Справа № 22ц-770/2008                    Головуючий у 1 інстанції -Артюх К.В.

Категорія - цивільна

                                                            Доповідач - Ішутко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2004 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до Чернігівського юридичного коледжу, Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці про скасування наказу про надання відпустки,

в с т а н о в и в :

         Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2004 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про скасування наказу про надання відпустки.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким скасувати наказ №131 -к від 20 червня 2002 року в частині надання йому відпустки та зобов”язати відповідача перенести відпустку на інший час, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неправильне застосування судом матеріального закону, тобто, не застосування ст.ст.79, 80 КЗпП України та ст. 10 Закону України „Про відпустки”.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,   апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказом від 20 червня 2002 року №131-к відпустку ОСОБА_1було надано відповідно до ст.ст.6,9,10 Закону України „Про відпустки” та Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів), інших установ і закладів, педагогічним, науково - педагогічним працівникам та науковим працівникам”.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

По справі встановлено, що ОСОБА_1наказом від 10 грудня 2001 року №312 -к була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення дитиною 4-х річного віку з 12 грудня 2001 року до 11 грудня 2002 року.

Наказом від 12 грудня 2001 року №315 -к на підставі заяви позивача ОСОБА_1 було допущено до виконання трудових обов”язків з 12 грудня 2001 року на 2001-2002 навчальний рік з неповним педагогічним навантаженням.

Таким чином, оскільки позивач на протязі 2001-2002 навчального року виконував трудові обов”язки, то і надання йому відпустки за відпрацьований час відповідало вимогам ст. 79 КЗпП України, ст.6 закону України „Про відпустки” та Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів), інших установ і закладів, педагогічним, науково - педагогічним працівникам та науковим працівникам”, затвердженого КМУ №346 від 14 квітня 1997 року.

Діючим законодавством про відпустки передбачені конкретні строки, періоди, тривалість щорічних основних відпусток педагогічним працівникам і відсутність письмового повідомлення не є підставою для перенесення відпустки.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що не повідомлення позивача письмово про надання йому відпустки  не є підставою для скасування наказу, оскільки відповідно до ст.10 Закону України „Про відпустки” керівникам, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні  навчальні роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Особам, які працюють в установі на умовах неповного робочого часу, в тому числі і особам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, надається відпустка повної тривалості.

Доводи апелянта про те, що його не повідомили письмово про наступну відпустку, не заслуговують на увагу, оскільки ознайомлення працівників з спірним наказом від 20.06.2002 року за №131 -к відбулося на педагогічній нараді. Нараховані  позивачу відпускні були отримані викладачем ОСОБА_2 по довіреності.

За викладених обставин,  коли рішення суду першої інстанції  законне та обґрунтоване, судом вірно застосовані норми матеріального права, а тому воно не підлягає скасуванню.

            Керуючись   ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315,  316, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд, 

                                                           У Х В А Л И В :

                            Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

                             Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова  від 20 лютого  2004 року  залишити без зміни.

                            Ухвала суду набирає законної сили  з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

                 Головуючий:                                           Судді: