2-а-5581/11 року

         П О С Т А Н О В А  

        І М ' Я М      У К Р А Ї Н И  

20.12.2011 року

Немирівський районний суд Вінницької області в складі судді  Підлипняка М.Д.  розглянувши у скороченому провадженні в м. Немирів адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі про перерахунок пенсії, -                             

    В С Т А Н О В И В:  

30.09.2011 року позивач звернулась в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі  про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії  відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”. Статтею 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Позивачем зазначено, що всупереч ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”та п.п.2,3 ст.22 Конституції України доплата до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за   2006 - 2007 роки її не виплачувалася, а з січня  2008 року по 2010 роки  виплата була проведена не в повному обсязі,  а лише в розмірі 10 % від передбаченої законом.

          На підставі вищенаведеного, позивач просить суд зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії  з 01.01.2006 року  по даний час.

          Ухвалою судді Немирівського районного суду від 06.12.2011 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період до 30.03.2011 року залишено без розгляду, відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України.

          З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. Виплата позивачу пенсії здійснюється згідно діючої постанови Кабінету Міністрів. Також в запереченні вказано, що 19.06.2011 року згідно Закону України  "Про внесення змін" до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року №3491-VI набули чинності зміни, що внесені до ст.ст.39,50,51,52,54 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ, статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" згідно зазначених змін розмір виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Також представник відповідача в письмовому клопотанні просить залучити до справи Державне Казначейство України як другого відповідача, оскільки тільки шляхом виділення з Державного Казначейства України  додаткових коштів Пенсійного фонду України у Немирівському районі  можливе повне нарахування та виплата позивачу надбавки до  пенсії.

          Відповідно до ст. 183-2 п.4  адміністративні справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності  суб”єкта владних  повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг розглядаються суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

          Суд, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

         Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Немирівському районі  і має статус дитини війни.

     Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп) дітям війни виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         З матеріалів справи вбачається, що позивачу ця допомога виплачується у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів від 28.05.2008 року № 530. Цей розмір значно менший, ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитись нарахування позивачу  державної соціальної допомоги, відповідачу  слід врахувати, що Законом України "Про соціальний  захист  дітей війни" передбачено, що ця допомога має обраховуватись у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

         Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встанавлються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

         При цьому, ст. 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України  визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

         Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлено названим законом, для розрахунку державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни.

               Суд  вважає, що при нарахуванні позивачу пенсії відповідач зобов'язаний був керуватись Законом, оскільки цей правовий акт має вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та від 26.07.1996 року № 836 (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

         Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 14 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

         Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

         Якщо з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ніж норми Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

         Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів держаного бюджету" від 06 липня 2011 року № 745, яка набрала чинності 23.07.2011 року,  на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” Кабінетом Міністрів України установлено  інші розміри доплати до пенсії та додаткової пенсії, відмінні від тих, що установлені ст. ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і які підлягають застосуванню при нарахуванні та виплаті доплат до пенсії з 23.07.2011 року.

Також суд вважає, що клопотання відповідача про залучення Державного казначейства України в якості другого відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до положень Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” нарахування та виплата надбавки до пенсії покладені на органи Пенсійного Фонду України.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 158, 159, 161, 162, 183-2, 256 КАС України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп,-

П О С Т А Н О В И В:  

          Позов задовольнити частково.

          Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі меншому ніж передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області  нарахувати та виплатити  ОСОБА_1  пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року включно з урахуванням проведених виплат.

          В інший частині позову відмовити.

          Копію постанови надіслати Управлінню Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області для її негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Немирівський районний суд протягом десяти днів з дня її отримання, проте оскарження не зупиняє її виконання.             

          Суддя  :                                    М. Д. Підлипняк