Справа № 22-847-2008 р. Головуючий у 1 інстанції - Березій Ю.А..
Категорія 44 Доповідач Суровицька Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„23” квітня 2008 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючої-судді - Авраменко Т.М.
Суддів - Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.
при секретарі : Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 5 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «Карат» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
го незаконного володіння. Посилались на те, що згідно договорів оренди землі від 1 жовтня 2002 року вони надали відповідачу в користування земельні ділянки, розташовані на території Лозуватської сільської ради, що належать їм на підставі Державних актів на право власності на зем Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2007 року ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» про витребування майна із чужоельні ділянки.
Договори оренди були укладені терміном на п'ять років і їх дія закінчується 1 жовтня 2007 року. До закінчення вказаного терміну вони письмово повідомили у червні 2007 року відповідача про те, що не бажають продовжувати термін дії договорів.
Однак відповідач засіяв на земельних ділянках озиму пшеницю і продовжує утримувати належні їм земельні ділянки без законних підстав.
Просили суд зобов'язати відповідача повернути земельні ділянки та стягнути на їх користь судові витрати.
Рішенням Маловисківського районного суду від 5 березня 2008 року позов задоволено і відстрочено строк повернення земельних ділянок позивачам до 15 липня 2008 року.
В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду першої інстанції в частині відстрочки виконання скасувати, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог і порушив їх права, як власників земельних ділянок.
В судовому засіданні апеляційної інстанціїОСОБА_1. ,представники позивачів позивачів, підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги і просила рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Судом встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 і НОМЕР_3, що розташовані на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області на підставі Державних актів на право приватної власності на землю від 29 травня 2002 року.
1 жовтня 2002 року між позивачами та ТОВ «Карат» було укладено договори оренди землі на строк 5 років, тобто до 1 жовтня 2007 року.
Згідно письмових заяв позивачів від 20 червня 2007 року, отриманих відповідачем 21 червня 2007 року (а.с. 13, 15, 26), вони повідомили про те, що не бажають продовжувати термін дії договорів оренди землі після закінчення їх дії (а.с.11,18,23).
Однак, без урахування відсутності згоди позивачів на продовження терміну дії договору оренди, відповідач у серпні - вересні 2007 року засіяв їх ділянки озимою пшеницею і після припинення договору оренди землі, продовжує користуватись земельними ділянками позивачів.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач , який без законних правових підстав користується земельними ділянками позивачів, зобов'язаний їх повернути власникам.
Однак, ухвалюючи рішення про відстрочку виконання до 15 липня 2008 року , суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п.3 п.4 ч.1 ст.309 ЦПК є підставами для скасування рішення в цій частині.
Так, відповідно до ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відстрочка виконання рішення - це перенесення його виконання на більш пізній час у зв'язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання неможливе.
Підставами для відстрочення виконання можуть бути поважні причини, які утруднюють вчасне виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання при ухваленні рішення, суд мав би врахувати і положення ст.373 ЦПК про те, за яких обставин допускається відстрочка виконання рішення суду.
Згідно ст.373 ЦПК за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони суд у виняткових випадках може відстрочити виконання рішення.
В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції не обґрунтував наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду.
Крім того, суд не дотримався вимог диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК) і вирішив питання про відстрочку виконання рішення суду без заяви про це сторони.
Також, суд не врахував вимог ст.1 ЦПК про те, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Ухваливши рішення про відстрочку його виконання до 15 липня 2008 року, суд не врахував, що позивачі з жовтня 2007 року і до цього часу позбавлені права , як власники майна, користування земельними ділянками, а саме обробити, засіяти свої земельні ділянки та виростити урожай, оскільки вони мають намір самостійно здійснювати сільськогосподарську діяльність, а також не мають можливості отримати і орендну плату.
Приймаючи рішення про відстрочку виконання суд першої інстанції не врахував права та інтереси позивачів і безпідставно прийняв як підставу для відстрочки виконання рішення суду ту обставину, що відповідач засіяв земельні ділянки озимою пшеницею.
При цьому суд не застосував до правовідносин, які склались між сторонами норму матеріального права щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.
Відповідно до ч.1 ст.212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Особа, винна в самовільному зайнятті земель, зобов'язана самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити межові знаки та передати земельні ділянки власникам.
Так, як повернення самовільно зайнятих земельних ділянок не компенсує повною мірою шкоду, заподіяну самовільним зайняттям, особа, винна у використанні земельної ділянки, зобов'язана передати законному власнику вирощений на цій ділянці врожай.
Ухвалюючи рішення про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції фактично узаконив користування відповідачем земельними ділянками позивачів на період до 15 липня 2008 року.
Оскільки рішення в частині відстрочки виконання є незаконним та необґрунтованим, воно підлягає в цій частині скасуванню.
На підставі ч.1 ст.31, ст.34 Закону України «Про оренду землі», ч.1 ст.212 ЗК України, керуючись ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч.1 ст. ст. 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 5 березня 2008 року в частині відстрочки виконання рішення суду до 15 липня 2008 року , скасувати.
В решті рішення суду залишити без змін..
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:
Судді:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог ст.ст.172 ЦПК України в редакції 1963 року суд ухвалив рішення у відсутності відповідача - ТОВ ІВОК «Експлерент», не маючи даних про те, що він був повідомлений у встановленому законом порядку про час і місце судового розгляду.
Зазначене порушення норми цивільного процесуального закону, допущене судом першої інстанції, є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Крім того судом першої інстанції допущені й інші порушення.
Стягуючи заборгованість по заробітній платі з Олександрійської ТЕЦ 1-2 ТОВ ІВОК «Експлерент» суд не врахував положень ст.80 та ст.95 ЦК України , згідно яких позивачем та відповідачем у суді може бути юридична особа. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами . Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в порушення вимог ст.202 ЦПК України в редакції 1963 року не обґрунтував рішення в частині стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
За даних обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим.
При новому розгляді справи суду слід усунути вказані порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст..303, ст..307 ч.1 п.5, ст.311 ч.1 п.3, ст.ст. 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ ІВОК «ЕКсплерент» задовольнити .
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя:
Судді:
,.