Справа № 22 -731-2008                                          Головуючий у 1 інстанції -  Чельник О.І.

 Категорія 40,43                                                      Доповідач - Суровицька Л.В.

 

                       

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

       22 квітня   2008   року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах  апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

 

 головуючої судді       -   Авраменко Т.М.

     суддів   -   Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.

       при секретарі         -          Чернезі М.М.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - КРЕП № 13 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Кіровоградської міської ради, комунального підприємства «Правник» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, усунення перешкод в користуванні житлом.

 

       Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

       У березні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - КРЕП № 13 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.

        Посилався на те, що згідно ордера від 10 січня 1991 року він на склад сім'ї із чотирьох осіб, а саме на себе, дружину та дітей, отримав квартируАДРЕСА_1

        15 травня 1996 року шлюб з ОСОБА_2. вони розірвали. З січня 2001 року відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 , а з травня 2001 року і ОСОБА_4. не проживають у спірній квартирі. Вони забрали свої речі, залишили квартиру і проживають за іншою адресою. В оплаті комунальних послуг участі не беруть, житлом не цікавляться, більше 6 місяців без

поважних причин не проживають у квартирі, тому просив суд на підставі ст.71 ЖК України визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом.

          Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 8 квітня 2002 року позов було задоволено.

        Ухвалою того ж суду від 2 лютого 2004 року задоволено заяву ОСОБА_2., ОСОБА_3 і ОСОБА_4. про перегляд рішення у зв'язку з ново-виявленими обставинами і рішення суду від 8 квітня 2002 року скасовано.

        В ході судового розгляду   ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4. звернулись із зустрічним позовом  до ОСОБА_1  , Кіровоградської міської ради, комунального підприємства «Правник» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним рішення міської ради про приватизацію житла, усунення перешкод в користуванні житлом.

        Справа розглядалась судом неодноразово.

        Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 6 лютого 2008 року  в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

        Зустрічний позов задоволено  частково.

        Скасовано розпорядження Кіровоградської міської ради від 11 липня 2002 року , визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру , зобов'язано ОСОБА_1 не чинити позивачам перешкоди в користуванні квартирою і передати ключі від вхідних дверей. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачів судові витрати в сумі 3 000 грн.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального і процесуального права. Просив рішення суду першої інстанції з цих підстав скасувати і ухвалити нове   рішення про задоволення його позовних вимог  і відмовити в задоволенні зустрічного позову.

        В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідачі заперечили проти них. Представники КРЕП № 13 та Кіровоградської міської ради підтримали доводи апеляційної скарги.

        Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

        Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

        Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

        Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема,  у  випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи - протягом усього часу виконання цієї роботи (п.2 ч.3 ст.71 ЖК ).

        Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10  постанови від 12 квітня 1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»  у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

        Судом встановлено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1була надана сторонам у 1991 році. У 1996 році шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. було розірвано, але після розірвання шлюбу ОСОБА_2. та  діти -  ОСОБА_3, ОСОБА_4. продовжували проживати у вказаній квартирі.

        У травні 2001 року ОСОБА_2. разом  з донькою ОСОБА_3 виїхали до м. Люберці Московської області Росії на заробітки згідно трудових контрактів. У червні 2001 року на роботу в м. Люберці виїхав і ОСОБА_4.

        Той факт, що відповідачі працювали за трудовими контрактами, підтверджується наданими ними копіями трудових контрактів, укладених відповідно 28 травня 2001 року та 28 червня 2001 року (а.с.42-44).

        Як пояснили відповідачі, вони мали намір заробити кошти, оскільки перебували у скрутному матеріальному становищі  та повернутись в м. Кіровоград через півроку, однак через ускладнення вагітності ОСОБА_3, відсутність коштів, повернулись лише влітку 2003 року.

        Допитаний в судовому засіданні  свідок ОСОБА_5, сестра позивача,  підтвердила пояснення відповідачів про те, що вони не мали наміру змінити місце проживання, поїхали в Росію лише з метою отримання заробітку. У спірній квартирі залишилися речі відповідачів, з собою вони взяли лише найнеобхідніше. Після від'їзду відповідачів вона була у квартирі брата неодноразово і  бачила, що всі речі залишались на місці.

        Відповідачі не мали іншого житла, крім квартири у м. Кіровограді, в трудових контрактах вони зазначили як своє місце проживання квартируАДРЕСА_1.

        Про те, що відповідачі не змінили свого ставлення до житла, свідчать їх пояснення, підтверджені показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4. двічі приїздив в м. Кіровоград і передавав ОСОБА_1 кошти для погашення боргів за житлово-комунальні послуги.

        Належну оцінку дано судом першої інстанції актам КРЕП № 13, наданим позивачем, які не відображають причин відсутності відповідачів та не містять інформації про наявність чи відсутність майна відповідачів у квартирі (а.с.6-9). Щодо актів свідок ОСОБА_7., допитана в суді першої інстанції (а.с.122-123) пояснила, що акти складала у себе вдома, а потім підписувала.

        Правильну оцінку надано судом і показам свідків, допитаних в судових засіданнях.

        Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини  справи, дав їм належну оцінку і прийшов до правильного висновку про те, що відповідачі були відсутні у жилому приміщенні понад шість місяців з поважних причин, тому позов ОСОБА_1 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, задоволенню не підлягає.

        Згідно довідки ОКП КООБТІ від 28 листопада 2007 року ОСОБА_2. має зареєстроване право власності на нерухоме майно за адресою:АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2006 року № 540 (а.с.283).

        Як пояснила в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2., вона придбала у кредит  однокімнатну квартиру, оскільки відповідачем позбавлена можливості користуватись спірною квартирою.

        Та обставина, що ОСОБА_2. придбала у власність житло, не свідчить про те, що вона втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки відсутнє рішення суду про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням у зв'язку з вибуттям на постійне проживання в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті.

        Відповідно до  ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»  передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

        Судом встановлено, що  рішенням Кіровоградської міської Ради від 11 липня 2002 року № 35486 надано дозвіл позивачу  на безоплатну приватизацію  спірної квартири (а.с.90-93) і він отримав свідоцтво про право власності на житло від 11 липня 2002 року (а.с.342).

        Згідно довідки ОКП «КООБТІ» квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с.341).

        Оскільки за відповідачами зберігалось право користування житлом на період їх тимчасової відсутності, згоду на приватизацію квартири вони не надавали, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що розпорядження Кіровоградської міської Ради від 11 липня 2002 року № 35486 є незаконним, тому підлягає скасуванню. Підлягає скасуванню у зв'язку з цим і свідоцтво про право власності на житло від 11 липня 2002 року, видане на ім'я ОСОБА_1

        Також встановлено судом і ця обставина не заперечується відповідачем ОСОБА_1 про те, що він не надає позивачам дозволу на проживання в квартирі, після їх приїзду не надав ключ від квартири.

        Оскільки відповідач чинить позивачам перешкоди у користуванні квартирою, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача ОСОБА_1 не чинити перешкод і надати ключі від квартири.

         Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести або призвели до неправильного вирішення справи.

          Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

         Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

 

У Х В А Л И Л А :

 

 

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 6 лютого 2008 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку  до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 

 

 

 

 

           Головуюча суддя:

 

           Судді: