Справа № 4-734/08

ПОСТАНОВА

25 квітня 2008 року                                                                                                                         м. Київ 

Суддя Печерського районного суду м. Києва Фінагєєв В.О., при секретарі Кабанець О.С., за участю прокурора, скаржник ОСОБА_1 та його захисника, потерпілої ОСОБА_2 розглянувши скаргуОСОБА_1 на постанову заступника  начальника управління з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України  про порушення кримінальної справи від 24.10.2007 року по ч. 2 ст. 139  КК України, -

ВСТАНОВИВ:

            ОСОБА_1  звернувся до Печерського районного суду м. Києва з даною скаргою та просив суд винести постанову, якою  скасувати постанову заступника  начальника управління з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України  про порушення кримінальної справи від 24.10.2007 року по ч. 2 ст. 139  КК України.

    Свою скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи, слідство, на підставі матеріалів кримінальної справи прийшло до висновку, що він, своїми умисними діями, які виразились у ненаданні без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо воно спричинило смерть хворому. При цьому слідство не врахувало той факт, що доставленому 25.08.03 в Фастівську ЦРЛ невідомому, яким в подальшому виявився ОСОБА_3, був встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні рани голови. Він, як лікар ортопед-травматолог не є фахівцем з лікування черепно-мозкових травм і його посадові обов'язки не вимагають від нього здійснювати таке лікування, оскільки в системі районної лікарні існує відповідна служба зі штатом фахівців цього напрямку.

            В судовому засіданні скаржник та його захисник скаргу підтримали в повному  обсязі просили суд її задовольнити, пославшись на обставини викладені в скарзі.

Представник прокуратури в судовому засіданні скаргу не визнав, просив суд відмовити в її задоволенні та суду пояснив, що при порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК України, заступник начальника управління діяв у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства України та відповідно до своїх повноважень, передбачених ст.ст. 98, 130 КПК України, маючи для того приводи та достатні дані, які вказують на наявність ознак злочинів в діяхОСОБА_1

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні погодилась з думкою прокурора вказавши, що підстав для скасування постанови немає.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення скаржника, його захисника, доводи прокурора та потерпілої, дослідивши  матеріали,  на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, приходжу до висновку про не обґрунтованість скарги, оскільки у Генеральної прокуратури України на час порушення кримінальної справи були передбачені законом приводи і підстави для винесення постанови від 24.10.2007 року, а джерела отримання даних, які стали підставою для винесення постанови, законні і обґрунтовані.

Відповідно до ст. 4 КПК України прокурор зобов'язаний в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання. Згідно ст. 98 цього Кодексу при наявності приводів і підстав (ст. 94 КПК України) прокурор зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи.

Відповідно до змісту постанови про порушення кримінальної справи -  в ході розслідування кримінальної справи № 47-539  було встановлено, що лікар ОСОБА_1, діючи умисно, будучи медичним працівником, в період з 28 серпня по ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходячись у м. Фастів, не провів належного обстеження ОСОБА_3, без поважних причин, не виконав рекомендації лікаря-нейрохірурга та не направив хворого для обстеження до Київської обласної клінічної лікарні № 1, не надавши йому таким чином медичну допомогу у повному обсязі відповідно до його клінічного стану, а продовжив його лікування в умовах Фастівської ЦРЛ. При цьому, ОСОБА_1 мав можливість надати ОСОБА_3 таку допомогу, однак свідомо цього не зробив. В період з 28 серпня по 03 вересня 2003року стан хворого ОСОБА_3 погіршувався і ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер у лікарні. У історії хвороби ОСОБА_3 лікар-ординатор ОСОБА_1 зробив наступний запис: "ІНФОРМАЦІЯ_1 18.20. незважаючи на вжиту інтенсивну терапію, реанімаційні заходи констатована смерть". Однак, у висновку експертизи зазначено, що даних про те, що ОСОБА_3 потребував реанімаційних заходів, та про те, що вони йому проводились з 25.08.03 по ІНФОРМАЦІЯ_1 в медичній карті немає".

 Аналіз матеріалів на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи свідчить про наявність в них достатніх даних, які вказують на наявність в діях  ОСОБА_1, ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК України, а тому кримінальну справу було порушено з дотриманням вимог ст. 94 КПК України, в порядку визначеному ст.ст. 97, 98 КПК України і підстав для скасування постанови немає.

Приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором під час досудового слідства ознак злочину (п.5 ч. 1 ст.94 КПК України), а підставою наявність достатніх даних, які вказували на наявність ознак злочину.

В зв'язку з викладеним скарга є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 94, 95, 97, 98, 236-7, 236-8  КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1   залишити без задоволення.

Копію постанови направити прокурору, потерпілому та особі, яка подала скаргу.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва. 

Суддя: