10.2009 № 810-р та від 15.02.2010 № 319-р , наслідком яких є безоплатна передача у власність Відповідача 1 спірної земельної ділянки, суперечить положенням статті 116, частини першої статті 127 і статті 128 Земельного кодексу України.
Відповідно до частин першої та п’ятої статті 88 Водного кодексу України, у редакції, що діяла на момент видання розпоряджень від 22.10.2009 № 810-р та від 15.02.2010 № 319-р, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж морів в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. При цьому, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Частиною першою статті 90 Водного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент видання розпоряджень від 22.10.2009 № 810-р та від 15.02.2010 № 319-р, встановлено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
Судом встановлено, що відповідно до Містобудівного обґрунтування розміщення об’єкту містобудування земельної ділянки для будівництва та обслуговування дачних будинків в районі м. Толстий, Північної сторони м. Севастополя, виконаного ТОВ Проектний інститут «ГРАЖДАНПРОЕКТ»на замовлення обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз», а також згідно із Матеріалами щодо аналізу кадастрових даних матеріалів зйомок попередніх років та реєстрації територіальної зони, виданих на замовлення Відповідача 1 Севастопольською міською філією ДП «Центр Державного земельного кадастру», територія спірної земельної ділянки знаходиться в водоохоронній зоні, та являє собою смугу впродовж моря довжиною 996 м та шириною від 30 м до 130 м, межею якої з півночі є акваторія Чорного моря /т.I а.с. 18-23, 28-31/.
Отже, твердження Відповідача про те, що спірна земельна ділянка не входить до прибережної-захисної смуги, не відповідає дійсності.
З огляду на зазначене, видання Відповідачем 2 розпоряджень від 22.10.2009 № 810-р та від 15.02.2010 № 319-р, наслідком яких є передача у власність обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз» земельної ділянки для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення, суперечить вимогам частини першої та п’ятої статті 88 та частини першої статті 90 Водного кодексу України, щодо її використання виключно лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів.
Суд вважає безпідставним довід Відповідача 1 про те, що через невстановлення меж населеного пункту міста Севастополь відповідно до статей 173 та 174 Земельного кодексу України унеможливлюється застосування Севастопольською міською Радою пункту 12 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України в частині розпорядження землями державної власності.
Судом встановлено, що у Містобудівному обґрунтуванні розміщення об’єкту містобудування земельної ділянки для будівництва та обслуговування дачних будинків в районі м. Толстий, Північної сторони м. Севастополя, виконаного ТОВ Проектний інститут «ГРАЖДАНПРОЕКТ», у Матеріалах щодо аналізу кадастрових даних матеріалів зйомок попередніх років та реєстрації територіальної зони, виданих Севастопольською міською філією ДП «Центр Державного земельного кадастру», а також у Акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 30.10.2009, вказано адресу: м. Севастополь, Нахімовський район /т.I а.с. 17, 18-23, 28-31/.
Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих «Про межі районів міста Севастополя»від 08.02.1977 № 3/93 затверджено межі Балаклавського, Гагарінського, Нахімовського районів і міста Білокаменська /т. III а.с. 92-102/.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III, принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту визначаються у генеральному плані населеного пункту.
Рішенням Севастопольської міської Ради «Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року»від 13.12.2005 № 4114 затверджено розроблений «НДПІ містобудівництва»та «КримНДОпроект»Генеральний план міста Севастополя до 2025 року на планувальну територію загальною площею 86,4 тис. га /т.III а.с. 123-124/.
Судом встановлено, що відповідно до Акту вибору і погодження місця розташування та цільового призначення земельної ділянки від 08.09.2008, та доданого до нього ситуаційного плану місця розташування земельної ділянки до території населеного-пункту міста Севастополя відноситься й спірна земельна ділянка /т. II а.с.69/.
Слід також зазначити, що як випливає із змісту Містобудівного обґрунтування розміщення об’єкту містобудування земельної ділянки для будівництва та обслуговування дачних будинків в районі м. Толстий, Північної сторони м. Севастополя, при його розробці, для характеристики району будівництва, ТОВ Проектний інститут «ГРАЖДАНПРОЕКТ»користувалося саме Генеральним планом міста Севастополя, затвердженим у 2005 році /т.I а.с. 20-21/.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту - місто Севастополь, отже, відповідно до пункту 12 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження цими землями здійснює Севастопольська міська Рада.
При цьому суд не приймає до уваги довід Відповідача 1 про те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів»від 08.09.2005 № 2850-IV місто Севастополь визначено як регіон, а не населений пункт, оскільки вказаний Закон не регулює спірні правовідносини, а визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій.
Суд також не приймає довід Відповідача 1 про те, що Севастопольська міська рада не уповноважена на здійснення управління землями державної власності, оскільки розмежування земель державної та комунальної власності у даному випадку не здійснено, і Позивач має повноваження на розпорядження землями на підставі положень пункту 12 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 13 Конституції України, норми якої мають пряму дію, від імені Українського народу права власника на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Отже прокурор має право звернутись до господарського суду в інтересах держави і у спірних відносинах, де стороною є орган місцевого самоврядування.
Суд не приймає довід Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо підвідомчості даної справи адміністративним судам з огляду на зазначене в ухвалі про відмову у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі від 23.12.2011 /т.II а.с. 21-23/.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку площею 5,1 га, розташованої в районі мису Толстий (північна сторона) м. Севастополя (вул. Бельбекська), за обслуговуючим кооперативом «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»та його членами в установленому порядку на підставі розпоряджень від 22.10.2009 № 810-р та від 15.02.2010 № 319-р не зареєстровано, державні акти на право власності на ці землі не видавались. Це підтверджується листом Прокуратури міста Севастополя від 13.01.2012 № 05/3-46вик-12, а також Довідкою про проведення перевірки додержання законодавства при отриманні обслуговуючим кооперативом «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»та його членами права власності на земельні ділянки площею 5,1 га в районі мису Толстий м. Севастополя, складеною помічником прокурора міста Севастополя з питань захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин юристом 1 класу ОСОБА_70 /т. II а.с. 89-92/.
Окрім того, як випливає із вказаної довідки про проведення перевірки прокуратурою, а також з листа Севастопольської міської філії «Держаного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»від 26.12.2011 № 3/3102 та листа Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 27.12.2011 № 8-6-1/13463, бланки державних актів на право власності на спірну земельну ділянку громадян-членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»були заповнені на підставі розпорядження від 15.02.2010 № 319-р, але не зареєстровані в установленому порядку та не видані /т. II а.с. 93-99/.
Судом досліджено копії бланків державних актів на право власності на земельну ділянку громадян-членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз», і встановлено відсутність в них відомостей про реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Прокурором та Позивачем в обґрунтування вимоги про зобов’язання обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»звільнити земельну ділянку площею 5,1 га, розташовану в районі мису Толстий (північна сторона) в місті Севастополі, не надано суду жодних доказів щодо зайняття вказаної земельної ділянки саме Відповідачем 1. Наявний в матеріалах справи Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 30.10.2009 не є таким доказом, оскільки свідчить лише про прийняття Відповідачем 1 на зберігання межових знаків, встановлених інженером-геодезистом ПП «Севастопольське підприємство геодезії, землеустрою і проектування».
За таких обставин, з огляду на наведене, наявні підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 22.10.2009 № 810-р «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»на розроблення містобудівного обґрунтування та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі мису Толстий (північна сторона)», та розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 15.02.2010 № 310-р «Про надання у власність обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»земельної ділянки площею 5,1 га розташованої в районі мису Толстий (північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення». Відповідно в частині вимоги про зобов’язання обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»звільнити земельну ділянку площею 5,1 га, розташовану в районі мису Толстий (північна сторона) в місті Севастополі, позов задоволенню не підлягає.
Частиною другою статті 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Відповідно до вказаної норми прокурором було подано позовну заяву до господарського суду міста Севастополя із вимогою про зобов’язання обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»повернути земельну ділянку площею 5,1 га, розташовану в районі мису Толстий (північна сторона) в місті Севастополі, у власність Українського народу від імені якого діє Севастопольська міська рада. Отже, судом було порушено справу з додержанням правил виключної підсудності.
Однак, після прийняття судом до розгляду заяви прокурора про зміну предмету позову, у якій також заявлено позовні вимоги й до Севастопольської міської державної адміністрації, та залучення останньої до участі у справі в якості другого відповідача, змінилась підсудність справи, оскільки, згідно із частиною четвертою статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, у яких відповідачем є Севастопольська міська державна адміністрація розглядаються господарським судом міста Києва.
Згідно із частиною третьою статті 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
При цьому, суд не може прийняти до уваги рекомендаційне роз’яснення, що міститься у пункті 20.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.2011 № 10, надане відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки в ньому здійснено поширене тлумачення норми частини третьої статті 17 Господарського процесуального кодексу України, тобто до її буквального значення про обов’язок суду розглянути справу по суті було додано виняток з цього правила у випадках, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи. Слід зазначити, що у даному випадку також виникла й конкуренція норм частини другої і частини четвертої статті 16 Господарського процесуального кодексу України, яку згідно із пунктом 20.8 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України судам рекомендовано вирішувати на користь підсудності господарського суду міста Києва. Проте, така позиція не має жодної аргументації, заснованої на приписах Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Згідно із частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, у даному випадку, суд керувався безпосереднім змістом закону, та, розглянув справу по суті без її передачі до господарського суду міста Києва.
Керуючись статтями 13, 14, 19, 140, 145 Конституції України, статтями 9, 116, 125, частиною першою статті 127, статтею 128, пунктом 12 Розділу X Земельного кодексу України, статтями 319, 321 Цивільного кодексу України, статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 1 Закону України «Про планування і забудову територій», статтею 4, частиною третю статті 17, статтями 33-34, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 22.10.2009 № 810-р «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»на розроблення містобудівного обґрунтування та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі мису Толстий (північна сторона)».
3. Визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 15.02.2010 № 310-р «Про надання у власність обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз»земельної ділянки площею 5,1 га розташованої в районі мису Толстий (північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення»;
4. В решті позовних вимог відмовити.
Суддя В.В. Алсуф’єв
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 20.01.2012.