Справа № 22-а-3211/08

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2008 рік                                                                                                    місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                   Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:                      Ляшенка Д.В., Колеснік Г.А.

при секретарі судового засідання:                    Агейченковій К.О.

З участю сторін: позивача ОСОБА_1, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та були визнані неправомірними дії Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради, щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплачених суд щорічної допомоги на оздоровлення встановлених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з відповідача на користь ОСОБА_1 було стягнуто недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки в сумі 3945 грн. в частині вимог щодо стягнення недоплачених суд щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік та вимог щодо зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати допомогу на оздоровлення з урахуванням мінімальної заробітної плати , яка встановлюється кожен рік Законом України «Про Державний бюджет» - судом було відмовлено.

Відповідач з вказаною постановою суду не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріалами справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Суд 1-ї інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,  якому була встановлена 3-тя група інвалідності, та йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати. З 18.12.2006 року ОСОБА_1 встановлена 2-га група інвалідності, та відповідно йому підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати

Колегія суддів, вважає, що суд 1-ї інстанції вірно виходив з вимог Закону, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, сплачуючи позивачу допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку.

Відповідно до ст.17  ЗУ № 2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Суд першої інстанції також вірно врахував норми ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  яким дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призупинена на 2006 рік, з огляду на що, виплата одноразової допомоги на оздоровлення має складати суму встановлену Законом України «Про Державний бюджету України на 2006 рік».

            Також, судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати допомогу на оздоровлення з урахуванням мінімальної заробітної плати , яка встановлюється кожен рік Законом України «Про Державний бюджет», оскільки відповідно до вимог ст.ст. 2, 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

            За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

            Повний текст ухвали виготовлено 24 квітня 2008 року.

     З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну  скаргу Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року, якою позовні вимоги ОСОБА_1були задоволені частково та були визнані неправомірними дії Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради, щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення встановлених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з відповідача на користь ОСОБА_1 було стягнуто недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки в сумі 3945 грн., та відмову в задоволенні позову в частині стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, та вимоги щодо зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати допомогу на оздоровлення з урахуванням мінімальної заробітної плати , яка встановлюється кожен рік Законом України «Про Державний бюджет» - залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали в повному обсязі.

Колегія суддів: