ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "17" січня 2012 р.                                                                                    Справа № 5/31-Б-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., - доповідач у справі

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргуДержавного агентства резерву України

на ухвалугосподарського суду Херсонської області від 07.07.2011року

та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року

у справі№ 5/31-Б-08 господарського суду Херсонської області

За заявою Управління пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області,

Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області,

доДочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Партизанський елеватор"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін: від  Державного агентства резерву України –представник Сущук Т.І.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.07.2011 року, за результатами  попереднього засідання у справі № 5/31-Б-08, визнано вимоги кредиторів до дочірнього підприємства "Партизанський елеватор" ДАК "Хліб України" Генічеського району Херсонської області і затверджено реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги:

Генічеського РЦЗ –15 425,20 грн. - 2 черга;

ВД ХОВ ФСС з ТВП –8 547,01 грн. - 2 черга;

ВВД ФСС від НВ в Генічеському районі 6 640,16 грн. - 2 черга;

УПФУ в Генічеському районі –382 315 грн. - 2 черга;

ДПІ у Генічеському районі –220 022,93 грн., з яких 204 019,26 грн. 3 черга, 16 003,67 грн. –6 черга;

ХОВ ФСЗІ –24 232,27 грн. - 4 черга;

ПСП "Вікторія-Агро" - 303 207,09 грн. –4 черга та судові витрати 125 грн. –1 черга;

ПП "Навігатор-Агро" –5 000 грн. –4 черга та судові витрати 125 грн. –1 черга;

гр. ОСОБА_1 –83 900 грн. –4 черга та судові витрати 125 грн. –1 черга;

НАК "Украгролізинг" в особі Херсонської філії –71 311,37 грн. - 4 черга та судові витрати 125 грн. –1 черга;

ДАК "Хліб України" –534 915,52 грн. –4 черга та судові витрати 125 грн. –1 черга;

ПП ОСОБА_2 –599 939,09 грн., –4 черга та судові витрати 125 грн. –1 черга;

ДП "АРЗПАК" –3 014,28 грн. - 4 черга та судові витрати 125 грн. –1 черга;

Державного комітету України з державного матеріального резерву України 43 992,15 грн. - 3 черга;

заборгованість по заробітній платі –20 001,68 грн. - 2 черга.

Вимоги кредиторів –ПП "Вікторія -Агро" в сумі 933 479,95 грн., ДАК "Хліб України" в сумі 48 203,05 грн., ПП ОСОБА_2 в сумі 47 380,46 грн., ВД ХОВ ФСС з ТВП в сумі 102,07 грн., НАК "Украгролізинг" в особі Херсонської філії в сумі 2 496,26 грн., ВДВС Генічеського РУЮ в сумі 970 292,78 грн., Державного комітету України з державного матеріального резерву України в сумі 253 063,44 грн., ТзОВ "Днепродомнаремонт-метал" в сумі 801 428,23 грн. відхилено.

Визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Зобов'язано розпорядника майна в 10-ти денний строк скликати і провести перші загальні збори кредиторів, якими утворити комітет кредиторів і визначитися щодо подальшої процедури банкрутства боржника; протоколи зборів кредиторів і засідання комітету кредиторів, аналіз фінансового становища боржника розпоряднику майна подати до суду.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року, ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.07.2011р. у справі № 5/31-Б-08 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного агентства резерву України - без задоволення.

          Не погоджуючись із прийнятими судовими актами попередніх інстанцій,  Державне агентство резерву України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,  у якій просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.07.2011 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати Державне агентство резерву України кредитором  Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Партизанський елеватор" на суму 297 055,59 грн., які віднести до третьої черги задоволення кредиторських вимог, посилаючись на порушення судами вимог матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст. ст.  8, 11, 12, 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", вимог п. 21 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 року, Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996року № 57-96 ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію", вимог ст. 41 Господарського процесуального кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

          Переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки  ухвала господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняти , в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України,  при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи  з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Державним агентством резерву України заявлено кредиторські вимоги до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Партизанський елеватор" в сумі 297 055,59 грн., з яких 119 984,61 грн. основний борг, решта 177 070,98 грн. штрафні санкції і пеня, з підстав самовільного використання матеріальних цінностей, переданих на зберігання.

В обґрунтування своїх вимог, кредитор посилався на акт перевірки № 69 від 06.06.05року, згідно якого виявлено самовільне відчуження пшениці 3 класу у кількості 18,832 т., пшениці 4 класу –25,091 т. та соняшника у кількості 64,599 т. на загальну суму 119 984,61 грн. та накладення, на підставі  ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", штрафних санкцій у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей та пені.

