Справа № 2-а-4530/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          15 серпня 2011 р. суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши у письмовому провадженні в смт. Іванків справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок грошової допомоги та допомоги на оздоровлення

в с т а н о в и в :

          Позивачі звернулися до суду з даним позовом та просять визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та стягнути на їх користь з відповідача недовиплачені кошти за період, передбачений законом по ст.37 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мотивуючи це тим, що вони проживають на радіоактивно забрудненій території, отримують щомісячну допомогу у зв’язку з обмеження споживання продуктів місцевого виробництва у меншому розмірі, ніж передбачено Законом. Просили визнавши дії неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок, справу розглядати без їх участі, в подальшому виплати проводити у передбаченому Законом розмірі .

          Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але до початку розгляду справи надав до суду заперечення проти позову, в якому просив розглядати справу в його відсутність, позов не визнає, оскільки діяли в межах чинних постанов КМ України та бюджетного законодавства, застосувавши строк позовної давності, передбачений ст. 99 КАС України.

          Дослідивши матеріали справи, в їх сукупності та давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивачі проживають в смт. Іванків, яке відноситься до зони добровільного гарантованого відселення, що не заперечується відповідачем . Таким чином позивачі мають право на отримання коштів в розмірах, що передбачені ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          У спірний період часу, ця допомога виплачувались частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

          Відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на території добровільного гарантованого відселення має виплачуватися щомісячна допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва – 40% мінімальної заробітної плати. Відповідач же виплачує вказану доплату кожному з них у розмірі відповідно 2 грн. 10 коп. щомісяця, керуючись постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року. Зазначена постанова прийнята 15 років тому, і її положення не відповідають вимогам Закону. Враховуючи вищу силу норм Закону перед постановами КМУ, при нарахуванні і виплаті допомоги слід керуватися саме нормами Закону. Постанови КМ не можуть звужувати визначені Законами соціальні пільги та компенсації.

          Виплата допомоги передбаченої ст.37 ЗУ «Про статус…»працюючим і не працюючим громадянам, а також пенсіонерам проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації.

          З врахуванням наведеного, суд вважає, що слід здійснити позивачам перерахунок та виплату коштів у розмірах визначених ст.37 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з липня 2010 року (враховуючи шестимісячний строк позовної давності, передбачений ст. 99 КАС України, на застосуванні якого наполягає відповідач), оскільки відповідно до виданих відповідачем довідок виплати за липень-вересень 2010 року проведені 29.11.2010 року (попередні 22.06.2010 року), а строк позовної давності слід рахувати відповідно з 03.09.2010 року.

          Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер є Управління праці та соціального захисту населення Іванківської райдержадміністрації, тому суд, зобов`язує відповідача здійснити перерахунок та виплату вищевказаних коштів, а заперечення відповідача проти позову є безпідставними.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача у майбутньому сплачувати основну та додаткову пенсію відповідно до наведених норм Закону, суд вважає, безпідставними, оскільки такий спосіб захисту порушеного права, як зобов`язання вчинити певні юридичні дії у майбутньому не передбачений чинним законодавством України, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7-12, 99, 122, 158-163 КАС України, ст.19 Конституції України, ст.37 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

п о с т а н о в и л а :

Адміністративний позов задовольнити частково.

          Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області - неправомірними.

          Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених коштів та стягнути перераховані кошти ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з липня 2010 року у розмірі 40% мінімальної заробітної плати щомісяця.

          В решті позовних вимог відмовити.

          Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отриманні її копії.

Суддя                                                                                          Н. П. Слободян