ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р.                                         Справа № 5023/9932/11 (н.р. 5023/3621/11)

вх. номер № 9932/11 (н.р. 3621/11)

Суддя Господарського суду Харківської області Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

 за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 23.05.2011 р.)

1. відповідача - ОСОБА_2,(дов. № б/н від 10.01.2012 р.)

2. відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк 3-я особа < Текст > 

до  1. Приватної фірми "Ніколь", м. Харків ,  

    2. Харківського територіального управління Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", м. Харків

    3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - ОСОБА_3, с. Слатино 3-я особа < Текст > 

про відшкодування майнової шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просив стягнути з Приватної фірми "Ніколь" (далі - 1. Відповідач) суму в розмірі 510,00 грн., а з Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі – 2. Відповідач) в розмірі 18 160,50 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю працівника 1. Відповідача, діями якого спричинено вказану пригоду, автомобіль страхувальника за договором добровільного страхування між ОСОБА_4 та ЗАТ СК "ВУСО" був пошкоджений, вартість відновлювального ремонту склала 18 670,50 грн. і була оплачена страховиком ЗАТ СК "ВУСО", в результаті чого він згідно вимог статті 27 Закону України "Про страхування" отримав право вимоги до роботодавця особи, що визнана винною у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП), – 1. Відповідача, а також до страхової компанії, що застрахувала цивільну відповідальність водія вказаного автомобіля – 2. Відповідача, після чого за договором відступлення права Позивач набув у ЗАТ СК "ВУСО" вказане право вимоги.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. (суддя Погорелова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.), в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2011 року по справі № 5023/3621/11 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. та рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. у справі №5023/3621/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області 29 листопада 2011 р. по справі призначено суддю Жигалкіна І.П.

Від представника Позивача надійшла уточнена позовна заява про стягнення з солідарно з  Приватної фірми "Ніколь" та Харківської регіональної філії Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 18 670,50 грн., яка прийнята до розгляду ухвалою суду від 20.12.2011 р. по справі № 5023/9932/11 (н.р. 5023/3621/11).

Представник Позивача у судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник 1. Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відомостей щодо належного повідомлення сторони, в матеріалах справи відсутні.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, уповноваженого представника до суду не направив. Про причини своєї неявки та неявки свого представника суд не повідомив. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі – ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.04.2008 між ЗАТ СК «ВУСО» (надалі - Страховик) та ОСОБА_4 (надалі - Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 015502-02-21-01 (надалі – Договір), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Ниссан, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

19.04.2008 у м. Харкові відбулася ДТП за участю автомобіля Ниссан, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 та автомобіля ЗИЛ 130, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що належить ПФ «Ніколь».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ЗАТ “СК “ВУСО” автомобіль Ниссан, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з довідкою ДАІ з обслуговування м. Харкова № 3009 від 23.04.2008 особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", є водій ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 12). Також порушенням ОСОБА_3 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.05.2008 р. (т. 1 а.с. 13)

Відповідно до рахунку-фактури № ХН1-001893 ЗАТ «АККО-Інвест» від 25.04.2008 вартість відновлюваного ремонту складає 18 670,50 грн. Згідно умов договору страхування ЗАТ “СК “ВУСО” сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 18 670,50 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ СК "ВУСО" у відповідності до статті 25 ЗУ “Про страхування” на підставі заяви Страхувальника від 21.04.2008 року, листа Вигодонабувача за договором страхування ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» від 22.04.2008 року та страхового акту № 2862-02 від 21.05.2008 року. Платіжним дорученням № 7703 від 21.05.2008 страхове відшкодування було сплачене в повному обсязі (т. 1 а.с. 26).

Отже, після виплати страхового відшкодування у ЗАТ СК «ВУСО» виникло право вимоги до ОСОБА_5 по відшкодуванню завданої шкоди (в порядку регресу).

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 23.12.2009 ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» набуло належне ЗАТ СК «ВУСО» право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах. В подальшому, у зв’язку зі внесенням змін до статуту назва Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно - фінансовий консалтинг» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно - фінансовий консалтинг»

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах с ПФ «Ніколь». Цивільно-правова відповідальність 1. Відповідача застрахована 2. Відповідачем за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4899216.

2. Відповідач надав суду свої заперечення, в яких вказує, що страхувальник 1. Відповідач не виконав вимоги ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і своєчасно не повідомив 2. Відповідача про ДТП, яке мале місце 19.04.2008 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що уточнені позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК країни шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) подіє транспортним засобом.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В силу приписів ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов’язків.

Цивільно-правова відповідальність ПФ «Ніколь» застрахована в Харківської регіональної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4899216.

Оскільки страхувальник ПФ «Ніколь» не виконав вимоги ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і не повідомив страхову компанію «Гарантія» про ДТП, це позбавило його права на відшкодування шкоди за наявності вини водія ОСОБА_3

Разом з цим, слід зазначити що в рекомендаціях Президії Верховного Суду України від 29.12.2007 р. N 04-5/239 Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вказано, що виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, а не звільнення від відповідальності винної особи.

Згідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідної правової засаді володіє транспортним засобом.

23.12.2009 р. між ЗАТ СК «ВУСО» та ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» був укладений договір відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК «ВУСО» відступило ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» своє право вимоги до ОСОБА_3 щодо відшкодування шкоди в порядку регресу .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

При цьому, заміна кредитора здійснюється без згоди боржника (ст. 516 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ [виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішення вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається , що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

На підставі статей 6, 8, 15, 16, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статті 27 Закону України "Про страхування", статтями 29, 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 15, 16, 204, 512, 514, 516, 528, 993, 1166, 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми «Ніколь» (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 101-б кв.105, фактична адреса: 61145, м. Харків, Клочківська, 174 А, ЄДРПОУ 23003596, р/р 26008830151370 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно - фінансовий консалтинг» (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 34, п/р: 26004000100561 в філії "Донецька дирекція ПАТ “ Банк КАМБІО»,  МФО 394523, ЄДРПОУ 33792667) суму завданої матеріальної шкоди – 9 335,25 грн., 93,35 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" в особі «Харківська регіональна дирекція» філія (61022, м. Харків, пр. Леніна, 50, оф. 3, ЄДРПОУ 34479018, р/р 265093001931 в АКБ "Меркурій" м. Харків, МФО 351663) на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно - фінансовий консалтинг» (83054, м. Донецьк, вул. Економічна,34, п/р: 26004000100561 в філії "Донецька дирекція ПАТ “ Банк КАМБІО»,  МФО 394523, ЄДРПОУ 33792667) суму завданої матеріальної шкоди – 9 335,25 грн., 93,35 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 16 січня 2012 року

по справі № 5023/9932/11 (н.р. 5023/3621/11).