В ухвалі за результатами  попереднього засідання господарським судом Херсонської області встановлено, що боржником вимоги кредитора відхилено з підстав відсутності факту самовільного використання матеріальних цінностей і з посиланням на проведення списання пшениці, відповідно до актів зачистки та крадіжку соняшнику, що, на думку боржника, підтверджується актом перевірки КРУ Державного комітету з державного матеріального резерву від 10.07.2003р., відповідно до якого, на час перевірки на зберіганні матеріальні цінності відсутні, самовільного використання матеріальних цінностей держрезерву не виявлено та зафіксовано факт крадіжки соняшнику; різниця по пшениці та соняшнику списана відповідно до актів зачисток, затверджених Херсонською обласною ДХІ.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідні акти зачисток боржником подано до суду. По факту крадіжки соняшнику на суму 43 992,15 грн. порушено кримінальну справу № 610035 –03.

У зв'язку із наведеним, судом першої інстанції вимоги кредитора визнано частково в сумі 43 992,15 грн., яка складає вартість соняшнику, решта вимог -  судом відхилено, із посиланням на відсутність факту самовільного використання боржником матеріальних цінностей та наявність факту крадіжки, що виключає можливість нарахування штрафу і пені, передбачених ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

На думку господарського суду Херсонської області, вибуття матеріальних цінностей сталося не з вини та не внаслідок неправомірних дій боржника,оскільки, в даному випадку відсутня воля останнього.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погодилась із таким висновками суду першої інстанції та встановила, що заявлені Державним агентством резерву України кредиторські вимоги в сумі 297 055,59 грн. складаються  з 119 984,61 грн. основного боргу та 177 070,98 грн. штрафних санкцій і пені (а.с. 55- 78, т.4) з посиланням на акт перевірки № 69 від 06.06.2005р. (а.с. 71 –74, т.4), згідно якого виявлено самовільне відчуження пшениці 3 класу у кількості 18,832 т., пшениці 4 класу –25,091 т. та соняшника у кількості 64,599 т. на загальну суму 119 984,61 грн.

Суди попередніх інстанцій  як на  доказ, у даному випадку, посилались на  акт перевірки КРУ Державного комітету з державного матеріального резерву від 10.07.2003р. (а.с. 88-90, т.5), у якому зазначено, що на час перевірки на зберіганні матеріальні цінності відсутні, самовільного використання матеріальних цінностей держрезерву не виявлено та зафіксовано факт крадіжки соняшнику.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши в касаційному порядку ухвалу господарського суду за результатами попереднього засідання, в частині розгляду кредиторських вимог Державного агентства резерву України, та постанову суду апеляційної інстанції  вважає, що останні прийняті з порушенням норм процесуального права, а також,  вимог ст.ст. 1,  14, 15 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в зв'язку з чим,  підлягають скасуванню, а справа в цій частині  -  передачі на новий розгляд до господарського суду, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що внаслідок винесення ухвали за результатами попереднього засідання  про визнання  грошових вимог,  кредитор набуває права брати участь у провадженні у справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, що за своїм змістом дорівнює  судовому рішенню про задоволення позову.

          Відповідно до вимог ч. 2  ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кожного із  кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається  дата  проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Колегія суддів  Вищого господарського суду України вважає, що  у попередньому судовому засіданні господарський суд, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство,  зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника , що подані протягом тридцяти денного строку після публікації оголошення,  незалежно від факту їх визнання чи відхилення  боржником.

Згідно ч. 1  статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Кредитори, виходячи з вимог ч. 1 ст. 14 спеціального Закону,   повинні довести  свої грошові вимоги   відповідними документами (рішеннями суду,  відповідями на претензію, договорами, актами звірок,первинними  товарно-транспортними  накладними та ін.), тобто,  факти наявності  грошових зобов'язань боржника  повинні бути встановлені господарським судом, як за розміром так і  за суттю.

На підставі вимог ч.1,2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог  ч. 1 ст.4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально –більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання,  що виникають у процесі розгляду справи.  

Відповідно до ч. 2  ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство  у порядку  провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей,  встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".  

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що звернення кредитора в процедуру банкрутства боржника за захистом свого порушеного майнового права, у тому числі, за  отриманням задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника,   є альтернативою задоволення вимог кредитора,  внаслідок захисту його майнових  інтересів у позовному провадженні.

Відповідно до вимог  ст. 1 спеціального  Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

          Як вбачається з тексту ухвали господарського суду за результатами  попереднього засідання  від 07.07.2011 року, суд  першої інстанції в ухвалі  фактично  ухилився,  в порушення  вимог ст.ст.4-2 ,4-7, ст. 43, 84 ГПК України, від надання правового аналізу та докладного  розгляду по суті  грошових вимог Державного агентства резерву України до боржника , які не були включені розпорядником майна до реєстру та були предметом розгляду у судовому засіданні.

        Крім того,  за наявності двох актів перевірки, а саме, -  № 69 від 06.06.05року, згідно якого виявлено самовільне відчуження пшениці 3 класу у кількості 18,832 т., пшениці 4 класу –25,091 т. та соняшника у кількості 64,599 т. на загальну суму 119 984,61 грн. та накладення, на підставі  ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", штрафних санкцій у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей і пені,   а також , -   акту перевірки КРУ Державного комітету з державного матеріального резерву від 10.07.2003р., у якому зазначено, що на час перевірки на зберіганні матеріальні цінності відсутні, самовільного використання матеріальних цінностей держрезерву не виявлено та зафіксовано факт крадіжки соняшнику, надав перевагу, у якості доказу, останньому акту, при цьому не зазначивши, в порушення вимог ст. 84 ГПК України,  з яких мотивів така перевага була судом  надана.

                На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, ухвала господарського суду, за результатами  попереднього засідання, не містить  правової  оцінки змісту заяви даного кредитора, який звернувся до  господарського суду та боржника  в тридцятиденний строк, в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

                  В ухвалі за результатами попереднього засідання,  в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України,  ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, господарський суд  не розглянув та не встановив підстави, причини та період  виникнення кредиторських вимог  Державного агентства резерву України, не з'ясував,  чи мали місце обставини, на які посилається кредитор, та якими доказами вони підтверджуються.

               Господарський суд також, не з'ясував характер  вимог вказаного кредитора,   момент виникнення грошових вимог, в мотивувальній частині ухвали не послався на належні та допустимі докази,  а також  не  надав правовий аналіз конкретним   первісним документам, які були додані Державним агентством резерву України до письмової заяви  в підтвердження грошових вимог, у строки,  визначені ст. 14  спеціального Закону , а також не з"ясував в ухвалі, в порушення вимог ст.ст.43,84 ГПК України,  чи були надані кредитором в підтвердження виникнення грошових вимог до боржника, належні   первісні приймальні та товарно-транспортні документи, що підтверджують факт  закладення матеріальних цінностей на зберігання боржником.

               Щодо перегляду   ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання в апеляційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1, 2  ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

      Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із висновками суду другої інстанції, що викладені у постанові від 16.08.2011,  оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції, всупереч приписам ст. 101  Господарського процесуального кодексу України, щодо повторного розгляду справи,  недоліків ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання не усунув,  по суті Одеський апеляційний господарський суд справу, в оскаржуваній частині, повторно не розглянув.

Поряд з наведеним, у  судових актах попередніх інстанцій , в порушення вимог ст.ст.43,84 ГПК України,   не міститься  посилання на  дати,  номери   та конкретний зміст актів зачисток, затверджених Херсонською обласною ДХІ, про списання різниці по пшениці та соняшнику, на які судові інстанції посилались у якості доказу відсутності грошових вимог Державного агентства резерву України,  а також, посилання на те, що вказані акти стосуються саме тих  матеріальних цінностей, що складають предмет грошових вимог кредитора.

Вказане  свідчить про допущену судами неповноту судового слідства та розгляд справи про банкрутство  при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 8 Закону України  "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що поставка матеріальних цінностей до державного резерву і розміщення замовлень на їх поставку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності здійснюється в основному на підставі замовлень на поставку продукції для державних потреб з наступним відшкодуванням усіх витрат відповідальних зберігачів. У разі потреби для забезпечення виконання встановлених обсягів накопичення запасів державного резерву центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, приймає рішення про закупівлю матеріальних цінностей, у порядку, встановленому Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Частиною  4 ст. 11 наведеного Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі, самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 21 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 року, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 року № 57-96-ВР доручено Держкомрезерву України та його територіальним органам здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться (далі - відповідальні зберігачі).

Перевірка проводиться уповноваженими представниками Держкомрезерву України або його територіальних органів за участю працівників відповідального зберігача.

За результатами перевірок складаються акти, з якими обов'язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою.

У разі відмови цих посадових осіб від підписання акта перевірки на ньому уповноваженим представником Держкомрезерву України або його територіальних органів робиться відповідний запис.

За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Отже, визнаючи заявлені грошові  вимоги частково, на суму 43 992,15 грн., яка складає вартість соняшнику, по факту крадіжки якого, порушено кримінальну справу № 610035 –03, суди попередніх інстанцій  не надали докладний  правовий аналіз вимог Державного агентства резерву України, виходячи з  приписів   ст. ст.  8, 11,  14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", вимог п. 21 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 року, Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996року № 57-96 ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)", у тому числі  судами  не наданий аналіз , чи охоплюється вказана правова ситуація нормами, що регулюють поняття  "незабезпечення збереження  матеріальних цінностей".

Допущені  господарським судом Херсонської області та Одеським апеляційним  господарським судом в ухвалі та постанові   порушення норм процесуального права, та спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом",  виходячи з меж компетенції,   передбаченої ст. 111-7 ГПК України,  не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

           Враховуючи викладене, керуючись статтями 1117, 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Державного агентства резерву України задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 у справі № 5/31-Б-08, скасувати.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.07.2011 року у справі № 5/31-Б-08, в частині визнання грошових вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву України до боржника   в сумі 43 992,15 грн.  та відхилення  грошових вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву України   в сумі 253063,44 грн.  -  скасувати.

Справу № 5/31-Б-08, в  частині розгляду  вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву України, передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий                                                                        І.Ю. Панова

Судді                                                                                     О.В. Білошкап

                                                                                              М.І. Хандурін