Головуючий у 1 інстанції - Мінська Т.М.

                                                                                              Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.    

                                                                 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

 Постанова

Іменем України

22 квітня 2008 року                                                                     справа № 22-а-4339/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                             Сіваченка І.В.

суддів                                                    Гаврищук Т.Г., Арабей Т.Г.

при секретарі  за участі представника відповідача	Чуріковій Я.О.  Домніної М.В.
розглянувши у відкритому	судовому засіданні
апеляційну скаргу	Державної податкової інспекції у                                   м. Свердловську Луганської області
на постанову	господарського суду Луганської області
від	28 лютого 2008 року
по адміністративній справі	№ 10/347 н-ад
за позовом	Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до	Державної податкової інспекції у                                   м. Свердловську Луганської області
про	визнання незаконним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області (далі - ДПІ в м. Свердловську) від 01.12.2006 р. № 0001052343/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операції (далі - РРО).

Постановою господарського судом Луганської області від 28.02.2008 р. позов СПД ОСОБА_1було задоволено, визнано нечинним рішення ДПІ у м. Свердловську № 0001052343/0 від 01.12.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2000 грн.

Суд першої інстанції в обґрунтування законності прийнятого рішення послався на те, що оскільки СПД ОСОБА_1 були сплачені кошти в якості передплати за проведення банкету, послуга фактична надана не була, тому підстави для застосування РРО при такій операції були відсутні.

Не погодившись з прийнятою судом постановою, ДПІ у м. Свердловську подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що постанова має бути скасована у зв'язку з тим, що судом першої інстанції при її винесенні порушено норми матеріального права, а саме: п.2 ст.1, пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон N 265), п 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, п. 4.4, п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

24.11.2006 р. згідно плану перевірок на листопад 2006 року працівниками Державної податкової адміністрації в Луганській області ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі посвідчень №№ 1404, 1405, 1406 від 23.11.2006 р. проведено перевірку господарської одиниці, що належить відповідачу - бару, розташованому за адресою: м. Свердловськ, вул. Енгельса, 31, про що складено акт № 12320477/2340.

Перевірка проведена в присутності бармена-офіціанта ОСОБА_2

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено:

розрахункова операція при передоплаті попереднього замовлення № 714 на суму 400 грн. барменом ОСОБА_2проведена без застосування РРО, особі, яка отримала товар, розрахунковий документ встановленої форми не виданий;

в загальному переліку товарів, на які було зроблено попередню оплату, були також підакцизні товари.

Висновок перевірки:

1   в порушення п.1 ст.3 Закону № 265 розрахункова операція проведена без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного в фіскальний режим роботи РРО,

2   в порушення п.2 ст.3 Закону № 265 особі, яка отримала товар, розрахунковий документ встановленої форми не виданий.

До акту перевірку додано рахунок від 24.11.2006 р., в якому перелічені страви, а також спиртні напої, на загальну суму 768 грн., в тому числі алкогольні напої на суму 150 грн.

В акті перевірки зазначено, що бармен-офіціант ОСОБА_2від підпису відмовилась.

На підставі даного акту ДПІ в м. Свердловську прийнято рішення від 01.12.2006 р. № 0001052343/0, яким відповідно до п.1 ст. 17 Закону № 265 до СПД ОСОБА_1застосовано штрафну санкцію у сумі 2000 грн.

 

Позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на порушення порядку проведення перевірки, зокрема позивач стверджує, що в порушення ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» він не був попереджений про проведення планової перевірки за 10 днів, перед початком перевірки йому не були надані під розпис документи, передбачені ст. 11-2 вищеназваного Закону, а також перед початком перевірки не зроблений запис у журналі проведення перевірок.

На підставі посвідчень посадові особи направлялись на перевірку СПД ОСОБА_1, а фактично здійснили перевірку цього підприємця і приватного підприємця ОСОБА_6. Попередній прийом замовлення страв, що вибрали клієнти, здійснювала повар приватного підприємця ОСОБА_6., а не працівник позивача. Також позивач вважає, що проведення контрольної закупки є порушенням способу проведення перевірки.

Відповідач на обґрунтування своїх доводів зазначає, що Закон про РРО є спеціальним, відтак інші законодавчі акти, зокрема Закону України «Про державну податкову службу в Україні», застосовується в частині, не врегульованій Законом про РРО, тому 24.11.2006 р. проведена планова перевірка позивача за окремими щомісячним планом, що регламентовано п. 2.6. додатка 2 до Наказу ДПА України від 11.10.2005 р. № 441 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії структурними підрозділами».

Також відповідач зазначає, що в ході перевірки здійснено перевірку саме позивача, оскільки попереднє замовлення оформлено саме працівником позивача, ним же здійснено і друкування X - звіту на РРО, який зареєстровано за позивачем, відтак перевірка іншого приватного підприємця ОСОБА_6  не проводилась.

 

            Перевіривши наведені сторонами доводи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення статей 2, 3, 17 Закону № 265.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що факт реалізації товару (послуги) позивачем на день перевірки відсутній. Позивачем отримано від відповідача не вся сума попереднього замовлення, а лише її частину, умовно визначену без зазначення конкретної послуги (товару). Тобто факт передачі позивачу готівкових коштів в сумі 400 грн. не можна розглядати як розрахункову операцію в розумінні Закону про РРО. Відтак, факт порушення позивачем п.1 і п. 2 ст. З Закону про РРО є недоведеним.

Однак таке застосування пунктів 1,2 статті 3 Закону N 265 є неправильним.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 зазначеного Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 Закону N 265 визначенням розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа (затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за N 105/5296) зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обов'язковими реквізитами фіскального касового чека є, зокрема. його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис "фіскальний чек".

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 5 лютого 2001 року за N 107/5298, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Пунктом 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону N 265).

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 статті 17 Закону N 265 у вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг).

Із прийняттям працівником позивача передоплати за організацію та обслуговування банкету між СПД ОСОБА_1 і замовником фактично було укладено угоду щодо надання послуги та здійснено реалізацію останньої, тому отримані кошти мали бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму і з видачею його замовнику.

Оскільки позивачем не були виконані вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону N 265, ДПІ у м. Свердловську правомірно застосувала до нього штраф у розмірі 2000 грн.

Вищезазначена позиція ДПІ у м. Свердловську узгоджується з позицією Верховного суду України в аналогічній справі (Постанова Верховного Суду України від 25.09.2007 року).

Додатково слід зазначити, що посилання суду першої інстанції на специфічність проведення розрахункових операцій у сфері харчування є в даному випадку безпідставним, оскільки норми Закону N 265 є обов'язковими. Так, згідно ч.2 ст.1 Закону N 265 встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

 

Доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки не знайшли свого підтвердження.

Так, відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1)  направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2)         копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, представник господарчого суб'єкту - бармен-офіціант ОСОБА_2 відмовилась від отримання матеріалів перевірки і підпису на відповідних документах. Відтак ствердження про невиконання працівниками податкового органу зазначених вимог закону є недоведеним.

Далі, перевірка проведена на підставі плану-графіку, затвердженого керівником податкового органу. Колегія суддів розуміє цей документ як належний, й не потрібно, щоб він обов'язково носив назву “наказ”, його сутність відповідає приписам законодавства, працівники податкового органу здійснили перевірки не самовільно, а на підставі розпорядження належного керівника. Направлення на перевірку також не містять порушень порядку їх складення.

Відповідно до ч.7 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом № 265. Тому попереднє попередження платника податків за 10 днів до початку перевірки законодавством не вимагається.

Також позивач стверджує, що в приміщенні, в якому проводилась перевірка - м. Свердловськ, вул. Енгельса, 31, здійснює підприємницьку діяльність, крім позивача, і інший суб'єкт господарювання. Але даний факт не досліджений в ході перевірки і не відображений в акті перевірки. Рахунок - замовлення на банкет був власноруч заповнений саме барменом-офіціантом ОСОБА_2, яка перебуває в трудових відносинах з позивачем, відтак і ці доводи СПД ОСОБА_1не можуть бути прийняті до уваги.

Проведення перевірки одразу після здійснення працівниками податкового органу замовлення також не може бути розцінено як порушення законодавства.

 

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити. 

В повному обсязі постанова складена 25.04.2008 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області - задовольнити.

Постанову господарського суду Луганської області від 28 лютого 2008 року у справі № 10/347 н-ад за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області «про визнання незаконним рішення» - скасувати.

У задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області «про визнання незаконним рішення» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.

 

 

Головуючий

 

Судді